Рішення

від 17.10.2022 по справі 910/7932/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2022Справа № 910/7932/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛІДЕР-КОМФОРТ"

до Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації

про стягнення 1 361 115,00 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача: Петров О.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛІДЕР-КОМФОРТ" (далі - позивач, ТОВ "ТД "ЛІДЕР-КОМФОРТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Управління освіти) про стягнення 1 361 115,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем своїх зобов`язань за Договором по оплаті за поставлений товар у сумі 1 296 300,00 грн та по поверненню грошового забезпечення у сумі 64 815,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛІДЕР-КОМФОРТ" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7932/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2022 о 11:00 год.

22.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

У підготовче засідання, призначене на 26.09.2022, представники позивача та відповідача не з`явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 26.09.2022 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2022 о 09:40 год.

У судове засідання, призначене на 17.10.2022, з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

Відтак, неявка представника відповідача у судове засідання 17.10.2022 не є перешкодою для розгляду справи.

У судовому засіданні 17.10.2022 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 17.10.2022 судом заслухане вступне слово позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.10.2022 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

До закінчення судових дебатів представник позивача зазначив про намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.10.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

04.02.2022 між Управлінням освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛІДЕР-КОМФОРТ" (далі - постачальник, позивач) був укладений Договір № 23 про закупівлю (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити замовнику меблі для харчоблоків (далі - товар), зазначений в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такий товар на умовах, визначених Договором.

Найменування предмету закупівлі: меблі для харчоблоків, код - 39140000-5- меблі для дому за ДК 021:2015 «Єдиний закупівльний словник». Кількість товару- 227 штук (п. 1.2, 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору ціна за одиницю товару, його кількість вказуються у Специфікації та видаткових накладних

04.02.2022 між замовником та постачальником укладено Додаток №1 до Договору -Специфікацію на поставку товару на загальну суму 1 296 300,00 грн.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після поставки товару згідно з видатковими накладними.

Сторони узгодили, що за умовами цього Договору оплата за поставлену продукцію допускається із розстрочкою до 10 днів (п. 4.6 Договору).

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплачувати за поставлений товар.

Крім того, пунктом 13.1 Договору сторони передбачили, що не пізніше дати укладення цього Договору постачальник перераховує грошові кошти на рахунок замовника в розмірі 5 відсотків загальної вартості цього Договору, що складає 64 815,00 грн, як забезпечення виконання цього Договору.

Згідно з п. 13.2 Договору замовник повертає забезпечення виконання нього Договору після виконання постачальником без порушень зобов`язань за цим Договором, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або цього Договору недійсним та у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі», а також згідно з умовами, зазначеним в цьому Договорі, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань.

Позивач зазначив, що згідно видаткової накладної №90 від 21.02.2022 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1 296 300,00 грн. Претензій та зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості, комплектності та строку поставленого товару не було.

Таким чином, як стверджує позивач, свої зобов`язання стосовно поставки відповідачу товару, зазначеного у Специфікації № 1 до Договору, позивач виконав в повному обсязі 21.02.2022, відтак з урахуванням п. 4.6 Договору останній строк оплати за Договором сплинув 03.03.2022.

Позивач також зазначив, що згідно платіжного доручення №1067 від 04.02.2022 перерахував на користь відповідача 64 815,00 грн як оплату забезпечення виконання Договору. Порушень зобов`язань за Договором з боку постачальника не зафіксовано, Договір постачальником виконано в повному обсязі і в строк, тому починаючи з 22.02.2022, як стверджує позивач, відповідач прострочив свої зобов`язання щодо повернення позивачу грошового забезпечення виконання Договору.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №01-07/22 від 21.07.2022 з вимогою не пізніше семи днів з дня отримання претензії оплатити поставлений товар та повернути грошове забезпечення за Договором.

Відповідач листом №519 від 01.08.2022 надав відповідь на претензію позивача, у якій підтвердив поставку товару позивачем відповідно до видаткової накладної №90 від 21.02.2022 у повному обсязі, проте зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану здійснити оплату за поставлений товар у звичному порядку не є можливим. Щодо повернення забезпечення виконання відповідно до п. 13.1 Договору, відповідач повідомив, що на даний час це питання вирішується.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами Договору 03.08.2022, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1 296 300,00 грн.

Оскільки відповідач прострочив свої зобов`язання за Договором щодо оплати за поставлений товарі у сумі 1 296 300,00 грн та щодо повернення забезпечення виконання Договору у сумі 64 815,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у загальній сумі 1 361 115,00 грн (1 296 300,00 грн + 64 815,00 грн).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану здійснити оплату за поставлений товар у звичному порядку не є можливим. Враховуючи пункт 19-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» відповідач зауважив, що здійснення оплати за Договором можливе лише за умови відкриття окремого небюджетного рахунку на позивача в Казначействі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як визначено ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Частиною 4 статті 191 ГПК встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи, а саме видатковою накладною №90 від 21.02.2022, актом звірки взаєморозрахунків від 03.08.2022, платіжним дорученням №1067 від 04.02.2022, підтверджується та не заперечується відповідачем здійснення позивачем на виконання умов Договору поставки товару відповідачу на суму 1 296 300,00 грн та перерахування на користь відповідача 64 815,00 грн забезпечення виконання Договору.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов п. 4.6, 6.1.1, 13.2 Договору, не виконав взяті на себе зобов`язання оплатити за поставлений товар у сумі 1 296 300,00 грн та повернути забезпечення виконання Договору у сумі 64 815,00 грн, строк оплати (виконання) яких є таким, що настав відповідно 03.03.2022 (щодо оплати за товар) та 01.03.2022 (щодо повернення забезпечення виконання Договору).

Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 1 296 300,00 грн, рівно як і доказів повернення забезпечення виконання Договору у сумі 64 815,00 грн.

Судом враховано, що умовами пункту 4.6 Договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення (асигнування) на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів затримки бюджетного фінансування для здійснення оплати відповідачем за поставлений позивачем за Договором товар, в тому числі і у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Крім того, відповідач стверджував, що здійснити оплату за поставлений товар у звичному режимі не є можливим, посилаючись при цьому на пункт 19-1 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 (далі - Порядок), згідно приписів якого Казначейство та органи Казначейства можуть здійснювати платежі за дорученнями клієнтів за видатками загального та спеціального фондів державного і місцевих бюджетів на оплату за фактично поставлені товари, виконані роботи та надані послуги шляхом спрямування бюджетних коштів постачальникам товарів, виконавцям робіт і надавачам послуг на окремі небюджетні рахунки у разі відкриття таких рахунків на їх ім`я в Казначействі та органах Казначейства у встановленому законодавством порядку з подальшим використанням зазначених коштів постачальниками товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг виключно з таких рахунків на сплату податків та зборів до бюджетів усіх рівнів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що Порядок доповнено наведеним пунктом 19-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 07.07.2022, яка набрала чинності 13.07.2022, тоді як обов`язок з оплати товару та повернення коштів забезпечення за Договором виник у відповідача на ще на початку березня 2022. Також, матеріали справи не містять доказів відсутності відкритого на ім`я позивача в Казначействі окремого небюджетного рахунку або неможливості відкриття такого рахунку або відмови позивача у відкритті такого рахунку.

Водночас суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, навіть за відсутності бюджетного фінансування за договором замовник не може бути звільнений від обов`язку оплати наданих послуг.

Судом також враховано, що відповідно до статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 361 115,00 грн, з яких 1 296 300,00 грн оплати за поставлений товар та 64 815,00 грн повернення забезпечення Договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві, керуючись приписами ст. 123, 126, 129 ГПК України, заявив заяву про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначив, що 18.07.2022 ним та адвокатом Петровим О.М. (далі - адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги №2207/2. За надані/отримані послуги, позивач сплатив на користь адвоката кошти в сумі 15 000,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №22811/1-РФ від 11.08.2022, видатковим касовим ордером від 11.08.2022, Актом здачі-приймання наданих послуг від 11.08.2022 року до Договору №2207/2. Водночас позивач зазначив, що розраховує понести судові витрати під час участі адвоката у судових засіданнях орієнтовною сумою 5 000,00 грн - 7 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 20 416,72 грн за подання позовної заяви покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу було подано Договір №2207/2 від 18.07.2022, укладений між позивачем та адвокатом Петровим О.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1199724 від 11.08.2022, Акт здачі-приймання наданих послуг від 11.08.2022 року до Договору №2207/2 на суму 15 000,00 грн, який в тому числі містить детальний опис наданих послуг, виконаних робіт, здійснених витрат, рахунок-фактуру №22811/1-РФ від 11.08.2022 на суму 15 000,00 грн, видатковий касовий ордер від 11.08.2022 на суму 15 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

До закінчення судових дебатів позивачем зазначено про намір подати додаткові докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене та повне задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 191, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (УКРАЇНА, 03127, МІСТО КИЇВ, ПРОСПЕКТ ГОЛОСІЇВСЬКИЙ, БУДИНОК 118 Б; ідентифікаційний код 37479398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛІДЕР-КОМФОРТ" (УКРАЇНА, 02068, МІСТО КИЇВ, ВУЛИЦЯ РЕВУЦЬКОГО, БУДИНОК 31; ідентифікаційний код 41117283) 1 361 115,00 грн (один мільйон триста шістдесят одну тисячу сто п`ятнадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 20 416,72 грн (двадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень 72 коп.) судового збору, 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 19.10.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА