Рішення

від 18.10.2022 по справі 910/15317/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2022Справа № 910/15317/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гертек"

про стягнення 66971,55 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гертек" про стягнення за договором суборенди від 20.06.2018 № 174 основного боргу в розмірі 50312,15 грн., пені в розмірі 6831,43 грн., трьох процентів річних у розмірі 3055,95 грн. та 6772,02 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, прим. 1/8.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди № 174, за умовами якого орендар передає суборендар, а суборендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення № 93, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 48, загальною площею 198,9 кв.м. на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору строк його дії починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та діє до 28.02.2020 року.

Згідно з пунктом 4.1. договору орендна плата за один календарний місяць з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення по 30.11.2018 становить 8306,06 грн.; з 01.12.2018 по 30.06.2019 орендна плата становить 49740,91 грн.

Пунктом 4.3. договору узгоджено, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду до дня його фактичного повернення за актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно суборендарем, то він продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пунктів 4.5.1, 4.5.2 договору в розмір орендної плати не включені комунальні та інші послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря (плата з користування електро-, теплоенергією та іншими комунальними послугами), які відшкодовуються ним окремо на підставі показників лічильників та виставлених рахунків, або на підставі відповідних договорів, укладених з письмового дозволу орендаря з постачальниками послуг. У розмір орендної плати включені послуги з технічного обслуговування інженерних мереж.

У пункті 4.6 договору сторони погодили, що факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаного сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Надіслані орендарем акти прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня надсилання.

Згідно з пунктом 4.7. договору до підписання акту приймання-передачі суборендар сплачує авансом орендну плату за один календарний місяць у розмірі, передбаченому п. 4.1.1. цього договору. Вказана орендна плата є платою за останній місяць суборенди приміщення. У разі дострокового розірвання договору суборенди з ініціативи суборендаря вона не повертається. У разі розірвання договору суборенди з ініціативи орендаря, крім випадків невиконання суборендарем зобов`язань, орендна плата повертається пропорційно кількості днів суборенди до повернення приміщення за актом приймання-передачі. Неперерахування авансу є підставою для відмови орендаря підписувати акт приймання-передачі приміщення.

Відповідно до пункту 4.9. договору суборендар зобов`язується після підписання цього договору укласти договори на надання послуг з електроенергії, послуг постачання холодної води та водовідведення, послуг постачання теплової енергії та гарячої води, з організаціями які надають дані види послуг та самостійно сплачувати податки, збори, інші обов`язкові платежі, пов`язані з користуванням вищевказаного приміщення.

Згідно з пунктом 6.1.1. договору суборендар зобов`язався своєчасно здійснювати орендні платежі та інші платежі, передбачені цим договором.

У пункті 7.1. договору передбачено, що в день закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі приміщення.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що в разі невиконання пункту 7.1. договору суборендар сплачує подвійну вартість орендної плати та інших платежів, передбачених договором, відповідно дням, які пройдуть до передачі приміщення за актом повернення приміщення.

Факт передачі відповідачу приміщення в суборенду підтверджується актом приймання-передачі об`єкту оренди від 20.06.2018, підписаним обома сторонами.

Додатковим договором від 01.07.2019 № 1 внесені зміни до пункту 4.1.1 договору, згідно з якими орендна плата за один календарний місяць з 01.07.2019 по 28.02.2020 становить 49740,91 грн.

31.03.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 114, в якому запросив останнього підписати додаткову угоду про розірвання договору та акту зворотного прийому-передачі приміщення, а також просив погасити заборгованість, яка станом на 31.03.2021 становить 50312,15 грн. Дане відправлення № 0318901322880 відповідачу не вручено та повернуто позивачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до бухгалтерської довідки за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Сервіс-Поінт» станом на 30.06.2021 за відповідачем утворився борг з орендної плати, комплексного обслуговування приміщень, відшкодування за вивіз сміття, відшкодування холодного водопостачання за серпень 2019 року в загальному розмірі 50312,15 грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем на виконання пунктів 4.5.1, 4.9 договору договорів на надання послуг з електроенергії, послуг постачання холодної води та водовідведення, послуг постачання теплової енергії та гарячої води, іншими постачальниками комунальних послуг, та самостійної їх оплати позивачем.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт передачі відповідачу приміщення в суборенду за договором підтверджується актом приймання-передачі об`єкту оренди від 20.06.2018, однак доказів підписання між сторонами акту повернення приміщення з суборенди матеріали справи не містять.

При цьому, виходячи з пунктів 4.3, 4.4 договору орендна плата сплачується суборендарем за весь час суборенди приміщення до дня його фактичного повернення за актом повернення приміщення не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Ураховуючи викладене, оскільки сума залишку боргу відповідача в розмірі 50312,15 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховані на суму боргу 50312,15 грн. за період з 17.09.2020 по 17.09.2021 пеня в розмірі 6831,43 грн., та за період з 10.09.2019 по 17.09.2021 три проценти річних у розмірі 3055,95 грн. та 6772,02 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2. договору орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Частина 2 статті 258 ЦК Україна передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд зауважує, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Однак, з огляду на те, що нарахування саме господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені за платежем за серпень 2019 року в сумі 50312,15 грн. за період з 17.09.2020 по 17.09.2021 з посиланням на застосування спеціального строку позовної давності відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України.

Натомість, із пункту 4.3. договору слідує, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, тобто прострочення внесення оплати за серпень 2019 року розпочинається з 11.09.2019 та згідно з частиною 6 статті 232 ГК України триває до 11.03.2020 року.

Суд також звертає увагу, що за положеннями статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, виходячи з частини 6 статті 232 ГК України та частини 2 статті 258 ЦК Україна, нарахування пені може бути здійснено за період з 11.09.2019 по 11.03.2020, а обмеження її стягнення в межах спеціального строку позовної давності обумовлюється поданням відповідачем відповідної заяви в порядку частини 3 статті 267 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що позивач визначив період нарахування пені з 17.09.2020 по 17.09.2021, що не відповідає вищенаведеним приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку в задоволенні даної вимоги відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок компенсаційних виплат з 11.09.2019 у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3047,68 грн. трьох процентів річних та 6657,89 грн. інфляційних втрат, оскільки сукупний індекс інфляції за період з вересня 2019 року по липень 2021 року становив 1.13233158.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн., то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.

У той же час, суд зауважує, що за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гертек" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, прим. 1/8; ідентифікаційний код 40637435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Поінт" (03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 58-А; ідентифікаційний код 40782610) 50312 (п`ятдесят тисяч триста дванадцять) грн. 15 коп. основного боргу, 3047 (три тисячі сорок сім) грн. 68 коп. трьох процентів річних, 6657 (шість тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 89 коп. інфляційних втрат, а також 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова