Рішення

від 18.10.2022 по справі 909/625/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/625/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІК", вул. Бориславська, буд. 29,м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради вул. Незалежності, буд. 7,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за виконані роботи по договору підряду в сумі 820 579 грн 72 коп.

за участю представників

позивача Косар М.Є.- довіреність

відповідача Бойчук І.І. - довіреність № 2-24-15/14в від 12.01.2022

встановив

16.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІК" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 820579,72 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду № 530/19 від 30.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.08.2022року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.09.2022, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк позивачу протягом 5 календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено строк відповідачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов"язань за договором підряду, відповідач своєчасно не перерахував позивачу обумовлені в договорі кошти у розмірі 608257,20грн. Зобов"язання за договорам позивачем виконано в повному обсязі та прийнято відповідачем без жодних зауважень, проте, відповідач своїх зобов"язань щодо оплати виконаних робіт не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати робіт.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим. В спростування позовних вимог посилається на те, що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, укладання будь-яких договорів, на підставі яких останній бере бюджетні зобов`язання необхідно здійснювати з врахуванням положень Бюджетного кодексу України. Тобто, порядок розрахунків за цим договором сторони поставили в залежність від наявності бюджетного фінансування замовника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

30 вересня 2019 року між Департаментом комунальної політики та благоустрою Івані Франківської міської ради (перейменованого в Департамент інфраструктури, житлової і комунальної політики Івано-Франківської міської ради) (Замовник) та Товариством з обмеженої відповідальністю «Будівельна компанія «ВІК» (Підрядник) укладено Договір підряду №530/19 відповідно до п. п.1.1,1.2 якого, позивач зобов`язувався виконати роботи ГБН Г.1-218-182:2011 капітальний ремонт міжбудинкових проїздів та прибудинкових територій на вул. І.Павла II. 17-19 м.Івано-Франківську (СРV ДК 021:2015-45233000-9 будівництво, влаштування фундаменту т покриття шосе, доріг), а Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п. 3.1 Договору, сума договору відповідає ціні тендерної пропозиції переможці торгів є договірною і становить 6179500, 00 грн.

Сума бюджетних призначень на поточний рік: 386620,98грн.(п.3.2).

Сума бюджетних призначень на 2020р. становить 1194135,00 грн.(п.3.5 Додаткової Угоді: №205 від 17.09.2020р.).

Сума бюджетних призначень на 2020р. становить 1754135,00 грн.(п.3.5 Додаткової угоди № 251 від 19.11.2020р.).

Згідно з п.п.4.1,4.2. Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі

документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Вартість робіт, передбачену п.3.1 Договору, Замовник виплачує Підряднику на основі Актів здачі-приймання робіт після підписання таких актів.

Фінансування за даним договором здійснюється за рахунок коштів міського бюджету (п.4.10).

Згідно з п.5.1. роботи згідно даного Договору повинні бути виконані в термін до 31.12.2020р. відповідно до погодженого Сторонами графіка виконаних робіт. Строк виконання робіт може бути продовжений у разі відсутності бюджетних призначень в повному обсязі.

В цій частині договору, додатковою угодою №319 від 23.12.2020р. продовжено термін виконання робіт до 31.12.2021р.

Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Замовником (п.5.2 Договору.). В п.7.3.4 Замовник зобов`язався прийняти в установленому порядку та оплатити роботи. В п.12.1 Сторони домовились, що за порушення зобов`язань передбачених договором, вони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством.

Згідно з п.18.1. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020р., але в будь-якому разі до повного закінчення виконання робіт і проведення остаточних розрахунків між сторонами або до розірвання його однією із сторін.

Відповідно до умов договору, в межах бюджетних призначень, позивачем виконано, а відповідачем прийнято в установленому порядку будівельні роботи з капітального ремонту міжбудинкового і проїзду та прибудинкових територій будинків на вул.І.Павла 11,17-19 в м.Івано-Франківську, згідно підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт Форми КБ-2в та Довідки Форми КБ-3 на загальну суму 1 193 977,93грн., з яких відповідач сплатив частково, зокрема, на суму 585 720,73грн., решта, на суму 608 257,20 грн. залишається не оплаченою.

Зокрема, заборговано оплату за виконані будівельні роботи згідно підписаних обома сторонами 05.01.2021р. Акту №1 Форми КБ-2в та Довідки Форми КБ-3 на суму за суму 165430,80грн.; Акту №2 ФКБ-2в та Довідки Ф КБ-3 на суму 218983,20 грн.; Акту №3 ФКБ-2в та Довідки КБ-3 на суму 223843,20 грн., що разом складає вартість - 608 257,20 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією №01-10/21 від 01.10.2021р. про погашення заборгованості, проте відповідач так і не здійснив повного розрахунку за отримані роботи.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 11, 509 ЦК України, зокрема, передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено існування правовідносин між Департаментом комунальної політики та благоустрою Івані Франківської міської ради (перейменованого в Департамент інфраструктури, житлової і комунальної політики Івано-Франківської міської ради) (Замовник) та Товариством з обмеженої відповідальністю «Будівельна компанія «ВІК» (Підрядник) на підставі Договору підряду № 530/19 від 30.09.2022 . У вказаному Договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, й ціни будівельних робіт, зобов`язання виконати які взяв на себе позивач (підрядник).

На підтвердження виконання вказаних зобов`язань позивачем до матеріалів позовної заяви долучено Акти приймання виконаних будівельних робіт . Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманих будівельних робіт, загальна сума заборгованості станом на дату прийняття рішення у справі становить 608257,20грн. грн. Відповідач підтвердив наявність невиконаних грошових зобов`язань з оплати отриманих будівельних послуг перед позивачем.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України вбачається, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вказано, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.

Фактично ст.625 Цивільного кодексу України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами як до, та і після ухвалення рішення суду. Верховним Судом України у Листі б/н від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов`язання між сторонами, чи є це зобов`язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Приймаючи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Верховним Судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов`язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є неправильною.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 29396,323грн. та інфляційні втрати в сумі 182926,20грн.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку 3% річних та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Після перерахунку інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про обгрунтованість нарахування у розмірі 18292,20грн.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду про ненадходження коштів з бюджету на його рахунок для оплати робіт за договором перед позивачем.

Водночас, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати робіт за договором підряду №530/19 від 30.09.2020 критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати робіт.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 608 257,20грн. основного боргу, 182926,20 інфляційних збитків, 3% річних 29296,32грн.

обґрунтовані та належать до задоволення. В решта позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІК"до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за виконані роботи по договору підряду в сумі 820 579 грн 72 коп. задовольнить частково.

Стягнути з Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Код ЄДРПОУ 3 77941 вул. Незалежності,7, м.Івано-Франківськ, 76018 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВІК" Код ЄДРПОУ 400031 вул. Бориславська, 29, м.Івано-Франківськ, 76018 - 608 257,20грн. основного боргу, 182926,20 інфляційних збитків, 3% річних 29296,32грн. та 12307,20грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решта позовних вимог- відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 19.10.2022

Суддя Шкіндер П.А.