Рішення

від 19.10.2022 по справі 910/6048/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2022Справа № 910/6048/22За позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДІНЖИНІРІНГ»

про стягнення 50 971,01 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 50 971, 091 грн, з яких: 20 000, 00 грн основний борг, 25 379, 86 грн інфляційні втрати та 5 591, 15 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 509, 530, 610, 611, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №30-11/1ВП на виконання робіт з відновлення покриття за адресою: вул. Тимірязівська ріг Залізничного шосе в Печерському районі м.Києва від 30.11.2020, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

11.08.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/6048/22 розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.09.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли виписки з банку про рух коштів між ним та відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 01054, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 18, офіс 25.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залученого до матеріалів справи листа, в якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.

Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/6048/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між позивачем (надалі - підрядник) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір №30-11/1ВП, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується своїми силами і засобами відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації виконати роботи з відновлення покриття за адресою: вул. Тимірязівська ріг Залізничного шосе в Печерському районі м. Києва (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, за умови що дані роботи виконані якісно та в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до п. 1.2. договору загальні обсяги робіт, що підлягають виконанню згідно з цим договором визначаються кошторисом та договірною ціною (додаток №1 до договору) складеними з врахуванням вимог Правил благоустрою м. Києва затверджених рішенням КМР від 25.12.2008р №1051/1051.

Згідно з п. 2.1. договору підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт не пізніше 10 робочих днів після підписання цього договору та передачі підряднику місць виконання робіт замовником.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що підрядник зобов`язаний завершити виконання робіт в строк протягом 10 робочих днів після дотримання замовником вимог передбачених п. 2.1. цього договору (з правом дострокового виконання).

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3) (п. 2.3. договору).

У пункті 3.1. договору сторонами погоджено, що загальна вартість робіт за цим договором визначається відповідно до договірної ціни (додаток №1 до договору) та становить 486 423, 06 грн в т.ч. ПДВ 20% 81 070, 51 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору ціни та суми вказуються у рахунках-фактурах та актах виконаних робіт. Підписані рахунок-фактура та акти є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом семи робочих днів з дня їх підписання.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник до початку виконання робіт зобов`язаний перерахувати підряднику аванс у розмірі 50 % від вартості запланованих робіт.

У пункті 5.2.3. договору встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх, при умові, що

роботи виконані якісно та в обумовлений договором строк

Відповідно до п. п. 11.1., 11.2., 11.3. договору передача виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в). Підрядник складає та передає уповноваженому представнику замовника акт приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Замовник перевіряє подані підрядником документи і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт, або обґрунтовує причини відмови в їх підписанні протягом 7 робочих днів з дня одержання.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та і виконувати свої обов`язки відповідно до договору, але не раніше виконання зобов`язань особа сторонами (п. 19.2. договору).

30.12.2020 сторонами без зауважень підписано та скріплено печатками акт № 213 приймання виконаних робіт за грудень 2020 року (форма КБ-2в) на суму 510 773, 68 грн і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року на суму 510 773, 68 грн.

Відповідачем, у свою чергу, здійснено часткові оплати виконаних робіт на загальну суму 490 773, 68 грн, а саме: 12.03.2021 у сумі 260 776, 68 грн, 15.06.2021 у сумі 80 000, 00 грн та 27.07.2021 у сумі 150 000, 00 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн основного боргу, 25 379, 86 грн інфляційних втрат та 5 591, 15 грн 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято, роботи на загальну суму 510 773, 68 грн, що підтверджується актом № 213 приймання виконаних робіт за грудень 2020 року (форма КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (форма КБ-3).

Суд зазначає, що вказані вище акт № 213 приймання виконаних робіт за грудень 2020 року (форма КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року 30.12.2020 підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору, погоджено, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом семи робочих днів з дня їх підписання.

Враховуючи, що акт № 213 приймання виконаних робіт за грудень 2020 року (форма КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року підписані 30.12.2020, то враховуючи строк оплати, який передбачений в п. 4.2. договору, а саме протягом семи робочих днів з дня їх підписання, останнім днем оплати виконаних робіт є 13.01.2021.

Відповідачем здійснено часткові оплати виконаних робіт, а саме: 12.03.2021 у сумі 260 776, 68 грн, 15.06.2021 у сумі 80 000, 00 грн та 27.07.2021 у сумі 150 000, 00 грн, що в загальній сумі складає 490 773, 68 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткові оплати відповідача як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договорами щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт у розмірі 20 000, 00 грн (510 773, 68 грн - 490 773, 68 грн) доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 25 379, 86 грн інфляційних втрат за період з січня 2021 року по травень 2022 року та 5 591, 15 грн 3% річних за загальний період з 13.01.2021 по 12.07.2022 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у сумі 5 591, 15 грн за загальний період з 13.01.2021 по 12.07.2022 року, суд зазначає, що він виконано невірно, оскільки позивачем невірно визначено період початку нарахування 3 % річних, як встановлено судом вище останнім днем оплати є 13.01.2021, а тому нарахування 3 % річних починається 14.01.2021, також позивачем при розрахунку не враховано, що день часткової оплати не враховується при нарахуванні 3 % річних на суму яку оплачено.

Тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 14.01.2021 по 12.07.2022, враховуючи часткові оплати та суми боргу заявлені позивачем, а саме наступним чином:

Сума боргу заявлена позивачем(грн)Оплата (грн)Дата оплатиПеріод нарахування 3 % річних3 % річних (грн)510 773, 00 14.01.2021 - 11.03.20212 392, 94 260 773, 6812.03.2021 250 000, 00 12.03.2021 - 14.06.20211 952, 05 80 000, 0015.06.2021 170 000, 00 15.06.2021 - 26.07.2021 586, 85 150 000, 0027.07.2021 20 000, 00 27.07.2021 - 12.07.2022576, 99Всього5 508, 83За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 14.01.2021 по 12.07.2022 складає 5 508, 83 грн, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі визначеному судом.

Також судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з січня 2021 року по травень 2022 року в розмірі 25 379, 86 грн інфляційних втрат, визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000, 00 грн основного боргу, 5 508, 83 грн 3% річних та 25 379, 86 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУДІНЖИНІРІНГ» (01054, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 18, офіс 25, ідентифікаційний код 38800331) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 19, ідентифікаційний код 03359115) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 5 508 (п`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 83 коп. 3% річних, 25 379 (двадцять п`ять тисячі триста сімдесят дев`ять) грн 86 коп. інфляційних втрат та 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн 99 коп. судового збору..

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4 Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань