Рішення

від 18.10.2022 по справі 540/8161/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/8161/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03.12.2021 року № 208 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1 га шляхом поділу жителю Костянтинівської сільської ради громадянину ОСОБА_1 ; зобов`язати Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га відповідно до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 20.05.2021 року та згідно графічного матеріалу розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розглянувши заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою стосовно земельної ділянки площею 0,1 га. При цьому, підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, відповідач не наводить. У зв`язку з цим, рішення Костянтинівської сільської ради від 12.03.2021 № 208 підлягає скасуванню. Крім того, орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї про яку просив заявник. При цьому, 20.05.2021 він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, додавши до нього графічні матеріали передбачені ч. 6 ст. 118 ЗК України та копію паспорта громадянина України і копію ІПН. Таким чином, ним виконані всі необхідні вимоги передбачені ЗК України. У свою чергу відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо частини проханої земельної ділянки, що говорить про те, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України відсутні.

Представником відповідача Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що частиною 1 ст. 121 ЗКУ передбачено право громадян України отримати земельну ділянку для ведення ОСГ не більше 2,0 гектара. Тобто, вказана норма передбачає максимальний, а не обов`язковий розмір ділянки, який особа може безоплатно набути у власність для ведення ОСГ. Це означає, що орган розпорядження землею у межах двох гектарів вправі надавати земельні ділянки для ОСГ будь-якого розміру. При цьому місцева рада своїм рішенням, прийнятим на її пленарному засіданні, вправі врегулювати внутрішні процедури, які визначають реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян (зокрема, і встановити абсолютні та/або диференційовані розміри земельних ділянок, що безоплатно передаватимуться громадянам). Водночас, таке рішення не має передбачати фактів дискримінації у тому значенні, яке використовується у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Таким чином, враховуючи вище наведене у діях Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області під час прийняття рішення №208 від 03.12.2021 відсутні ознаки дискримінації, по відношенню до ОСОБА_1 (та інших) оскільки позивачу (та іншим особам) 28.10.2020 вже надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1 га (кожному) однак позивач (та інші) самостійно відмовились від реалізації свого права. Разом із тим, враховуючи обмежену кількість землі, яку можливо передати громадянам для ведення ОСГ та кількість жителів ОТГ бажаючих реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, зважаючи на інтереси пільгових категорій громадян, кількість яких постійно поновлюється, Костянтинівською сільською радою в межах своїх повноважень, за погодженням із земельною комісією та депутатами територіальної громади, визначено розмір земельної ділянки, який дає позивачу вільно використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що виходячи з положень законодавства, за результатами розгляду заяви відповідач має надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Розглянувши заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га - відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою стосовно земельної ділянки площею 0,1 га. При цьому, підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, у згаданому рішенні, відповідач не наводить. Крім того, орган місцевого самоврядування не може діяти свавільно та повинен чітко пояснити причини (підстави) прийняття свого рішення та обґрунтувати із урахуванням яких обставин ним у рішенні визначено площу земельної ділянки меншу від тієї про яку просив заявник.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року відкрито провадження по справі № 540/1199/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, змінено територіальну підсудність судових справи Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.

Ухвалою суду від 19 серпня 2022 року прийнято до провадження справу та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 подано до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1 га (кадастровий номер 6222685000:02:001:0083), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 25).

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 540/3136/21 визнано протиправною бездіяльність Костянтинівської сільської ради Горностаївського району Херсонської області щодо неприйняття рішення у місячний строк, який встановлено абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, стосовно заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 20.05.2021 року; зобов`язано Костянтинівську сільську раду Горностаївського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка детально зображена у доданих до заяви графічних матеріалах (кадастровий номер: 6522685000:02:001:0083).

03 грудня 2021 року Костянтинівською сільською радою Каховського району Херсонської області прийнято рішення № 208, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області шляхом поділу та виділення її з земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6222685000:02:001:0083 загальною площею 11,8241 га, з метою передачі у власність ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1000 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області (а.с. 26-28).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області із заявою, просив надати дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,0 га (а.с. 25).

Однак, оскаржуваним рішенням від 03 грудня 2021 року № 208 Костянтинівською сільською радою Каховського району Херсонської області надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства площею 0,1000 га (а.с. 26-28).

Разом з тим, приписами ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тобто, чинним законодавством України визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Верховий Суд в постанові від 11 вересня 2019 року по справі №379/656/16-а зазначив, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування» (наприклад п. 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04)), зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

При цьому, рішення органу місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність має бути чітко обґрунтоване та вмотивоване про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що узгоджується з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

В той же час, в рішенні від 03 грудня 2021 року № 208 відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності за межами населеного пункту на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, та не зазначено підстав надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею саме 0,1000 га.

Разом з тим, окремого рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу площею 0,9 га в межах 2,0 га відповідачем не приймалося.

Таким чином, оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтованих підстав неможливості задоволення органом місцевого самоврядування заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 1,0 га.

Посилання представника відповідача на право органу місцевого самоврядування надати земельну ділянку для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, суд вважає обґрунтованими, однак в межах спірних правовідносин відповідач не реалізував своїх повноважень та не встановив у заяві та наданих до неї документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на 1,0 га.

Отже, рішення Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03 грудня 2021 року № 208 не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості та, відповідно, вимогам ст. 2 КАС України. При цьому, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності обмеження права позивача на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в клопотанні, яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду такого клопотання відповідачем.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03 грудня 2021 року № 208 прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га відповідно до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 20.05.2021 року та згідно графічного матеріалу розташування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, а розгляд заяви передбачає з`ясування обставин зокрема щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 6222685000:02:001:0083), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03 грудня 2021 року № 208; зобов`язання Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 6222685000:02:001:0083), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Також позивачем до суду надано заяву про стягнення з Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання правової допомоги (а.с. 47-49), додатку до договору (а.с. 50), квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 46).

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 09.12.2021 року між адвокат Горлін М.О. та Околовським А.М. встановлено домовленості, що враховуючи складність та особливе значення справи для позивача та необхідну кількість витраченого часу, встановлено гонорар 8000,00 грн., розмір якого виходить з наступного: надання консультацій клієнту, попереднє вивчення матеріалів 1000,00 грн., пошук та аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань застосування законодавства у сфері спірних правовідносин, формування правової позиції 1000,00 грн., підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання, заяви, письмові пояснення, адвокатські запити тощо), збір матеріалів та доказів 5000,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи, відзивами, запереченнями та іншими поясненнями сторін та їх правовий аналіз 1000,00 грн.

В той же час, такі послуги як дання консультацій клієнту, попереднє вивчення матеріалів, пошук та аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань застосування законодавства у сфері спірних правовідносин, формування правової позиції, підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява), по суті є вчиненням однієї дії написання та подання позовної заяви, вимоги до якої визначені КАС України.

Крім того, позовна заява, відповідь на відзив та інші заяви подавались до суду безпосередньо позивачем, ОСОБА_1 .

При цьому, позовну заяву ОСОБА_1 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04400848, адреса місцезнаходження: 74640, Херсонська область, Каховський район, с. Костянтинівка, вул. Миру, 33А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області від 03 грудня 2021 року № 208.

Зобов`язати Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 6222685000:02:001:0083), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04400848, адреса місцезнаходження: 74640, Херсонська область, Каховський район, с. Костянтинівка, вул. Миру, 33А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук