Постанова

від 17.10.2022 по справі 140/13282/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/13282/21 пров. № А/857/9290/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у м. Луцьку суддею Мачульським В. В.) в адміністративній справі № 140/13282/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі також ГУ ДПС у Волинській області) від 30.04.2021 № 0512201-2405-0317 та № 0512197-2405-0317;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України (далі також ДПС України) від 22.10.2021 № 9339/С/99-00-06-01-04-09.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.06.2020 позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0512201-2405-0317 від 30.04.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік» в сумі 9877,13 грн;

- № 0512197-2405-0317 від 30.04.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік» в сумі 73 351,14 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідності до вимогПодаткового кодексу України(далі - ПК України) позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, надіславши на адресу ДПС України скаргу за, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області. Проте 26.10.2021 позивачем отримано рішення за результатами розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 зазначає, що належний йому цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим № 0710400000:13:004:0083 площею 3,1323 га по АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки ця будівля використовується за його функціональним призначенням у своїй господарській діяльності. Відтак вважає прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0512197-2405-0317 від 30.04.2021 протиправним та таким що підлягає скасуванню. Крім того, позивач незгідний з проведеним розрахунком оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0512201-2405-0317 від 30.04.2021, яким відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 9877,14 грн ОСОБА_1 не погоджується із застосованим ГУ ДПС у Волинській області розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за ставкою в розмірі 0,2 %, оскільки із додатку №1/1 до рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 № 28/3 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», - встановлено ставки на 2019 рік, які вводяться в дію з 01 січня 2019 року для фізичних осіб, в тому числі ФОП на будівлі сільськогосподарського призначення інші (Код 1272.9) зона 1 в розмірі 0,1 %.

Також, зазначає що зерносклад по якому винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення належить позивачу як сільськогосподарському товариству на праві приватної власності.

Додатково звертає увагу на те, щост. 297 ПК Українипередбачено особливості нарахування , сплати та подання звітності з окремих податків та зборів платниками єдиного податку. Зі змісту абзацу 1 п.1. розділу ІПрикінцевих положень ПК Українислідує, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: «…….п.п.4, п.297.1 ст. 297 ПК України, що набирають чинності з 1 липня 2020 року». Тому, з врахуванням наведеного, позивач вважає, що обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки виникає з моменту набрання чинності закону, що регулює відносини, що виникають в сфері справляння податків і зборів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 30.04.2021 № 0512201-2405-0317 та № 0512197-2405-0317.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, в частині задоволених вимог, його оскаржило ГУ ДПС у Волинській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування такого судового рішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення винесено ним правомірно, з огляду на те, що нежитлові будівлі, які належать на праві власності позивачу, не підпадають під дію пунктів «є» чи «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки не використовуються ним у своїй діяльності за їхнім функціональним призначенням, а здаються ним в оренду.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд апеляційної інстанції відповідно достатті 308 КАС Українипереглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був зареєстрований з 06.06.2003 по 29.06.2021 як фізична особа - підприємець, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності позивача за КВЕД були:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);

10.13 Виробництво м`ясних продуктів;

10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів;

96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

01.50 Змішане сільське господарство.

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0512201-2405-0317 від 30.04.2021 яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік» в сумі 9877,13 грн (а.с.19).

- № 0512197-2405-0317 від 30.04.2021, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік» в сумі 73351,14 грн (а.с.44).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнямирішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 29.06.2021.

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 22.10.2021 № 9339/С/99-00-06-01-04-09, податкові повідомленнярішення від 30.04.2021 № 0512201-2405-0317 та № 0512197-2405-0317залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення (а.с. 15 - 18).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а також рішенням ДПС України, за результатами їх перегляду в адміністративному порядку, ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків позивача.

Відтак в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.10.2021 № 9339/С/99-00-06-01-04-09 необхідно відмовити.

В цій частині рішення суду не оскаржується, тому не підлягає перегляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення рішення від 30.04.2021 № 0512201-2405-0317 та № 0512197-2405-0317 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки нерухоме майно за яке в них визначено податок не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпунктів «є», «ж» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПК України.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначеностаттею 266 ПК України.

Пунктом266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК Українивстановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 на праві власності належать:

- цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2021 № 0512197-2405-0317 контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

- приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2021 № 0512201-2405-0317 контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, спірним питанням у межах цих відносин є встановлення чи є вищезазначене нерухоме майно об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки.

Так, положеннями підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Відповідно до підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Українине є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові 17 лютого 2020 року в справі № 820/3556/17 частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі №806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Україниможливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Україниможливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як уже встановлено судом, у власності ОСОБА_1 перебуває цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв. м та серед видів його діяльності наявний КВЕД 10.13- виробництво м`ясних продуктів.

