Постанова

від 12.10.2022 по справі 753/24021/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 753/24021/17

провадження № 51-169км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - ОСОБА_8.,

суддів: ОСОБА_9, ОСОБА_10,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_11.,

прокурора ОСОБА_12.,

захисника ОСОБА_13.,

осіб, щодо яких кримінальне

провадження закрито ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_13., ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020005313, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, жителя АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 січня 2020 року кожного з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено кожному покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави чи органів місцевого самоврядування, на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_4 , працюючи заступником начальника відділу нагляду у будівництві управління нагляду у промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області; ОСОБА_5 , працюючи начальником відділу нагляду за об`єктами котлонагляду та підйомними спорудами Управління нагляду у промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області; ОСОБА_3 , працюючи начальником відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області, будучи службовими особами, відповідно до наказу ГУ Держпраці у Київській області № 882 від 30 березня 2017 року були включені до складу комісії Головного управління Держпраці у Київській області з перевірки знань з питань охорони праці.

У травні 2017 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, вони, знаходячись в невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, достовірно розуміючи, що директор ТОВ «Служба безпеки «Барс-А» ОСОБА_6 фактично не пройшов перевірку знань з загальних питань з охорони праці та не був присутній під час прийняття іспитів, в порушення Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26 січня 2005 року "Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою», внесли до офіційного документу завідомо неправдиві відомості. А саме: до протоколу засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17 внесли відомості про те, що директор ТОВ «Служба безпеки «Барс-А» ОСОБА_6 пройшов перевірку знань з загальних питань з охорони праці.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року вирок місцевого суду було скасовано, а кримінальне провадження - закрито. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять ухвалу апеляційного суду щодо них скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

У поданих касаційних скаргах вони оспорюють фактичні обставини кримінального провадження; вважають, що покладені судом в основу обвинувального вироку докази є недостатніми для підтвердження їх винуватості у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Зазначають, що апеляційний суд без їх згоди звільнив їх на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив, не роз`яснивши їм при цьому наслідки такого звільнення та закриття кримінального провадження з цих підстав, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказують про ненадання судами належної оцінки їх показанням в частині того, що підписи, які наявні на останній сторінці в протоколі засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17, не схожі на їх підписи; також підпис у витягу з протоколу не схожий на підпис ОСОБА_3 , а почеркознавча експертиза з цього питання не призначалася. Окрім того зазначають, що протокол засідання комісії не містить підписи на кожному аркуші, а тільки на останній сторінці, а тому вважають що цей протокол підроблений посадовими особами суб`єкта господарювання. Також не встановлено, хто з трьох обвинувачених вніс до офіційного документу неправдиві відомості.

Вважають, що жодними доказами сторони обвинувачення не доведено те, що вони при внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу діяли в порушення Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26 січня 2005 року.

Вважають недопустимими доказами витяг з протоколу ТОВ «Буденергоатом» засідання комісії з перевірки знань з питань пожежної безпеки від 11 травня 2017 року № 28/05-2017, витяг з протоколу ТОВ «НКЦ Буденергоатом» засідання комісії з перевірки знань охорони праці від 11 травня 2017 року» № 096-74-17, посвідчення № НОМЕР_2 про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, посвідчення № НОМЕР_1 про заняття ОСОБА_6 посади директора «Буденергоатом», візитку на ім`я ОСОБА_7 , які були вилучені у ОСОБА_6 18 травня 2017 року під час складання протоколу огляду місця події, оскільки ці докази були отриманні під час проведення огляду місця події, в ході якого одразу проводився огляд цих речей і документів, що є окремою слідчою (розшуковою) дією, яку дозволено проводити лише після внесення відомостей до ЄРДР.

Також вважають ці документи недопустимими доказами, оскільки вони вилучені і поміщенні до сейф-пакету без номеру та підпису. В подальшому ці документи були поміщенні до паперового конверту, а речовими доказами були визнанні лише 30.07.2017 року.

Судами не надано оцінки, чи є протокол засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17 офіційним документом, а також не доведено та не встановлено суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_13 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а кримінальне провадження щодо них закрити у зв`язку з недоведеністю вини його підзахисних у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення та недоведеністю складу такого кримінального правопорушення.

За змістом скарги захисник вважає, що покладені судом в основу обвинувального вироку докази є недостатніми для підтвердження винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Посилається на те, що апеляційний суд закрив кримінальне провадження та звільнив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не запитавши їх згоди, не роз`яснивши наслідки такого звільнення та закриття кримінального провадження з цих підстав, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у розгляді його клопотання щодо витребування відомостей з електронної бази даних - Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні, адже в матеріалах провадження відсутні окремі процесуальні документи.

Вказує, що слідчий і прокурор безпідставно відмовили йому у наданні матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, а апеляційним судом також було відмовлено в задоволенні клопотання про сприяння в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив його підзахисному ОСОБА_3 в повторному допиті свідків.

Вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження процесуальних документів слідчих, прокурорів, витягу з ЄРДР, протоколу виконання вимог ст. 290 КПК України, постанови про призначення експертиз, повідомлення про підозру та доказів її вручення, у зв`язку з чим вони не були дослідженні судом першої інстанції, а тому, на думку сторони захисту, є недопустимими доказами. Зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було вручено повідомлення про підозру та обвинувальний акт.

Вказує про ненадання судами належної оцінки показанням обвинувачених в частині, що підписи, які наявні на останній сторінці в протоколі засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17, не схожі на їх підписи. А також і підпис у витягу з протоколу не схожий на підпис ОСОБА_3 . При цьому почеркознавча експертиза з цього питання не призначалася. Окрім того, зазначає, що протокол засідання комісії підписаний не на кожному аркуші, а тому він є неналежним доказом. Стверджує, що не встановлено, хто з його підзахисних вніс до офіційного документу неправдиві відомості.

Вказує на безпідставність визнання судом тієї обставини, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу діяли в порушення Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005.

Зазначає, що витяг з протоколу ТОВ «Буденергоатом» засідання комісії з перевірки знань з питань пожежної безпеки від 11 травня 2017 року № 28/05-2017, витяг з протоколу ТОВ «НКЦ Буденергоатом» засідання комісії з перевірки знань охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17, посвідчення № НОМЕР_2 про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, посвідчення № НОМЕР_1 про заняття ОСОБА_6 посади директора «Буденергоатом», візитка на ім`я ОСОБА_7 , які були вилучені у ОСОБА_6 18 травня 2017 року під час складання протоколу огляду місця події, є недопустимими доказами, оскільки отриманні під час проведення огляду місця події. На думку сторони захисту, при цьому проводився огляд речей та документів, що є окремою слідчою (розшуковою) дією, яку дозволено проводити лише після внесення відомостей до ЄРДР.

Також вважає вказані документи недопустимими доказами, оскільки вони вилучені і поміщенні до сейф-пакету без номеру та підпису, в подальшому були поміщенні до паперового конверту, а речовими доказами були визнанні лише 30 липня 2017 року.

Стверджує про недопустимість як доказу протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22.08.2017 року, оскільки ця дія фіксує розмови лише ОСОБА_2 після події з 12.07.2017 року по 18.07.2017 року, а інформація, зазначена в протоколі, не стосується періоду і часу вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Також вказує, що судами не надано оцінки, чи є протокол засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17 офіційним документом, а також не доведено та не встановлено суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та його підзахисні підтримали подані скарги, вказавши, що наполягають на скасуванні оскаржуваних судових рішень і закритті кримінального провадження.

Прокурор підтримав подані касаційні скарги частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

При цьому суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, й положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Однак, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційних скаргах, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 , не погоджувалися із висновком суду першої інстанції щодо наявності в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Мотивуючи таку позицію, вони зазначали, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження й зроблений внаслідок неповного дослідження доказів, без належного з`ясування дійсних обставин події.

При цьому вони вказували, що протокол засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17 не є офіційним документом, а також не було доведено та не встановлено суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Також в своїх апеляційних скаргах вони зазначали, що у справі відсутня почеркознавча експертиза, а судом не надано належної оцінки їх показанням в частині того, що підписи, які наявні на останній сторінці в протоколі засідання комісії з перевірки знань з охорони праці від 11 травня 2017 року № 096-74-17, не схожі на їх підписи, а також і підпис у витягу з протоколу не схожий на підпис ОСОБА_3 .

Окрім того, вони стверджували, що протокол засідання комісії підроблений посадовими особами суб`єкта господарювання, оскільки не містить підписи на кожному аркуші, а тільки на останній сторінці; наголошували у скаргах, що в їх діях відсутній прямий умисел на внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу; стверджували, що органами досудового розслідування не встановлено, хто з трьох обвинувачених вніс до офіційного документу неправдиві відомості, оскільки кожен з членів комісії міг вести недостовірні відомості в протокол, або це міг зробити суб`єкт господарювання, який цей протокол виготовляв і надавав членам комісії на підпис. Враховуючи це, вони зазначали про відсутність в їх діях складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Також вони вказували, що суд першої інстанції безпідставно визнав доказами їх винуватості протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 22.08.2017 року, оскільки він фіксує розмови лише ОСОБА_2 після події з 12.07.2017 року по 18.07.2017 року, тому інформація, зазначена в цьому протоколі, не стосується періоду і часу вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Зазначали про безпідставність визнання допустимими доказом також протоколу ТОВ «Буденергоатом» засідання комісії з перевірки знань з питань пожежної безпеки від 11 травня 2017 року № 28/05-2017, адже вони не були членами цієї комісії з перевірки знань з питань пожежної безпеки та не підписували цей протокол і витяг.

У результаті перевірки в касаційному порядку зазначених доводів було встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_1 , формально виклав у змісті ухвали наведені в них доводи.

За змістом ухвали апеляційного суду вказані доводи взагалі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки будь-яких обґрунтованих і достатніх мотивів на їх спростування у вказаному судовому рішенні не наведено.

Надання апеляційним судом обґрунтованих відповідей на ці доводи апеляційних скарг є важливим для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Однак, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції обмежився лише перерахуванням доказів, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку.

Окрім того, заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушення вимог кримінального процесуального закону при застосуванні положень ст. 49 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також був оскаржений прокурором з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особи обвинувачених через м`якість.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині звільнення їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання, яке необхідно відбувати реально. У змінах до апеляційної скарги прокурор просив звільнити обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст. 49 КК України від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд зазначив про переконливість доводів апеляційної скарги прокурора, однак дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду й закриття кримінального провадження, у зв`язку зі звільненням обвинувачених на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового кримінального правопорушення, за винятком нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 285 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Однак згідно з даними носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції від 12 жовтня 2021 року, апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження та звільняючи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не запитав обвинувачених їхньої згоди на це, не роз`яснив наслідки такого звільнення й закриття кримінального провадження з цих підстав. Таким чином апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказане узгоджується також з позицією, яка викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було здійснено формально, з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Враховуючи це, вказана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а в кримінальному провадженні має бути призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, надати на всі доводи вмотивовані відповіді й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_13., ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10