Постанова

від 17.10.2022 по справі 600/6571/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6571/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

17 жовтня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Чернівецькогоокружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 серпня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на підставі пп.20.1.4.п.20.1ст.20,п.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.78.1.7. п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями, Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №1407-П від 27.07.2021 року та направлення від 27.07.2021 року № 1912, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Іванцюком Ярославом Михайловичем проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , що проживає за адресою: 78346, Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Будилів, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 24.07.2018 року по 30.11.2020 року та сплати єдиного соціального внеску за період з 24.07.2018 року по 30.11.2020 року.

За результатами перевірки складено акт позапланової виїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 від 10.08.2021 року №4457/09-19-07-14/ НОМЕР_1 , та встановлено порушення чинного податкового законодавства, зокрема:

- п.294.1 ст.294, п.293.4. ст.293 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 143 326,83 грн. в тому числі за 2018 рік 18 691,40 грн. та 4-й квартал 2019 року в сумі 124 635,43 грн.

У зв`язку із наведеними порушеннями ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №007968/0714 від 20.10.2021 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 179 158,54 грн., з яких 143 326,83 грн. податкового зобов`язання та 35831,71 грн. сума штрафних санкцій.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З матеріалів справи встановлено, що реалізуючи контрольну функцію ГУ ДПС проведено проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , зокрема, з питань сплати єдиного податку за період з 24.07.2018 року по 30.11.2020 року.

За результатами перевірки складено акт позапланової виїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 від 10.08.2021 року №4457/09-19-07-14/ НОМЕР_1 , та встановлено порушення чинного податкового законодавства, зокрема:

- п.294.1 ст.294, п.293.4. ст.293 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 143 326,83 грн. в тому числі за 2018 рік 18 691,40 грн. та 4-й квартал 2019 року в сумі 124 635,43 грн.

Так п.п. 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ акта перевірки визначено, що згідно представлених первинних документів (виписок банку по розрахунковому рахунку) перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок в АБ «Укргазбанк» за період з 05.09.2018 по 07.09.2018 вніс власні кошти в сумі 218 000,00 грн., проте дані кошти не включив до обсягу виручки за ІІІ-й квартал 2018 року і в цілому за рік, внаслідок чого занизив єдиний податок за 2018 рік на суму 10 900,00 грн.

Поряд з цим, згідно представлених виписок з АБ «Укргазбанк» в 4-му кварталі 2018 року дана фізична особа-платник податків отримав доходу в розмірі 2 503 000,00 грн. в тому числі від ЖБК «Новий квартал» (ЄДРПОУ 41577655) в сумі 1441 600,00 грн. та від ЖБК «Кленова алея» (ЄДРПОУ 38345766) в сумі 1 061 400,00 грн., які підтвердили дані виплати у поданих ними звітах 1-ДФ за даний період і платником податків в поданій ним декларації задекларовано дану суму, однак пізніше подано уточнюючу декларацію в якій уже задекларував отриману суму доходу в розмірі 2 347 172,00 грн. Всього за 2018 рік отримано доходу на суму 2 721 000,00 грн., з яких фізичною особою задекларовано в сумі 2 347 172,00 грн., внаслідок чого занижено єдиний податок за 2018 рік на суму 18 691,40 грн.

Також, встановлено, що згідно представлених виписок банку по розрахунковому рахунку за 2019 рік платник податків - фізична особа ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок 18 і 26 грудня 2019 року вніс по 200 000,00 грн., всього на суму 400 000,00 грн. власних коштів, проте дані кошти не включив до обсягу виручки за 2019 рік.

Крім того, за виконані роботи в 2019 році на розрахунковий рахунок платника податків поступило 5 430 741,53 грн., з яких платником в грудні місяці 2019 року було повернуто 589 024,00 грн., а саме 04.12.2019 р. ЖБК «Кленова алея» в сумі 225 000,00 грн., та 10.12.2019р і 26.12.2019р відповідно в сумах 156 024,12 грн. та 200 000,00грн. з висновком «як не використані кошти платником податків». Крім того, згідно прихідного касового ордеру від 23.12.2019р №43 теж було повернуто кошти в сумі 8 000,00 грн. ЖБК «Новий квартал» з висновком «як не використані кошти», на які платником було зменшено валові доходи за 2019 рік на дані суми, внаслідок чого в грудні 2019 року перевищено обсяг доходу отриманого від провадження діяльності, встановленого положеннями п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу (5 000 000,00грн.) на суму 830 862,53грн.

Платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано перевищення законодавчо встановленого обсягу доходу платника єдиного податку 3 групи в розмірі 830 862,53 грн. в податковій декларації платника єдиного податку від 05.02.2020р. №9333632117 не задекларовано дохід та податок за ставкою 15% в розмірі 124 629,38 грн, не сплачено до відповідного бюджету, чим порушено п. 293.8 ст. 293 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 275 5-VІ (зі змінами та доповненнями).

Відтак, перевіркою правильності визначення податкових зобов`язань по єдиному податку встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2018р. в розмірі 18 691,40 грн. та за 2019 рік в сумі 124 635,43 грн.

Таким чином, у зв`язку із наведеними порушеннями ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №007968/0714 від 20.10.2021 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 179 158,54 грн., з яких 143 326,83 грн. податкового зобов`язання та 35831,71 грн. сума штрафних санкцій.

Аналізуючи доводи апелянта з приводу правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №007968/0714 від 20.10.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п. 291.4. ст. 291 ПК України (в редакції чинній у перевіряємий період) передбачено, що до суб`єктів господарювання, які застосовують третю групу спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п.293.4 ст.293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Згідно положень п. 293.8 ст. 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не дотримано правил ведення податкового обліку та відображення/включення отриманих сум коштів, що поступили на розрахунковий рахунок платника податків - фізичної особи до оподаткованого доходу, що як наслідок призвело до порушення п.291.4 ст.291, п.293.4. ст.293 ПК України.

Досліджуючи виявлені порушення, які зазначені у вищенаведеному акті, суд апеляційної інстанції зазначає, що сутність спірних правовідносин по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенні полягає у питанні визначення отриманого ОСОБА_1 доходу, який підлягає оподаткуванню, та чи включаються до нього кошти, які внесені на особистий рахунок з метою подальшого поверненню контрагентам, від яких ці кошти були раніше отримані.

Так, згідно п. 292.1 ст.292 ПК України доходом для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

У свою чергу, відповідно до пп. 5 п. 292.11. ст. 292 ПК України до складу доходу фізичної особи - підприємця, яка сплачує єдиний податок, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 серпня 2019 року по справі №824/908/17-а. Так, Верховний Суд звернув зазначив:

« 13. Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа-підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.

Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 Податкового кодексу України.

Для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування».

Тобто, як наголошено Верховним Судом, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, у 2018 році ним від ЖБК «Кленова алея» було отримано коштів в сумі 1 061 400 грн., а робіт було виконано тільки на 905 375,88 грн. Частину раніше отриманих коштів в сумі 156 024,12 грн. на вимогу ЖБК «Кленова алея» необхідно було повернути. При цьому, всі кошти, які надійшли на рахунок від ЖБК «Кленова алея» в IV кварталі в той же операційний або наступні найближчі дні (період надходжень) знімалися ОСОБА_1 готівкою в банківській установі, що не забороняється чинним законодавством України.

Після зняття цих коштів вони зберігалися у ОСОБА_1 , що не суперечить ПК України. Внаслідок проведення звірки між суб`єктами господарювання та враховуючи вимогу ЖБК «Кленова алея» негайно повернути ці кошти, 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 раніше зняті кошти із призначенням «Чистий дохід за 2018 рік» в сумі 200 000 грн. вносить на свій рахунок для проведення операції із повернення коштів ЖБК «Кленова алея». В цей же день платіжним дорученням №78 від 10.12.2019 року кошти в сумі 156 024,12 грн., які вже раніше вже були включені до доходу позивача та повністю оподатковані, були повернуті ЖБК «Кленова алея».

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять вимогу ЖБК «Кленова алея» про повернення коштів та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку по ЖБК "Кленова алея" (форма №1ДФ) в якому відображена операції по поверненню коштів ОСОБА_1 .

Аналогічно були проведені операції з контрагентом ЖБК «Новий квартал», а саме роботи ОСОБА_1 в 2019 році для ЖБК «Новий квартал» були виконані не на 816 600 грн., а на меншу суму, а саме на 616 600 грн., що також підтверджується даними ЖБК «Новий квартал» та даними податкових систем. Різниця між перерахованими ЖБК «Новий квартал» коштами та фактично виконаними роботами склала 200 000 грн. Після проведення звірки між суб`єктами господарювання та враховуючи вимогу ЖБК «Новий квартал» негайно повернути ці кошти, 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 раніше зняті кошти із призначенням «Чистий дохід за 2019 рік» в сумі 200 000 грн. вніс на свій рахунок для проведення операції із повернення коштів ЖБК «Новий квартал». В цей же день платіжним дорученням №79 від 26.12.2019 року позивачем всі внесені кошти (200 000 грн.), які вже раніше вже були включені до доходу позивача та повністю оподатковані були повернуті ЖБК «Новий квартал».

При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи містять вимогу ЖБК «Новий квартал» про повернення коштів та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку по ЖБК «Новий квартал» (форма №1ДФ) в якому відображена операції по поверненню коштів ОСОБА_1 .

Наведені вище обставини, були ретельно перевірені судом першої інстанції та підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- випискою банку по розрахунковому рахунку за 2018-2019 роки, якими підтверджується внесення власних коштів на рахунок та повернення невикористаних коштів у відповідних сумах контрагентам;

- платіжним дорученням від 04.12.2019 року № 76, згідно якого повернуто невикористанні кошти ЖБК «Кленова алея» в сумі 225 000,00 грн. згідно листа б/н від 19.11.2019 року;

- платіжним дорученням від 10.12.2019 року № 78, згідно якого повернуто невикористанні кошти ЖБК «Кленова алея» в сумі 156 024,12 грн. згідно листа б/н від 19.11.2019 року;

- платіжним дорученням від 26.12.2019 року № 79, згідно якого повернуто невикористанні кошти ЖБК «Новий квартал» в сумі 200 000,00 грн. згідно листа б/н від 26.12.2019 року.

- квитанцією до прибуткового касового ордера від 23.12.2019 року, згідно якого повернуто невикористанні кошти ЖБК «Новий квартал» в сумі 8 000,00 грн..

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що зарахування власних грошових коштів на розрахунковий рахунок в установі банку з метою подальшого повернення як невикористанні кошти контрагенту, від якого такі кошти були раніше отримані, не може розцінюватися як отримання доходу, який підлягає оподаткуванню. В іншому випадку матиме місце подвійне оподаткування, що є неприпустимим з точки зору податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу, що відображений в акті перевірки, про перевищення граничного обсягу доходу отриманого від провадження діяльності, встановленого положеннями п. 291.4. ст. 291 ПК України за грудень 2019 року є безпідставним, оскільки протягом календарного року обсяг доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не перевищив 5000000 гривень.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо внесення ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок в АБ «Укргазбанк» за період з 05.09.2018 по 07.09.2018 власних коштів в сумі 218 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно акту перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок в АБ «Укргазбанк» за період з 05.09.2018 року по 07.09.2018 року вніс власні кошти в сумі 218 000,00 грн., проте дані кошти не включив до обсягу виручки за ІІІ-й квартал 2018 року і в цілому за рік, внаслідок чого занизив єдиний податок за 2018 рік на суму 10 900,00 грн.

Як було зазначено вище згідно положення підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що позивач отримав від ТОВ "Вест-Буд" дохід (дивіденди), який після оподаткування склав 1432500 грн.

Частину цих коштів, які вже були оподатковані при їх отриманні, позивач вніс на банківський рахунок із метою проведення необхідних для початку здійснення підприємницької діяльності платежів (оплати банківських послуг, в т.ч. відкриття рахунків, придбання необхідних матеріалів, товарів на послуг, тощо).

Проведеним аналізом банківських виписок, встановлено, що позивачем на рахунок вносилась така сума коштів, яка необхідна була для проведення платежів, які уможливлюють здійснення підприємницької діяльності.

Фактично у даному разі джерелом формування цих коштів стали власні, а саме вже оподатковані кошти позивача, які він вніс на свій рахунок з метою "запуску" підприємницької діяльності і які в розумінні ПК України не є доходом та не підлягають повторному оподаткуванню.

Зазначені обставини відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростовані.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування єдиного податку з фізичних осіб та накладення штрафної санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо задоволення адміністративного позову.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.