Рішення

від 05.10.2022 по справі 144/441/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/441/21

Провадження № 2/144/121/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Германа О.С.,

з участі секретаря Пігулі А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - Притули В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати. В обґрунтування позову вказав, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:02:002:0206, загальною площею 2,3988, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка була передана нею в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі №053 від 20 квітня 2006 року. В подальшому 07.05.2010 року у вказаний договір було внесено зміни, якими термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати. Починаючи з 2014 року позивач, як власник - орендодавець земельної ділянки орендної плати від орендаря не отримувала. Враховуючи той факт, що ПП «ЗІС» неналежно виконує умови договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, що в свою чергу є порушення умов договору оренди земельної ділянки, позивач змушена вимагати розірвання такого договору та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 3179,58 грн.

06 квітня 2021 року представник ПП «ЗІС», адвокат Притула В.Л. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в частині дострокового розірвання договору оренди землі № 053 від 20 квітня 2006 року у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог. Вказує, що договір оренди землі був підписаний особисто ОСОБА_1 , на протязі з 2006 по 2014 рік включно позивач постійно отримувала орендну плату. Кожного року перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» усно і в телефонному режимі повідомляли орендодавців, в тому числі і ОСОБА_1 , про місце, час та порядок отримання орендної плати, однак ОСОБА_1 з 2015 року за її отриманням в контору ПП «ЗІС», що по вул. Першотравневій, 58 с. Петрашівка Гайсинського району Вінницької області, не з`являлася. На переконання ПП «ЗІС» ОСОБА_1 навмисно не отримувала та не мала на меті отримувати оредну плату в ПП «ЗІС», оскільки представники ТОВ «Теплик-Агро» заборонили її отримувати орендну плату в ПП «ЗІС».

Представник відповідача вказує, що ПП «ЗІС» не заперечує проти заявлених позовних вимог в частині стягнення орендної плати і може виплатити заборгованість за період 2018-2020 років в повному обсязі у будь-який зручний для ОСОБА_1 час.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Жодних дій щодо проведення нарахування орендної плати, її виплати ОСОБА_1 , як то передбачено вимогами ст. 537 ЦК України, ПП «ЗІС» не здійснювало, чим грубо порушило умови договору.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. в судовому засіданні заперечив проти позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву. Вказав, що ОСОБА_1 була обізнана в умовах отримання орендної плати, її відправлялись грошові перекази в рахунок оплати орендної плати від яких позивав відмовлялась.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 дала показаня суду, що працює бухгалтером-обліковцем в ПП «ЗІС». Пояснила що ОСОБА_1 особисто уклалала договір оренди земельної ділянки з ПП «ЗІС» та собисто отримувала оренду плату до 2014 року, вона щороку повідомляла позивача особисто чи по телефону про дату, час та місце виплати орендної плати.

Свідок ОСОБА_3 дала показання суду, що працює в ПП «ЗІС» завскладом. Пояснила, що ОСОБА_1 по 2014 рік отримувала орендну плату в ПП «ЗІС», жодних притензій не мала, особисто повідомляла позивачу про про дату, час та місце виплати орендної плати, на що ОСОБА_1 повідомляла, що відмовляється отримувати орендну плату.

Свідок ОСОБА_4 дала показання суду, що працює оператором відділення «Укрпошти» в с. Петрашівка. Пояснила, що ОСОБА_1 надходили грошові перекази від ПП «ЗІС», вона повідомляла їй про те що кошти надійшли, однак позивач повідомила, що відмовляється отримувати кошти, у 2017 році вона особисто приносила позивачу повідомлення та кошти, однак ОСОБА_1 відмовилась їх отримувати. Кожного року приходили рекоменловаві листи від ПП «ЗІС» для позивача, щодо отримання орендної плати.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що ПП «ЗІС» орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату. З 2014-2017 роках передав свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро», однак з 2017 року він все ж таки дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, на току.

На підставі письмових доказів судом встановлено, що 20 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича було укладено договір оренди землі №053, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ПП «ЗІС» належну їй згідно Державного акту серії ЯА № 104352 від 20 квітня 2006 року (а.с. 8-9) земельну ділянку площею 2,3988 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Договір зареєстрований в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2006 року за №040685000085 (а.с. 8-9).

07 травня 2010 року ПП «ЗІС» та ОСОБА_1 було підписано зміни до договору оренди землі, зареєстровані у Теплицькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» за № 041005900323 від 12.05.2010 року, відповідно до яких термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати (а.с. 10).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за 2018, 2019, 2020 роки ОСОБА_1 нараховувалась ПП «ЗІС» орендна плата, однак виплачена не була (а.с. 11).

Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України - передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України - встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-ХІV, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 якого, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до п. 36 спірного договору оренди землі № 053 від 20 квітня 2006 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 37 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У статті 141 ЗК України - серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.07.2020 року у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме : «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначені статтями 610-611 ЦК України. Зокрема стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України). Отже, невиконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 22.09.2020 року у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд вважає, що позивач не зазначив у позові та не довів у ході судового розгляду шкоду, яка йому була нанесена, як він вважає, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі та не довів жодних обставин, які могли б бути підставою для розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 , про що свідчить: рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2016 рік адресований ОСОБА_1 21.12.2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2146100016402, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримувати вказаний лист (а.с. 73); рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2017 рік ОСОБА_1 13.09.2017 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200048125 від 13.09.2017 року, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримувати вказаний лист (а.с. 74); рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2018 рік ОСОБА_1 14.12.2018 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200077567 від 14.12.2018 року, який ОСОБА_1 отримала особисто (а.с. 76); рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2019 рік ОСОБА_1 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2440013149205, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконання обов`язку щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 78); рекомендований лист ПП «ЗІС» з повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2020 роки, адресований ОСОБА_1 21.12.2020 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2441200010808, які повернулися до ПП «ЗІС» з відміткою «адресат відмовися» (а.с. 79-80).

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилася виконувати умови договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, який визначений договором оренди землі та змінами до нього.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про розірвання договору оренди землі, а саме порушення умов договору та систематичної несплати орендної плати.

Відповідно достатті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Так, згідно п.9. договору оренди земельної ділянки №053 від 20.04.2006 року, орендна плата вноситься Орендарем грошовою формою у розмірі 1.5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 443, 45 грн., або продукцією на дану суму, якщо зерном то не менше п`яти центнерів, відповідно до змін (доповнень) до договору оренди до п. 9 внесено зміни до договору оренди, відповідно до яких Орендарем грошовою формою у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1059, 86 грн.

Сторони не заперечили те, що договір оренди укладений і діє на зазначених умовах.

Відповідно до ч.1ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност.410 ЦК Україниземлекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Згідно ч. 1 ст.24 Закону України « Про оренду плати землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі"визначає орендну плату за землю як платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Так, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3179,58 грн. судом достовірно встановлено, що відповідачем належним чином не виконуються взяті зобов`язання за договором оренди від 20 квітня 2006 року, у зв`язку з чим, ПП «ЗІС» має перед позивачем заборгованість із виплати орендної плати 2018 по 2020 рік включно за договором оренди земельної ділянки площею 2,3988 га кадастровий номер 0523785000:02:002:0206, на суму 3179,58 грн.

Таким чином, на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовна вимоги про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою є законною, обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2статті 141 ЦПК України- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено частково, то судові витрати слід стягнути з відповідача в частині задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141,258,259,263,265,268,354ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 , заборгованість по орендній платі в сумі 3179 (три тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 58 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 , 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.10.2022.

Суддя