На підтвердження фактичного виготовлення промислової продукції та використання вказаного цеху за функціональним призначенням, позивач надав суду договір на виготовлення харчових напівфабрикатів № Н-1-2020 від 03.01.2020, умовами яких передбачено, що виробник (ФОП ОСОБА_1 ) на основі замовлень замовника (ФОП ОСОБА_2 ) виготовляє на апараті харчові напівфабрикати з сировини замовника та приймає і оплачує продукцію в асортименті, згідно наданих накладних (а. с. 49), акти приймання-передачі сировини від 04.02.2020, 01.05.2020, 13.05.2020, 07.07.2020, 30.10.2020 (а.с.50-54), акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020, 20.03.2020, 30.06.2020, 30.09.2020, 31.12.2020, рахунки фактури, прибутково касові ордери, акти звірки взаєморозрахунків (а.с.55-65а).

Також на підтвердження фактичного використання вказаного цеху напівфабрикатів позивач надав суду документи, що свідчать про оплату ним коштів за послуги зв`язку та використану електроенергію по вказаному об`єкті (а. с. 86 - 87).

Подальша реалізація виготовлених, ФОП ОСОБА_1 напівфабрикатів підтверджується наданими суду видатковими накладними (а. с. 66 - 70).

Наявність у позивача достатніх трудових ресурсів для виготовляє харчових напівфабрикатів на апараті підтверджується трудовими договорами від 08.06.2015 № 1, від 12.03.2020 № 1 (а. с. 71 - 72), розрахунково-платіжними відомостями щодо нарахування працівника зарплати та квитанціями про сплату із доходів ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом (а. с. 73 - 79).

Зокрема, як видно з пункту 2 трудового договору від 12.03.2020 № 1, до обов`язків працівника ОСОБА_3 належить виготовлення харчових напівфабрикатів, що спростовує твердження представника відповідача 1 про те, що вказану продукцію в орендованому у позивача приміщені цеху напівфабрикатів могла виробляти сама ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач надав суду достатні та належні докази на підтвердження того, що цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв. м використовується ним за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Доводи відповідача про те, що позивач цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв. м здає в оренду колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів даних інформаційних баз даних ДПС України ОСОБА_1 за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі» було нараховано та виплачено дохід в сумі 8360,00 грн від ФОП ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 перебуває на обліку в Ковельській ДПІ з 28.11.2018 року. В «Повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» (форма 20-ОПП) поданому платником 21.03.2019 року вказано цех напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В гр. «Вид права на об`єкт» зазначено право короткострокового користування, оренди. В податкових звітах Форма 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» інформація про нарахування та виплату доходу за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі» за 1 кв. 2020 року відображено виплату ОСОБА_1 в розмірі 5360,00 грн та за 4 кв. 2020 року відображено виплату ОСОБА_1 в розмірі 3000,00 грн.

Вважає, що цей факт підтверджує здачу в оренду нерухомого майна, а саме - цех напівфабрикатів загальною площею 3388,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з наведених обставин неможливо встановити чи орендна плата ФОП ОСОБА_4 здійснена на користь ОСОБА_1 сплачена саме за користування цехом напівфабрикатів, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , а також те, що ця плата здійснена саме за період 2020 року, оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» (форма 20-ОПП) в якому вказано, що вона використовує цех напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В гр. подано нею в 2019 році (21.03.2019), а за 2020 рік такого суду не надано.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем у 2020 році цех напівфабрикатів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 здавався в оренду, а тому такий є об`єктом оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік за цех напівфабрикатів площею 3388,5кв. м, який використовується підприємцем для виготовлення промислової продукції, а, відтак, податкове повідомлення рішення від 30.04.2020 № 0512197-2405-0317 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того колегія суддів зазначає, що підпунктом «ж» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Українивизначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведену нормуПК України, суд дійшов висновку, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, третя - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Положеннями підпункту14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивизначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в цьому випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

У наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Як видно з матеріалів справи, у власності ОСОБА_1 перебуває приміщення зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства «777-ПЛЮС», яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 20.01.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.26-28). Основним видом діяльності ФГ «777-ПЛЮС» є: Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство.

Відповідно до договору оренди землі від 10.01.2006, укладеного між Ковельською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, позивачу передано в оренду терміном на 48 років земельну ділянку загальною площею 74,9261 га, розташовану на землях Білашівської сільської ради, для створення фермерського господарства (а.с.29-30). Додатковою угодою до даного договору від 30.01.2006 визначено, що у зв`язку з державною реєстрацією ФГ «777-ПЛЮС» орендарем земельної ділянки рахувати ФГ «777-ПЛЮС» в особі його голови Стельмаха В.М. (а.с.31).

Отже, матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач в розумінні ПК України є сільськогосподарським товаровиробником. Доказів протилежного відповідач суду не подав.

Відповідно до підпункту14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниоб`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Так, об`єкт нерухомого майна приміщення зерноскладу за адресою: вул. Кайдана, 1а, с. Білашів, Ковельський район, Волинська область, що належать позивачу як сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлею, віднесеного до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ДК 018-2000 приміщення зерноскладу слід відносити до коду 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші», а не коду 1252.9 «Склади та сховища», оскільки поняття «зерносклад» тотожне поняттю «зерносховище», яке відноситься до коду 1271 ДК 018-2000.

Отже, нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, тому у цьому випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту «ж» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04.12.2018 у справі № 649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, у яких судами застосовано підпункт «ж» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Україниу подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0512201-2405-0317 від 30.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі № 140/13282/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин