Постанова

від 18.10.2022 по справі 140/11753/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11753/21 пров. № А/857/8847/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Іщук Л.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ДАМАР» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «ДАМАР» (далі ПП «ДАМАР», Підприємство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) №0025870712 від 07.05.2021про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 75556,22 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач) №0025870712 від 07.05.2021 в частині нарахування пені на суму 49725,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 (далі Закон №361-IX) (у редакції, чинній з 28.04.2020), фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тис.грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тис.грн на момент проведення фінансової операції. До 28.04.2020 відповідно до п.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №1702-VII від 14.10.2014 (далі Закон №1702-VII) (втратив чинність на пісдтаві Закону №361-IX), незначний розмір валютної операції - розмір валютної операції, який є меншим, ніж 150 тис.грн. Отже, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми до 28.04.2020 - відповідно 150 тис.грн, а з 28.04.2020 - 400 тис.грн, у разі порушення граничних строків розрахунків за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій пеня на суму заборгованості не нараховується. Вказує, що ПП «Дамар» експортовано товар згідно митної декларації (далі МД) №123168 від 19.03.2019, сума операції 7241,20 євро, що по курсу Національного банку України (далі НБУ) 1 євро на 19.03.2019 (30,791982 грн) становить 222970,90 грн. Відтак, розмір валютної операції, здійсненої 19.03.2019 (до внесених змін у Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), є більшим, ніж 150 тис.грн, а тому граничні строки розрахунків за експортної операцією 365 календарних днів, встановлені пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою правління НБУ №5 від 02.01.2019 (далі Полодження №5), підлягають застосуванню та нараховується пеня.

Позивач не скорисатвся правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судос строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що в період з 01.04.2021 по 07.04.2021 ГУ ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ДАМАР», за результатами якої складено акт №3240/07-12/36180915 від 14.04.2021 (далі Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення пунктів 1, 2, 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 (далі Закон №2473-VIII) в частині порушення встановлених законодавством термінів розрахунків у сфері ЗЕД по контракту №АН-2-19 від 14.03.2019 з SGA PALLETS SRL в сумі 7241,20 євро.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом було прийняте ППР №0025870712 від 07.05.2021, яким до Підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 75556,22 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПС України рішенням №21912/6/99-00-06-01-02-06 від 27.09.2021 оскаржуване ППР було залишене без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи оспорюване ППР протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням статті 20 Закону №361-IX, яка набрала чинності 28.04.2020, з 28.04.2020 припинено валютний нагляд за операціями з експорту/імпорту товарів в незначній сумі, тобто менше 400000,00 грн, а тому з 28.04.2020 відсутні підстави для застосування до резидента фінансової відповідальності за прострочення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по операціях в незначній сумі та, як наслідок, нарахування пені. Таким чином, контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу пеню в розмірі 49725,03 грн за 77 днів прострочення розрахунку у сфері ЗЕД за контрактом №АН-2-19 від 14.03.2019 за період з 28.04.2020 по 13.07.2020.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідног ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства врегульовано Законом №2473-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до п.21 розділу II Положення №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно ч.3, 4 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Згідно ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Як визначено у підпункті 4 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою правління НБУ №7 від 02.01.2019 (далі - Інструкція №7), днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту.

Позивач стверджував, що відповідно до п.22 розділу II Положення №5, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу ІІ цього Положення (365 календарних днів), не поширюються на експортну операцію за Контрактом, яка мала місце 14.03.2019 та сума якої становить 7241,20 євро (еквівалент 222970,90 грн).

Згідно п.п.1 п.22 розділу II Положення №5, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

Відповідно до ст.20 Закону №361-IX, фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

Разом з тим, станом на час здійснення експортної операції (19.03.2019), п.п.1 п.22 розділу II Положення №5 було визначено, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення, не поширюються на операції в незначному розмірі з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

За змістом п.п.7 п.2 розділу І Положення №5, незначний розмір валютної операції (далі - незначний розмір) - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п.1 ст.15 Закону №1702-VII (чинний до 28.04.2020), фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку сума експортної операції перевищує 150000 грн, а тому граничні строки розрахунків за цією операцією становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п.п.1 п.7 розділу ІІ Інструкції №7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.

Згідно п.9 розділу ІІІ Інструкції №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог). Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій; 2) банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що Законом №2473-VІІІ визначено право НБУ встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються такі граничні строки. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого статтею 13 Закону №2473-VІІІ, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленому на день виникнення заборгованості. Нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення граничного строку розрахунків, включаючи день завершення валютного нагляду відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції №7. При цьому, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми, а загальна сума операції підлягає валютному нагляду, у разі порушення граничних строків розрахунків за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій, пеня на суму заборгованості не нараховується.

Визначення «дроблення валютних операцій» наведене у п.п.2 п.2 Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління НБУ №8 від 02.01.2019 (далі Положення №8). Ним є штучне ділення загальної суми валютної операції, яка підлягає аналізу та перевірці відповідно до вимог Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, що передбачає одночасну наявність таких ознак: валютні операції здійснюються однією особою; валютні операції пов`язані між собою одними контрагентами, підставами (договором, контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може уважатися договором), призначенням валютної операції; кожна валютна операція здійснюється на суму, що є меншою, ніж розмір (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; валютні операції здійснюються не менше, ніж три рази на календарний тиждень та/або десять разів на календарний місяць; загальна сума валютних операцій за календарний тиждень перевищує двократний розмір та/або за календарний місяць - восьмикратний розмір (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; інші ознаки дроблення валютних операцій, які установлені на власний розсуд уповноваженої установи.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.5 п.3 розділу І Інструкції №7, «дроблення операції з експорту товар» - штучне ділення поставки товару за операцією з експорту товару, що передбачає одночасну наявність таких ознак : операції з експорту товару здійснюються одним резидентом; операції, пов`язані між собою одним контрагентом-нерезидентом та договором (контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором); сума кожної операції з експорту товару є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону №1702-VII (далі - незначна сума); сума операцій з експорту товару за календарний місяць перевищує десятикратний розмір операції на незначну суму.

На день здійснення експортної операції (19.03.2019) її розмір (222970,90 грн) перевищував незначний розмір валютної операції (150000 грн), тому така операція підлягала валютному нагляду та на таку експортну операцію поширюються граничні строки розрахунків, визначені у пункті 21 Положення (365 календарних днів). Граничний строк розрахунків закінчився 18.03.2020.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з розрахунку нарахування пені за порушення термінів розрахунків по ПП «ДАМАР» слідує, що період нарахування пені становить з 18.03.2020 по 13.07.2020, кількість прострочених днів 117, сума пені в іноземній валюті 2541,66 євро, сума нарахованої пені 75556,22 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з 28.04.2020 відсутні правові підстави для застосування до резидента фінансової відповідальності за прострочення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по операціях в незначній сумі та, як наслідок, нарахування пені, а відтак контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу пеню в розмірі 49725,03 грн за 77 днів прострочення розрахунку у сфері ЗЕД за контрактом №АН-2-19 від 14.03.2019 за період з 28.04.2020 по 13.07.2020.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року по справі №140/11753/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук