Рішення

від 17.10.2022 по справі 640/8492/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 року м. Київ № 640/8492/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хаусхолд Джи Трейд» до проОдеської митниці Держмитслужби визнання протиправними та скасування рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаусхолд Джи Трейд» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Одеської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару від 09.02.2020 №UA500030/2020/000004/2 та картку відмови в прийняття митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/000015 від 10.02.2020р. та стягнення з відповідача вартості фінансової гарантії у розмірі 119 062,21грн.

Ухвалою суду від 13.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що незважаючи на те, що позивачем було надано всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.02.2020 №UA500030/2020/000004/2. Сумніви відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості ґрунтується виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Відповідачем 01.07.2020 подано відзив на позову заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (Покупець) та Компанією INNOVATION GOODS SUPPLY SP.Z O O, створеною згідно з законодавством Польщі (Продавець) 08.02.2019 укладено Договір поставки №IGS.02/1, відповідно до умов якого, Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар (нитки швейні пофарбовані, багатокручені, з`єднані разом кінцевим правим "Z" крученням, виготовлені з синтетичних штапельних поліефірних волокон - 100%, не розфасовані для роздрібної торгівлі (нитки намотани на носіях (полімерні котушки), обмонаті у прозору полімерну плівку, маса нитки (включаючи масу носія) по 134+-1г). нитки швейні з синтетичних волокон, 100% поліестер, в упаковці по 12 котушок - 12500шт.) та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму.

Так, позивачем здійснена оцінка митної вартості товарів відповідно до документації, що була надана під час митного оформлення, а саме - зовнішньоекономічний контракт (Договір поставки) від 08.02.2019 №IGS.02/1, специфікація до такого контракту від 22.10.2019 №7043, рахунок-фактура (інвойс) №7043 від 22.10.2019, пакінг-лист від 22.10.2019 №7043, прайс-лист від 21.10.2019, коносамент №NBJD064441.

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією ЕМД № UA500030/2020/201145 відповідачем встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відповідно до ч. 10 ст. 5 8 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до інвойсу від 22.10.19 №7043 та специфікації від №7043 поставка товарів здійснюється на умовах CFR Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товарів. У наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

- відповідно до специфікації від 22.10.19 №7043 оплата товару здійснюється не пізніше 45 днів після отримання товару. Термін CFR Одеса означає, що покупець отримав товар, коли він перейшов через поручні судна в порту Одеса. Враховуючи, що термін оплати, зазначений у специфікації від 22.10.19 №7043 сплинув, а рахунок мав бути сплачений, декларантом у супереч умов ст. 53 МКУ не надані банківські платіжні документи;

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів є основним документом, який розподіляє обов`язки та права як продавця так покупця, та умовами якого керуються при виникненні будь-яких спірних питань. Проте наданий до митного контролю та оформлення зовнішньоекономічний контракт від 08.02.19 №IGS.02/1 містить дублювання пунктів (наприклад 3.2 та 3.4), не містить пунктів стосовно питання щодо складових митної вартості товарів (фасування, пакування тощо).

Відповідно до ДМВ у графі 8 зазначені наступні відомості - «ВМД №UA500010/2019/029894 від 22.10.2019», тобто декларантом за основу для визначення митної вартості товарів взята МД від 22.10.19 №UA500010/2019/029894. Відповідно до умов ст. 64 МКУ митна вартість визначена за резервним Методом повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях . Аналіз джерела інформації, який декларантом було використано для визначення митної вартості товарів показує, що митна вартість товарів за МД від 22.10.19 №UA500010/2019/029894 була визначена на рівні 2,2971 дол. США за кг, що не відповідає рівню митної вартості застосованого декларантом для визначення митної вартості товарів за МД - 1,07 дол. США за кг.

Одеською митницею Держмитслужби 09.02.2020 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000004/2, яким митна вартість товару визначена за резервним методом.

У подальшому Одеською митницею Держмитслужби складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) товарів від 10.02.2020 №UA500030/2020/000015.

Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У даному конкретному випадку, відповідачем витребувано від позивача додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари на стадії витребування документів відзив не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо підстав для коригування митної вартості, наведених відповідачем в спірному рішенні, суд зазначає наступне.

Згідно спірного рішення про коригування митної вартості, останнє вмотивоване тим, у зв`язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками 105-2,106-2 щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку із тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки CFR Одеса згідно ІНКОТЕРМС 2010, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (Контракті, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним органом Держмитслужби було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення та її переклад;

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Посилання відповідача на вказані у Специфікації умови поставки - CFR Одеса (вартість і фрахт) (Інкотермс 2010), згідно з якими вартість страхування не включена у ціну товару, а також відсутність у поданих документах відомостей про страхування, суд відхиляє, оскільки такі витрати позивачем не зазначались, а відповідачем їх фактичне понесення не встановлено.

За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18, від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17, від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19.

Щодо тверджень відповідача, що відповідно до специфікації від 22.10.19 №7043 оплата товару здійснюється не пізніше 45 днів після отримання товару. Термін CFR Одеса означає, що покупець отримав товар, коли він перейшов через поручні судна в порту Одеса. Враховуючи, що термін оплати, зазначений у специфікації від 22.10.19 №7043 сплинув, а рахунок мав бути сплачений, декларантом у супереч умов ст. 53 МКУ не надані банківські платіжні документи, суд зазначає наступне.

20 листопада 2019 року Додатковою угодою №7043/1 до Специфікації від 22.10.2019 № 7043 позивачем внесено зміни, відповідно до яких, оплата товару здійснюється не пізніше 365 днів після отримання товару. Крім того, з приводу зауваження на помилку в адресі продавця слід зазначити, що такі зміни відображені у Додатковій угоді № 2 до Договору поставки №IGS.02/1 від 08.02.2019.

А також вказана адреса підтверджується випискою щодо підприємства з офіційного сайту Міністерства юстиції Польщі https://ekrs.ms.gov.pl/web/wyszukiwarka-krs/strona-glowna/index.html.

За положеннями ст. 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі N 803/46/16.

Посилання відповідача на дублювання у договорі поставки від 08.02.2019 положень п.п. 3.2 і 3.4 суд відхиляє, оскільки дана обставина не стосується визначення митної вартості товарів.

Твердження відповідача про відсутність у цьому договорі положень щодо таких складових митної вартості товару як фасування та пакування, суд відхиляє, оскільки такі витрати позивачем не зазначалась, а відповідачем їх фактичне понесення не встановлено.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме: встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару, є більшим ніж заявлено декларантом та становить по товару №1 - 1,07 дол. США/од.

Суд зазначає, що наведену декларацію відповідачем до матеріалів справи не надано, рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, проте, у відзиві відповідачем зазначено, що використаний товар «Нитки швейні», проте, вказаний товар в наведеній декларації не є аналогічним товару, що імпортується позивачем.

Отже, оскаржуване рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття ним оскаржених рішень щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

За таких обставин прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості від 09.02.2020 №UA500030/2020/000004/2 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, скасування рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З урахуванням викладеного картка відмови Одеської митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/000015 від 10.02.2020 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині вимоги стягнути з відповідача вартість фінансових гарантій в розмірі 119 062,21грн., які позивач сплатив як різницю показників митної вартості товару, визначених митним органом та визначених позивачем, суд звертає увагу, що відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844, передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням

Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Одеської митниці Держмитслужби із відповідною заявою, в якій би просив повернути надмірно сплачені грошові кошти.

Отже, враховуючи те що позивач із заявою не звертався та наявність чітко визначеного механізму повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету, суд вважає позовні вимоги в цій частині є передчасними та, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10715,60грн. з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаусхолд Джи Трейд» (02154, м. Київ, пр. Соборності, 21, корпус А, офіс 5, код ЄДРПОУ 41889336) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 09.02.2020 №UA500030/2020/000004/2 та картку відмови в прийняття митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/000015 від 10.02.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (м. Одеса, 65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаусхолд Джи Трейд» (02154, м. Київ, пр. Соборності, 21, корпус А, офіс 5, код ЄДРПОУ 41889336) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10715,60грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін