Рішення

від 18.10.2022 по справі 943/2508/21

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2508/21

Провадження № 2/943/628/2022

18 жовтня 2022 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

за участю секретаря - Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Красненської селищноїради Золочівського району Львівської області, за участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнанняправа власностіна спадковемайно,-

в с т а н о в и в :

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із указаним позовом, у якому просять визнати за ними право власності по Ѕ частині кожному із них на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, земельну ділянку площею 0,3773 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0117, земельну ділянку площею 2,5487 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0062, земельну ділянку площею 0,9442 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0078, які розташовані на території Задвір`янської сільської ради (тепер Красненської селищної ради) за межами населених пунктів Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування заявлених вимог позивачі покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_3 ,після смертіякого відкриласьспадщина наналежні спадкодавцювищевказані земельніділянки.Позивачі єдітьми померлого,які фактично прийняли спадщину, вступивши в управління спадковим майном, як єдині спадкоємці померлого батька першої черги за законом, однак їм нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (земельні ділянки), а відтак просили даний позов задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, направивши до суду письмові заяви, у яких просили справу розглянути у їх відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наголосивши на тому, що інших спадкоємців до даної спадщини не має.

Відповідач Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника суду не забезпечила, направивши до суду клопотання, в якій просить справу розглянути у відсутності їх представника, а при вирішенні справи покладається на думку суду.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру в Львівській області явку свого представника до суду не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення із таких підстав.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою, сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 02.06.2021, спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Із долучених до позовної заяви копій свідоцтв про народження та про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.12.1992, серії НОМЕР_3 від 28.03.1983, серії НОМЕР_4 від 19.05.2007 убачається, що померлий ОСОБА_3 був рідним батьком позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а відтак обидвоє позивачів є спадкоємцями першої черги за законом у розумінні положень статті 1261 ЦК України, після смерті їх батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-10).

Спадкове майно, що залишилось після смерті батька позивачів складається, зокрема, зі спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельної ділянки площею 0,3773 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0117, земельну ділянку площею 2,5487 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0062, земельну ділянку площею 0,9442 га із кадастровим номером 4620682000:14:000:0078, які розташовані на території Задвір`янської сільської ради (тепер Красненської селищної ради) за межами населених пунктів Золочівського району Львівської області, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями державних актів на право власності на земельну ділянку від 02.03.2012 (а.с. 12-14).

Згідно вимог ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути визнання права.

Нормою статті 316 цього Кодексу визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу приписів частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1269та статті1270ЦК Українивизначено,що спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас їївідкриття непроживав постійноіз спадкодавцем,має податинотаріусу абов сільськихнаселених пунктах-уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування заявупро прийняттяспадщини протягомшести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №53/2021, заведеної приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвою О.Я. від 24.05.2021, що спадкоємцями, які прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім самих позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , є також: ОСОБА_5 (дружина померлого згідно свідоцтва про шлюб від 01.12.2007), а також ОСОБА_6 (спадкоємець за заповітом від 02.10.2018) та онука померлого ОСОБА_7 (спадкоємець за заповітом від 02.10.2018).

Приписами частини першої статті 1268 ЦК України, в силу якої спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відтак, судом безспірно встановлено, що спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім самих позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , прийняли також: ОСОБА_5 (дружина померлого), ОСОБА_7 (онука померлого за заповітом) та ОСОБА_6 (спадкоємець померлого за заповітом), про що об`єктивно вбачається із матеріалів вищевказаної спадкової справи №53/2021, заведеної приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвою О.Я. від 24.05.2021.

Вищенаведені фактичні обставини спростовують доводи позивачів про відсутність окрім них інших спадкоємців до майна померлого батька позивачів, оскільки такими є: ОСОБА_5 (дружина померлого), ОСОБА_7 (онука померлого за заповітом) та ОСОБА_6 (спадкоємець померлого за заповітом), а не відповідач (Красненська селищна рада), що не претендує на спадщину та не оспорює спадкових прав позивачів, а тому не може вважатися неналежним відповідачем у даному цивільному спорі.

Згідно статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (касаційне провадження № 14-61цс18) пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак, суд вважає, що даний позов є таким, що заявлений до неналежного відповідача (місцевої ради), оскільки належним відповідачем є інші спадкоємці, які, поряд із позивачами, прийняли спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 за законом та за заповітом (дружина ОСОБА_5 , онука ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ), а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з вищенаведених мотивів.

Крім того, в силу вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, а саме, сплачений позивачкою ОСОБА_1 судовий збір за подання нею позовної заяви на загальну суму 1044,80 грн. відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивачку, ураховуючи відмову в задоволенні цього позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 51, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 175, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Буський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи.

Позивачка: ОСОБА_1 а ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Красненська селищна рада (80560, вул. Івана Франка, 2а, смт. Красне Золочівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372773).

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Львівській області (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942).

Повний текст рішення складено: 18.10.2022 року.

Суддя: І. Б. Кос