Рішення

від 04.10.2022 по справі 908/1260/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/104/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022 Справа № 908/1260/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Комунального підприємства Центр управління інформаційними технологіями (провулок Явірний, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69065, код ЄДРПОУ 13620112)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ТЕХ (вул. Волгоградська, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 42582823)

про стягнення 19 320,00 грн.,

Без участі представників сторін,

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Центр управління інформаційними технологіями до Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ТЕХ про стягнення 19 320,00 грн.

02.08.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1260/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/104/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 01.09.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.10.2022 судом прийнято рішення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 01.04.2019 між Комунальним підприємством Центр управління інформаційними технологіями (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ ТЕХ (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 7261/04, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послугу з надання у користування віртуального приватного серверу (ДК 021:2015-72610000-9 «Послуги з комп`ютерної підтримки») (послуга), а замовник зобов`язався оплатити послугу в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 2.1. договору, щомісячна вартість послуг за цим договором є договірною і становить 2 300,00 грн. крім того ПДВ за ставкою 20% - 460,00 грн., разом 2 760,00 грн. На виконання умов договору, у період з травня по листопад 2019 включно позивач надав відповідачу послуги з надання у користування віртуального приватного серверу на загальну суму 22 080,00 грн. В порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги виконав частково у розмірі 8 280,00 грн. Листом № Д-0101-20 від 02.01.2020 відповідач повідомив позивача про розірвання договору про надання послуг з 01.02.2020. Листом від 18.12.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 1164 від 03.12.2020 та акти звірки взаєморозрахунків, в якому позивач просив відповідача підписати зазначені акти та повернути на адресу позивача. Проте, замовник не повернув підписаний зі свого боку акт звірки взаємних розрахунків. 06.12.2021 виконавцем повторно направлено рекомендованим листом на адресу замовника акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2021, проте вказаний лист повернувся з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням викладеного, сума основної заборгованості за договором про надання послуг № 7261/04 від 01.04.2019 за період з червня 2019 по січень 2020 включно складає 19 320,00 грн. Просить суд позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2022 ТОВ АЙ ТЕХ отримало копію ухвали суду від 05.08.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1260/22, що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120659378 від 08.08.2022.

Станом на 04.10.2022 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 05.08.2022 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2019 між Комунальним підприємством Центр управління інформаційними технологіями (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЙ ТЕХ (замовник) укладено договір про надання послуг № 7261/04 (договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послугу з надання у користування віртуального приватного серверу (ДК 021:2015-72610000-9 «Послуги з комп`ютерної підтримки») (послуга), а замовник зобов`язується оплатити послугу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору, щомісячна вартість послуг за цим договором є договірною і становить 2 300,00 грн. крім того ПДВ за ставкою 20% - 460,00 грн., разом 2 760,00 грн.

Виконавець щомісячно надає замовнику акт наданих послуг із зазначенням вартості наданих послуг, який замовник зобов`язаний оформити зі свого боку та повернути виконавцю в 5-денний термін з дня отримання (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, замовник оплачує послугу виконавця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг за попередній місяць, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його підписання.

Пунктом 3.1. договору передбачені обов`язки виконавця:

- надавати замовнику послугу згідно з умовами цього договору та згідно з чинним законодавством України (п.п. 3.1.1);

- надавати відповідь на звернення замовника протягом 2 (двох) діб з моменту отримання звернення. У випадку отримання звернення у вихідний або святковий день протягом 2 (двох) діб, починаючи з 1-го робочого дня, який наступає після завершення дня надходження звернення (п.п. 3.1.6);

- щомісячно складати та передавати замовнику акти наданих послуг (п.п. 3.1.8);

Пунктом 3.2. договору передбачені обов`язки виконавця:

- своєчасно надавати інформацію, необхідну для виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором «…» (п.п. 3.2.1);

- протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту наданих послуг розглянути, підписати уповноваженими особами і повернути один примірник акту наданих послуг виконавцю, або в цей же термін направити мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням переліку недоробок і строків їх усунення (п.п. 3.2.3);

- своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданої виконавцем послуги в строки і в порядку, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.4).

