Постанова

від 17.10.2022 по справі 918/267/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Справа № 918/267/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22 (суддя Романюк Р.В., повний текст рішення складено 29 червня 2022 року)

за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22 задоволено позов Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" про стягнення коштів. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на користь Рафалівської селищної ради Рівненської області безпідставно збережених коштів в сумі 10087,04 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ "Компанія Креатив Імоті" на користь Рівненської обласної прокуратури 2481 грн. судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач у період з 01 травня 2019 року по 01 травня 2022 року користувався земельною ділянкою площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, однак плату за землю не вносив тим самим фактично збільшивши свої доходи, а позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), а тому перевіривши подані розрахунки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на користь Рафалівської селищної ради 10087,04 грн безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, у першу чергу пов`язане із фактом набуття відповідного майна внаслідок поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Позивач вказує на грошові кошти, що по суті є несплаченим земельним податком, що не може бути предметом розгляду господарським судом, ні з точки зору підсудності, ні з точки зору суті відносин між відповідачем та бюджетом відповідного рівня. Відповідач зазначає, що підставою користування земельною ділянкою, в межах спірних відносин, є право власності на будівлю, набуте відповідачем у законний спосіб та цілком правомірно. Тому висновки про відсутність підстави для користування земельною ділянкою є хибним. Набуття права власності на будівлю, надає власникові будівлі право обрати один із передбачених законом способів користування земельною ділянкою, на якій знаходиться така будівля. Власник будівлі може користуватися земельною ділянкою на умовах оренди, так само як і набути земельну ділянку у власність, в порядку передбаченому законом. У спірних відносинах відповідач обрав спосіб, що передбачає викуп земельної ділянки із комунальної власності.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів від використання земельних ресурсів у смт. Рафалівка є наслідком неправомірних дій Рафалівської селищної ради, а не поведінки відповідача.

Крім того, апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні не надано оцінки обставинам щодо набуття права власності на земельну ділянку, що стало причиною неправильного застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу - Рафалівській селищній раді Рівненської області відповідно до статті 259 ГПК України.

12 серпня 2022 року від ТОВ "Компанія Креатив Імоті" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Мельника О.В. та судді Гудак А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22. Запропоновано позивачу та прокуратурі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази їх надсилання іншим учасникам справи. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від Вараської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від Рафалівської селищної ради не надійшло, що в силу вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" (код ЄДРПОУ 41818092) є власником нерухомого майна будівля магазину, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вул. Садова, буд. 2.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі договору купівлі продажу, серія та номер: 376, виданий 22 березня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Володимирецького районного нотаріального округу Рівненської області Гузовата Н.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46096214 від 22 березня 2019 року).

ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернулося до Рафалівської селищної ради із заявою від 29 березня 2019 року про викуп земельної ділянки за кадастровим номером 5620855400:02:014:0012, в якій просило прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідь на вказану заяву Рафалівська селищна рада листом № 02-23/260 від 15 квітня 2019 року повідомила ТОВ "Компанія Креатив Імоті", що заява від 29 березня 2019 року про викуп земельної ділянки за кадастровим номером 5620855400:02:014:0012 залишена без розгляду та розгляд заяви відбудеться після приведення у відповідність повного пакету супроводжуючих документів.

ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернулося до Рафалівської селищної ради із заявою від 13 травня 2019 року про викуп земельної ділянки за кадастровим номером 5620855400:02:014:0012, в якій просило прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Рафалівської селищної ради №1440 від 30 травня 2019 року "Про розгляд клопотання ТОВ "Компанія Креатив Імоті" відмовлено ТОВ "Компанія Креатив Імоті" у наданні дозволів: на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5620855400:02:014:0012 площею 0,0508 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по вул. Садова, 2 в смт. Рафалівка, Володимирецького району Рівненської області відповідно до пункту 3 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України; на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 5620855400:02:014:0012) площею 0,0508 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по вул. Садова, 2 в смт. Рафалівка, Володимирецького району Рівненської області відповідно до підпункту а) пункту 2 частини 2 статті 128 Земельного кодексу України.

Вказаним рішенням рекомендовано ТОВ "Компанія Креатив Імоті" звернутися в селищну раду з клопотанням щодо передачі земельної ділянки в оренду (кадастровий номер 5620855400:02:014:0012) площею 0,0508 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по вул. Садова, 2 в смт. Рафалівка, Володимирецького району Рівненської області відповідно до статті 120 та пункту 3 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України.

Рафалівська селищна рада листом №02-23/468 від 23 серпня 2019 року повідомила ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про використання земельної ділянки площею 0,0508 га по вул. Садова, 2 в смт. Рафалівка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, без правовстановлюючих документів, з вимогою терміново до 01 вересня 2019 року подати клопотання до селищної ради для передачі вищевказаної земельної ділянки в оренду.

Рафалівська селищна рада листом №02-23/79 від 21 січня 2021 року повторно повідомила ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про використання земельної ділянки площею 0,0508 га по вул. Садова, 2 в смт. Рафалівка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, без правовстановлюючих документів, з вимогою терміново до 01 лютого 2021 року подати клопотання до селищної ради для передачі вищевказаної земельної ділянки в оренду.

Відповідач зазначає, що останній звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії проти Рафалівської селищної ради та на даний час Окружним адміністративним судом м. Києва розглядається справа № 640/3689/21, порушена на підставі вказаного адміністративного позову і рішення по суті у цій справі - не прийнято.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,0508 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5620855400:02:014:0012, із кодом цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, дата державної реєстрації земельної ділянки 10 червня 2014 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка номер 294113421 від 11 січня 2022 року, власник Рафалівська селищна рада Володимирецького району.

Відомості про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо спірної земельної ділянки - відсутні.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка номер 301357003 від 18 травня 2022 року, об`єкт нерухомого майна будівля магазину, загальною площею 139,2 кв. м (будівля магазину А-1, прибудова а (65,9 кв. м, вхідний ганок а1 (13,7 кв. м) за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р, смт. Рафалівка, вул. Садова, 2, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті", на підставі договору купівлі продажу, серія номер: 376, виданий 22 березня 2019 року.

Комісією Рафалівської селищної ради проведено обстеження земельної ділянки площею 0,0508 га (кадастровий номер 5620855400:02:014:0012), яка знаходиться в смт. Рафалівка по вул. Садова, 2, Вараського району Рівненської області, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 06 травня 2022 року.

У вказаному акті зазначено, що обстеживши земельну ділянку площею 0,0508 га (кадастровий номер 5620855400:02:014:0012) в смт. Рафалівка по вул. Садова, 2, Вараського району Рівненської області, з`ясовано, що на земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення (будівля магазину), який перебуває у власності ТОВ "Компанія Креатив Імоті", земельна ділянка є частково загородженою. Документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки відсутні. Станом на 06 травня 2022 року договір оренди не укладений та не зареєстрований. Для обслуговування нежитлового приміщення (будівлі магазину) ТОВ "Компанія Креатив Імоті" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5620855400:02:014:0012 площею 0,0508 га.

Прокурор вказує, що відповідно до інформації позивача, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладався, орендну плату та земельний податок останнім не сплачувався. При цьому, відповідач продовжує використовувати вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої, відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, за адресою: вул. Садова, 2, смт. Рафалівка, Вараський р-н, Рівненська обл. Таким чином, за твердженням прокурора з 22 березня 2019 року по даний час відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, у зв`язку з розміщенням на ній належного їй на праві власності нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до рішення Рафалівської селищної ради №1164 від 23 травня 2018 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" затверджено ставки земельного податку, якими визначено розмір ставки земельного податку на 2019 рік та вводяться в дію з 01 січня 2019 року для земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 1,500 % (для юридичних осіб) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до рішення Рафалівської селищної ради №1447 від 01 липня 2019 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік" затверджено ставки земельного податку, якими визначено розмір ставки земельного податку на 2020 рік та вводяться в дію з 01 січня 2020 року для земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 1,500 % (для юридичних осіб) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до рішення Рафалівської селищної ради №128 від 25 червня 2020 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2021 рік по Рафалівській селищній раді" затверджено ставки земельного податку, якими визначено розмір ставки земельного податку на 2021 рік та вводяться в дію з 01 січня 2021 року для земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 3,000 % (для юридичних осіб) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до рішення Рафалівської селищної ради №344 від 25 червня 2021 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2022 рік" затверджено ставки земельного податку, якими визначено розмір ставки земельного податку на 2022 рік та вводяться в дію з 01 січня 2022 року для земельної ділянки з цільовим призначенням за кодом 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в розмірі 3,000 % (для юридичних осіб) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 674 від 14 січня 2022 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012 155349,86 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, становить: з 01 травня 2019 року по 01 травня 2022 року на загальну суму 10087,04 грн, а саме: з 01 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року 1564,13 грн; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 2330,23 грн; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року 4660,47 грн та з 01 січня 2022 року по 01 травня 2022 року 1532,21 грн.

Вараська окружна прокуратура листом № 52-291вих-22 від 26 квітня 2022 року зверталася до Рафалівської селищної ради зазначивши, що жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин шляхом повернення земельної ділянки, Рафалівською селищною радою, як уповноваженим органом, не здійснено, у зв`язку з чим вказане порушення законодавства залишається не усунутим.

Рафалівська селищна рада листом № 02-23/409 від 27 квітня 2020 року повідомила Вараську окружну прокурату, що процесуальні заходи щодо стягнення заподіяної шкоди у результаті протиправних дій ТОВ "Компанія Креатив Імоті" Рафалівською селищною радою не здійснювались та з позовом про стягнення заподіяної шкоди не зверталася.

Вараська окружна прокуратура листом № 52-384вих-22 від 16 травня 2022 року повідомило Рафалівську селищну раду, про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до ТОВ "Компанія Креатив Імоті" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 10087,04 грн.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 3, 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у нераціональному та неефективному використанні бюджетних коштів.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Рафалівської селищної ради, використання відповідачем без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку комунальної власності під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачу, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Рафалівської селищної ради та порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу, як власника спірної земельної ділянки.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, є Рафалівська селищна рада.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що останній, будучи безпосередньо обізнаним про використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди земельної ділянки, без сплати орендної плати та земельного податку, не вчиняв належні дії щодо захисту інтересів держави по стягненню безпідставно збережених кошів орендної плати в розмірі 10087,04 грн за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку Рафалівська селищна рада) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Рафалівська селищна рада заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду.

Враховуючи вказане, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно статті 63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 123, частиною 1 статті 124 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачено статтею 211 ЗК України.

Відповідно до статті 15, частини 1 та пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи вищезазначене, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, враховуючи зазначені положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Компанія Креатив Імоті", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Рафалівською селищною радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Щодо доводів апелянта про те, що підставою користування земельною ділянкою, в межах спірних відносин, є право власності на будівлю, набуте відповідачем у законний спосіб, то колегія суддів стверджує, що такі доводи ґрунтуються на хибному тлумаченні скаржником положень чинного законодавства, оскільки законна підстава користування нерухомим майном не звільняє від обов`язку належним чином оформити право користування земельною ділянкою під такою нерухомістю.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини 3 статті 1212 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене ТОВ "Компанія Креатив Імоті" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів від використання земельних ресурсів у смт. Рафалівка є наслідком неправомірних дій Рафалівської селищної ради, а не поведінки відповідача, оскільки на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за статтею 1212 Цивільного кодексу України, вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна.

Крім того, безпідставним є посилання апелянта на матеріали адміністративної справи за №640/3689/21, оскільки предметом її розгляду є зобов`язання Рафалівської селищної ради прийняти рішення про надання дозволу на продаж ТОВ "Компанія Креатив Імоті" земельної ділянки площею 0,0508га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012. В той же час, предметом господарської справи №918/267/22 є спір про стягнення з ТОВ "Компанія Креатив Імоті" безпідставно збережених коштів в сумі 10087,04 грн у вигляді несплаченої орендної плати за період фактичного користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно абзацу 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 14.1.147, пункту 147 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до пункту 14.1.125 статті 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 ГПК України)

Згідно з пунктом 14.1.136 статті 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ГПК України).

У відповідності до пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Таким чином, податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок розміру недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, за період з 01 травня 2019 року по 01 травня 2022 року та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач у період з 01 травня 2019 року по 01 травня 2022 року користувався земельною ділянкою площею 0,0508 га, кадастровий номер 5620855400:02:014:0012, однак плату за землю не вносив тим самим фактично збільшивши свої доходи, а позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Колегія суддів також звертає увагу апелянта на наступне.

Згідно зі статтями 13, 19 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За умовами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі розпорядження землями територіальних громад.

Враховуючи викладене, лише Рафалівська селищна рада як власник земельної ділянки правомочна розглядати і вирішувати питання розпорядження своїм майном.

Посилання відповідача на те, що він бажає викупити земельну ділянку жодним чином не звільняє останнього від обов`язку сплачувати кошти Рафалівській селищній раді, яка є її власником за фактичне користування даною земельною ділянкою до моменту належного оформлення такого користування.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Креатив Імоті" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2022 року у справі №918/267/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/267/22 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "17" жовтня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.