Постанова

від 06.09.2022 по справі 910/20737/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 910/20737/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Прокопович О.Є.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.09.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Малого підприємства "Волна"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 17.12.2021

у справі №910/20737/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за заявою Малого підприємства "Волна"

про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову

особи, які отримають статус учасника справи:

відповідачі 1) Міністерство юстиції України

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у задоволенні заяви Малого підприємства "Волна" про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Мале підприємство "Волна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що виконання оспорюваного наказу Мінстерства юстиції України під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення поркушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про скасування оскаржуваного наказу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022 апеляційну скаргу Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20737/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/20737/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20737/21.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 04.02.2022 для розгляду справи №910/20737/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 апеляційну скаргу Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої обґрунтоване клопотання про поновлення, також докази направлення учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 задоволено клопотання Малого підприємства "Волна" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21. Відновлено Малому підприємству "Волна" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21. Призначено справу до розгляду на 25.07.2022.

Судове засідання не відбулось у зв`язку перебуванням головуючого судді Куксова В.В. у відпустці.

26.07.2022 через відділ документального обігу Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 на 16.08.2022

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога" суддям та працівникам апарату суду негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд апеляційної скарги Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі № 910/20737/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 призначено справу до розгляду на 23.08.2022.

Відповідно до окремого доручення начальника Київської міської військової адміністрації генерал-майора Миколи Жирнова від 19.08.2022 з метою своєчасного реагування на можливі загрози нанесення військами РФ ракетно-бомбових ударів по центрах прийняття рішень, об`єктах критичної інфраструктури тощо під час відзначення Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України заборонено проведення масових заходів, мирних зборів, мітингів та інших заходів, пов`язаних з великим скупченням людей.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 повідомлено учасників апеляційного провадження, що судове засідання призначене на 23.08.2022 не відбудеться. Призначено справу до розгляду на 06.09.2022.

Представник Міністерства юстиції України з`явився в судове засідання 06.09.2022 та надав свої пояснення щодо апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили. Заяв та клопотань з цього приводу не надходило.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки інші учасники апеляційного провадження про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності інших учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні 06.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника Міністерства юстиції України, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Малого підприємства "Волна" про забезпечення позову, яка подана до пред`явлення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням дії наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги" та заборонити Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити державну реєстрацію наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги".

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги".

Як вбачається з доданих до заяви документів, наказом Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги" скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" від 27.05.2021 № 43-Р задоволено; скасовано рішення від 30.12.2020 № № 56031597, 56028415, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем; анулювано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагару Геннадію Йосиповичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 08.06.2021 на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Брагарем Г.Й. відкрито розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено державну реєстрацію права власності Малого підприємства "Волна" на об`єкти нерухомого майна, які, відповідно до ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.05.2020 у справі № 490/2728/20, є тотожними з об`єктами нерухомого майна, що належать скаржнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе") на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2008.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявник стверджує, що на момент винесення оскаржуваного наказу він був власником наступного нерухомого майна: приміщення спального корпусу, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 576, 4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, вулиця Кишинівська ,будинок 2з (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км, 1 "Б") на території бази відпочинку "Волна"; приміщення їдальні, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 555,5 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, вулиця Кишинівська ,будинок 2и (Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км, 1) на території бази відпочинку "Волна".

Наведене вище підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами: 4820982200:12:055:0031 та 4820982200:12:055:0030, якими володіє та користується заявник на підставі укладеного з Коблівською сільською радою договору оренди (дата державної реєстрації 28.08.2015) строком на 49 років.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" також є власником вищенаведених об`єктів нерухомого майна.

Отже, за твердженням заявника, наслідком виконання наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги" буде припинення права власності заявника на об`єкти нерухомого майна, що суттєво утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні відповідної заяви, суд першої інстанції зазначив, що зупинивши дію наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги", суд, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутиться у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично надасть можливість не виконувати чинний наказ.

Розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства "Волна", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Як зазначалось колегією суддів вище та вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову, наказом Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги" скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" від 27.05.2021 № 43-Р задоволено; скасовано рішення від 30.12.2020 № № 56031597, 56028415, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем; анульовано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагару Геннадію Йосиповичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначив заявник, предметом майбутнього позову буде вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги".

За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснення сторін повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність вказаного наказу та наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зупинивши дію наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2483/5 "Про задоволення скарги", суд, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутиться у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично надасть можливість не виконувати чинний наказ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про необгрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Малого підприємства "Волна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого підприємства "Волна" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/20737/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/20737/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 19.09.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Г. Чорногуз

М.Л. Яковлєв