Згідно п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2. договору, порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2019 включно, а в частині оплати до повного виконання (п. 5.1. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, які мали місце під час дії цього договору (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих частих умовах, якщо за 30 календарних до закінчення терміну його дії (п. 5.1.) жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про його розірвання. При цьому, кожна сторона має право розірвати автоматично пролонгований договір, письмово попередивши іншу сторону про наступне розірвання за місяць. В такому разі замовник зобов`язується здійснити повний розрахунок за надану послугу по день фактичного її надання.

На виконання умов п.п. 1.1. та 2.2. договору позивач надав відповідачу послуги з надання у користування віртуального приватного серверу за період з квітня 2019 по листопад 2019 включно на загальну суму 22 080,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 15-21):

- № 221 від 31.05.2019 за послуги у квітні та травні 2019 на суму 5 520,00 грн.;

- № 275 від 27.06.2019 за послуги у червні 2019 на суму 2 760,00 грн.;

- № 303 від 31.07.2019 за послуги у липні 2019 на суму 2 760,00 грн.;

- № 355 від 30.08.2019 за послуги у серпні 2019 на суму 2 760,00 грн.;

- № 410 від 30.09.2019 за послуги у вересні 2019 на суму 2 760,00 грн.;

- № 485 від 31.10.2019 за послуги у жовтні 2019 на суму 2 760,00 грн.;

- № 526 від 29.11.2019 за послуги у листопаді 2019 на суму 2 760,00 грн.

У відповідності до п. 2.3. договору, відповідач здійснив оплату за надані послуги на загальну суму 8 280,00 грн., а саме:

- 26.07.2019 на суму 5 520,00 грн. (призначення платежу акт надання послуг № 221 від 31.05.2019 за послуги у квітні та травні 2019);

- 23.09.2019 на суму 2 760,00 грн. (призначення платежу акт надання послуг № 355 від 30.08.2019 за послуги у серпні 2019).

У відповідності до п. 5. 3. договору, 02.01.2020 відповідачем на адресу позивача направлено заяву № Д-0101-20, згідно якої ТОВ АЙ ТЕХ повідомило про розірвання договору про надання послуг від 01.01.2019 № 7261/04 з 01.02.2020 року (а.с. 24).

В матеріалах справи міститься лист КП Центр управління інформаційними технологіями № 1164 від 03.12.2020, в якому позивач повідомив про направлення актів звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2020 та просив підтвердити підписом та печаткою заборгованість або заявити свої заперечення. Зазначений лист отриманий відповідачем 21.12.2020 згідно поштового повідомлення (а.с. 25-26).

На підставі викладеного, 29.07.2022 КП Центр управління інформаційними технологіями звернулось до господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою про стягнення з ТОВ АЙ ТЕХ заборгованості на загальну суму 19 320,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (п. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2).

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору про надання послуг № 7261/04 від 01.04.2019, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 22 080,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (а.с. 15-21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату частково на суму 8 280,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку (а.с. 22-23).

Додана до позовної заяви сальдова відомість КП Центр управління інформаційними технологіями по рахунку № 361 від 01.01.2019 01.12.2020 із зазначенням в реєстрі актів № 551 від 28.12.2019 на суму 2 760,00 грн. та № 003 від 31.01.2020 на суму 2 760,00 грн., як підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором № 7261/04 від 01.04.2019 судом до уваги не приймається, оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані вищевказані акти надання послуг на загальну суму 5 520,00 грн. у відповідності до п. 2.2. договору.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги у розмірі 13 800,00 грн. з відмовою у стягненні 5 520,00 грн.

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 772,14 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ТЕХ (вул. Волгоградська, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 42582823) на користь Комунального підприємства Центр управління інформаційними технологіями (провулок Явірний, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69065, код ЄДРПОУ 13620112) заборгованість за договором про надання послуг № 7261/04 від 01.04.2019 у розмірі 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 14 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 18.10.2022.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.