Ухвала

від 28.09.2022 по справі 758/6903/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/6903/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3582/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2022 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України та накладено арешт на річковий пісок об`ємом 6463,20 куб. м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район Київська область, яка перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783).

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчих ВП в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві, які здійснюють досудове розслідування та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на річковий пісок об`ємом 6463,20 куб. м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район Київська область та перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783).

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя не звернув уваги на те, що ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не має жодного відношення до ПрАТ «Київський річковий порт» та організації видобутку піску в Ново-Українському родовищі (північна частина Канівського водосховища), дана компанія не є фігурантом у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею не встановлено чи перебуває даний пісок у власності ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» чи був самостійно видобутий чи іншими особами, не враховано, що на момент розгляду клопотання про арешт майна, річкового піску об`ємом 6 463, 2 куб.м., який знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, не існує.

Пісок об`ємом 6 463,2 куб.м., який знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, не може бути речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не був набутий кримінально протиправним шляхом та не отриманий юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Наведені прокурором підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України у клопотанні про арешт майна, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які він додає до свого клопотання.

Прокурор не довів, що існують достатні підстави вважати, що майно, на яке передбачається накладення арешту, є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Також прокурором не доведено ризиків щодо можливості приховування майна.

Прокурором не обґрунтовано, яку роль нерухоме майно, як предмет злочинного посягання, відіграють у процесі доказування, які слідчі дії необхідно провести відносно нього і які перешкоди чинить власник нерухомого майна, що призводить до неможливості досягнення завдань досудового розслідування, не обґрунтовано, яким чином сприятиме досягненням цілей кримінального провадження накладення арешту на майно.

Слідчий суддя та прокурор не врахували, що накладення арешту на пісок об`ємом 6 463,2 куб.м., який знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та обмеження прав контрагентів, які мали отримати такий пісок для будівництва багатоквартирних будинків, що всвою чергу затягує строки будівництва та введення таких будинків в експлуатацію.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвоката ОСОБА_6 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку вона підтримала з наведених в ній підстав і просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні СВ ВП в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.11.1996 ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами на Ново-Українському родовищі, що розташоване в мілководній частині Канівського водоймища Обухівського району Київської області в акваторії річки Дніпро, для видобування піску, терміном на 20 років, тобто до 05.11.2016.

30.03.2016 ПрАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою про продовження строку дії дозволу, який згідно з порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами повинен бути розглянутий протягом 45 днів та прийнято відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову.

Однак, рішення Державною службою геології та надр України про продовження строку дії дозволу не прийнято, як і не відмовлено ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» у продовженні такого строку, у зв`язку з чим останнє звернулось до суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання продовження строку дії спеціального дозволу.

Після розгляду позову трьома судовими інстанціями, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі № 826/11885/16 ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» повністю відмовлено в позовних вимогах щодо визнання протиправною бездіяльність Держгеонадр, яка полягає в нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та продовження строку дії такого дозволу.

Разом з тим, протиправна діяльність здійснюється низкою підприємств з використанням механізму укладання договорів на виконання робіт, надання послуг, постачання товарно-матеріальних цінностей між підконтрольними суб`єктами господарювання та юридичних осіб, що створенні без мети ведення господарської діяльності.

За наявною інформацією, надалі невстановлені службові особи ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» організували незаконну діяльність з видобутку піску в Ново-Українському родовищі (північна частина Канівського водосховища) та подальше його складування/розміщення земельних ділянках в м. Києва.

Крім того, з метою прикриття протиправної діяльності, залучено посадових осіб ряду суб`єктів господарювання, зокрема: ТОВ «Бейтс Консалт», ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ТОВ «Сенд Контракт».

Поряд з тим, наявні дані свідчать про можливе залучення до діяльності, пов`язаної з можливим протиправним вилученням коштів ряду інших суб`єктів господарювання та механізмів надання фінансової допомоги афільованим фізичним особам.

З метою перевірки інформації щодо здійснення розвантаження протиправно видобутого річкового піску на причалі розташованому в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, яка знаходиться у комунальній власності Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, але передана в оренду ТОВ «Трипільська будівельна компанія», 12.08.2022 на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.08.2022 № 758/6205/22, проведено обшук на земельній ділянці 3223188000:06:001:0015, яка розташована в Обухівському районі Київської області.

В ході обшуку встановлено, що вказана земельна ділянка розташована вздовж берегової лінії р. Дніпро, на останній знаходяться 3 насипи піску. З метою обчислення об`єму піску залучено спеціаліста маркшейдера який виконав тахіометричну зйомку за допомогою електронного тахіометру «Sokkia CX».

За результатами тахіометричної зйомки, за допомогою спеціального програмного забезпечення встановлено, що об`єм насипу піску, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці становить 6463,20 куб.м.

Відповідно до інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район, Київська область, перебуває у власності Трипільської сільської ради, (код ЄДРПОУ 04361433) та передана ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783) на праві оренди.

13.08.2022 прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , винесено постанову про визнання річкового піску об`ємом 6463,20 куб.м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район, Київська область яка перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783) речовими доказами у кримінальному провадженні.

18.08.2022 року прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021 року, а саме річкового піску об`ємом 6463,20 куб.м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район, Київська область, яка перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783).

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що річковий пісок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, на думку органу досудового розслідування може бути об`єктом кримінально протиправних дій, а саме добутий на території Ново-Українського родовища або взагалі поза його межами, без необхідної для того дозвільної документації, а тому прокурор просив накласти на нього арешт з метою збереження речових доказів.

01.09.2022 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено.

Приймаючи таке рішення та накладаючи арешт на майно, а саме: на річковий пісок об`ємом 6463,20 куб. м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район Київська область яка перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783), слідчий суддя оцінив в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є виправданим.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були заслухані доводи прокурора та пояснення представника ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвоката ОСОБА_6 , досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме на річковий пісок об`ємом 6463,20 куб. м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223188000:06:001:0015, за адресою: вул. Франка, 8/1, с. Трипілля, Обухівський район Київська область яка перебуває в оренді у ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42048783), з тих підстав, що він у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути об`єктом кримінально протиправних дій, , тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Слідчим суддею перевірено, що вказане майно має безпосереднє відношення до обставин кримінального провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Твердження апелянта про те, що ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не має жодного відношення до кримінального провадження № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України, на думку колегії суддів мають бути перевірені під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, при цьому такі твердження, не спростовують висновків слідчого судді з урахуванням вимог абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, та така мета арешту майна не вимагає обов`язковості на явності повідомленої підозри.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2022 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4