Ухвала

від 12.10.2022 по справі 341/338/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 341/388/21

провадження № 61-9673ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно зі Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (далі - ТОВ «ПБС») 337 473,29 грн майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківської області від 22 серпня 2022 року, позов задоволено частково.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 337 473,29 грн майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до ТОВ «ПБС», здійснено розподіл судових витрат.

Встановивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася, внаслідок потрапляння колеса, належного йому автомобіля у відкриту яму зливної каналізації на автодорозі, яка належить Службі автомобільних доріг в Івано-Франківській області, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування майнової шкоди необхідно покласти на Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області, яка зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 вересня 2022 року Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

За правилом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, предметом позову є вимоги майнового характеру з ціною позову 337 473,29 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 250 = 620 250, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 337 473,29 грн судові рішення, ухвалені у зазначеній справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а», «в» частини третьої статті 389 ЦПК України.

Право на касаційне оскарження у малозначній справі Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області обґрунтовувала тим, що порушене у ній питання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Заявником не зазначено в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчоїпрактики. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, а також необхідності переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника та держави, оскільки відшкодування шкоди стосується стягнення бюджетних коштів, не може слугувати достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки стягнення у судовому порядку грошових коштів на відшкодування шкоди передбачено нормами матеріального права незалежно від форм власності юридичної особи.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд встановив відсутність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що дають право на оскарження судових рішень у малозначних справах.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не впливає на визначений процесуальним законом обов`язок Верховного Суду відмовити у відкритті касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за відсутності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко