Ухвала

від 19.10.2022 по справі 918/585/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" жовтня 2022 р.Справа №918/585/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про розстрочення виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрейд Компані" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 2 622 090 грн. 00 коп.

за участю сторін:

від відповідача - Бондаренко О.В. (ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеежною відповідальністю "Стрейд компані" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом". Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки №53-122-01-22-11832 від 25 лютого 2022 року в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 622 090 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року у даній справі позовні вимоги задоволено.

На виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 13 вересня 2022 року яке набрало законної сили 06 жовтня 2022 року видано наказ.

12 жовтня 2022 року від Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" надійшла до суду заява про розстрочення виконання рішення суду від 13 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергогенеруюча компанія" про розстрочення виконання судового рішення, розгляд заяви призначено на 19.10.2022 року.

17 жовтня 2022 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про розтрочення виконання рішення для можливості ознайомлення з останньою.

18 жовтня 2022 року від позивача надійшла заява про залишення вище вказаного клопотання без уваги та заперечення щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення. Також, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

18 жовтня 2022 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.

19 жовтня 2022 року в судовому засіданні представник відповідача підтримала заяву про розстрочення виконання судового рішення та просила суд її задовольнити.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 13.09.2022 року, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Таким чином, ухвала про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу судового акту про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Щодо тверджень відповідача стосовно складного фінансового становища, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища одних суб`єктів господарювання перед іншими.

Частина друга статті 617 Цивільного кодексу України та частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Окрім того, статтею першою Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, відтак самі лише обставини, пов`язані з відсутністю фінансування відповідача, в будь-якому випадку не можуть звільняти відповідача від виконання взятих на себе перед позивачем зобов`язань або відтерміновувати їх виконання.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Суд звертає увагу, що відповідач просить розстрочити виконання рішення в цій справі до 31.12.2022 року, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що після спливу строку наданої відстрочки - рішення суду буде ним виконано.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України по справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів на певний період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За висновком суду, подані відповідачем докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду в цій справі після закінчення терміну, на який відповідач просить розстрочити його виконання.

Твердження заявника про наявність боргу зі сторони ДП "Гарантований покупець" та ДП "Енергоринок", ініціювання судових спорів та ухвалення судових рішень у справах №910/11610/20, №910/9911/21 і неможливість їх виконання, з огляду на оскарження рішень судів у вказаних справах, не можуть вважатися тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки, як було зазначено вище, відповідно до чинного законодавства зобов`язання мають виконуватись належним чином; юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання. Більше того, існування вищевказаних судових спорів та ухвалення судових рішень у зазначених справах не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки відповідача з метою належного виконання рішення суду саме в цій справі по закінченню терміну розстрочки.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Щодо твердження відповідача що виконання рішення суду істотно ускладнюється через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022 року.

Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким підтверджено, що з 24.02.2022 року вказані обставини до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб до договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (настання непереборної сили).

При цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що введення воєнного стану на території України означає для відповідача те, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Також, відповідач не надав доказів про наявні обставини, які перешкоджають суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили скрутне матеріальне становище відповідача на день звернення із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення судом також враховано не тільки фінансовий стан відповідача, а й майнові інтереси позивача.

Оскільки тривале невиконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, то з урахуванням балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про розстрочення виконання рішення у даній справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Н.Церковна