Рішення

від 12.10.2022 по справі 921/381/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/381/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Б. Хмельницького, буд. 10-А )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял транс сервіс" (47711, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. Польова, 3)

про стягнення 72219,70 грн заборгованості за договором поставки №347 від 05.05.2020

За участю представників сторін

Позивача: не з`явився

Відповідача: адвокат Грималюк Б.І.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял транс сервіс" про стягнення 56 528,78 грн заборгованості, 10 038,05 грн пені, 5 652,87 грн штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 справу № 921/381/22 передано на розгляд судді Чопко Ю.О

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.08.2022 справу №921/381/22 прийнято до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 14.09.2022, яке за клопотанням відповідача відкладено на 12.10.2022.

В судове засідання 12.10.2022 представник позивача не прибув, причини неявки суду не повідомив. За наявними у суду відомостями, згідно відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", відправлення 4602510364907 (ухвала суду від 14.09.2022) була вручена позивачу 24.09.2022. Таким чином, про час, дату і місце проведення судового засідання Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" повідомлялося належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з`явився та зазначив, що сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди. Також повідомив суд про сплату відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 56 528,78 грн на підтвердження чого подав копії платіжних доручень. Щодо нарахованої позивачем суми пені та штрафу зазначив, то при винесенні рішення просить суд врахувати, що товар був поставлений позивачем 4 та 7 лютого 2022. Відповідач не зміг своєчасно розрахуватись за поставлений товар внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, яка згідно листа Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 визнана форс-мажорною обставиною. Також зазначив, що у період з 24.02.2022 по теперішній час з товариства, внаслідок зазначених обставин, звільнилось 8 працівників, у зв`язку з чим товариству стало важче виконувати свої зобов`язання. Крім того, зазначив, що станом на 11.10.22 контрагенти відповідача заборгували товариству значні суми.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

05.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роял транс сервіс" (далі Покупець) укладено Договір поставки №347, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Предметом Договором є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших авто товарів (далі Товар) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних Постачальника (п.1.2. Договору).

Узгодженою партією товару вважається отриманий Покупцем товар у відповідності до видаткової накладної Постачальника в період дії Договору (п.1.3. Договору).

Товар передається Постачальником Покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього (п.2.1. Договору).

Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару (п.2.2. Договору).

Ціна товару та загальна вартість переданої Покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається Постачальником на кожну таку партію (п.5.2. Договору).

Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 21 календарних днів з дати оформлення видатковою накладною (п.6.1. Договору).

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

Припинення договору внаслідок закінчення дії договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором, що виникли на момент припинення договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання (п.11.7. Договору).

На виконання умов Договору №347 від 05.05.2020 позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних: №530 від 04.02.2022 на суму 44 921,04 грн; №541 від 07.02.2019 на суму 27 313,74 грн, а всього на суму 72 234,78 грн.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день подання позовної заяви за ним рахувалася заборгованість в сумі 56 328,78, що не заперечується відповідачем.

Водночас, після звернення із даною позовною заявою відповідачем сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 56 328,78 грн згідно платіжних доручень №1824 від 18.08.2022 на суму 26 000 грн; №1932 від 13.09.2022 на суму 30 811,52 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що провадження у даній справі в частині стягнення 56 328,72 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю в цій частині предмету спору.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.1. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань.

Згідно розрахунку позивача по видатковій накладній №530 від 04.02.2022 за період з 26.02.2022 по 17.08.2022 пеня становить 5 787,70 грн та по видатковій накладній №541 від 07.02.2022 за період з 01.03.2022 по 17.08.2022 пеня становить 4 250,35 грн, а всього 10 038,05 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських зобов`язань зобов`язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.3. Договору Сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 652,87 грн штрафу.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями Російської Федерації на території України, а відтак, на неможливість виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК кореспондується з ч.3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основний борг за отриманий товар товариством погашено в повному обсязі. Несвоєчасність розрахунків виникла у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України і як наслідок через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів.

Беручи до уваги наведене, розглянувши усне клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) до 10% від правомірно нарахованої та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял транс сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандард Україна" 1003 грн пені (10% від 10 038,05 грн) та 565 грн штрафу (10% від 5 652,87 грн) за неналежне виконання умов Договору поставки №347 від 05.05.2020.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Провадження у справі в частині стягнення основного боргу - закрити.

2.Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял транс сервіс», Тернопільська область, Тернопільський район, с.Байківці, вул. Польова, 3 (код 40146456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Стандард Україна», Львівська область, м. Пустомити, вул. Б.Хмельницького, будинок 10-а (код 35775727) 1003 (одну тисячу три) грн. пені, 565 (п`ятсот шістдесят п`ять) грн. штрафу і 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2022 року.

Суддя Ю.О. Чопко