Рішення

від 18.10.2022 по справі 927/582/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/582/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Сови Ярослава Андрійовича

АДРЕСА_1 ;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ТРАНС 2017"

пр-т Льва Ландау, б.155Б, оф.205, м. Харків, 61060

предмет спору: про стягнення 12 813,30 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Фізичною особою-підприємцем Совою Ярославом Андрійовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ТРАНС 2017" про стягнення 12 813,30 грн заборгованості, у тому числі: 11 000,00 грн боргу, 649,00 грн пені, 770,00 грн штрафу, 341,00 грн інфляційних втрат та 53,30 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов заявки-договору на перевезення № 9 від 22.02.2022 в частині оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія ухвали суду від 19.08.2022 була направлена 19.08.2022 позивачу на електронну адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Оскільки відомості про адресу електронної пошти ТОВ "ДА-ТРАНС 2017" у суду відсутні, копія вказаної вище ухвали суду відповідачу була направлена засобами поштового зв`язку 05.09.2022.

Ухвала суду від 19.08.2022 повернута до суду з відміткою відділу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (ч.6 ст. 242 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

22.02.2022 між Фізичною особою-підприємцем Совою Ярославом Андрійовичем (виконавець, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДА-ТРАНС 2017" (замовник) було підписано заявку-договір на перевезення №9 (надалі - заявка).

Відповідно до заявки перевізник зобов`язався здійснити перевезення на автомобілі Вольво НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 вантаж: меблі та парасолі, вагою 20 т, об`ємом 86 м куб. Адреса завантаження: м. Харків, вул. Селянська, 110 (GPS координати: 49.963.36.228), адреса розвантаження: м. Ніжин-Чернігів (по ТТН), маршрут слідування: м. Харків - м. Ніжин - м. Чернігів (по ТТН). Вартість перевезення становить 11000,00грн без НДС. Форма оплати: безготівково протягом 10 робочих днів після отримання оригіналів документів. Дата розвантаження: 24.02.2022.

Перевізник здійснив доставку вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні №Ю-00000261 та №Ю-00000262 від 22.02.2022.

Позивачем було складено акт надання послуг №2/22 від 23.02.2022 з перевезення вантажу за заявкою-договором на перевезення №9 від 22.02.2022 на загальну суму 11000,00грн та виставлено відповідачу рахунок №2/22 від 23.02.2022 на оплату послуг в сумі 11000,00грн.

Як зазначає позивач, оскільки у країні з 24.02.2022 оголошено військовий стан, поштові відділення не працювали, відправлення ТТН, акту надання послуг та рахунку на оплату було здійснено ним 20.05.2022 Новою поштою на відділення №100 м. Харків, одержувач - Горський Денис Олександрович (директор ТОВ "ДА-ТРАНС 2017"), як зазначено у заявці, про що свідчить накладна №59000821429732.

Згідно з роздруківкою із сайту Нової пошти замовник отримав відправлення 28.05.2022.

Позивач вважає, що останній день погашення заборгованості сплинув 10.06.2022, відповідач у вказаний строк заборгованість не сплатив.

20.07.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 18.07.2022 з вимогою погасити заборгованість у сумі 11000,00грн, що підтверджується фіскальним чеком № 1640002372188 від 20.07.2022.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 11 000,00 грн, 649,00 грн пені, 770,00 грн штрафу, 341,00 грн інфляційних втрат та 53,30 грн 3% річних.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо належного виконання позивачем зобов`язання з перевезення та доставки товару.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір перевезення, відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб шляхом підписання заявки на перевезення №9 від 22.02.2022.

Згідно з ч.1,3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Підписання одержувачем та скріплення печаткою товарно-транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, заявкою-договором №9 від 22.02.2022 сторони обумовили, що оплата здійснюється протягом 10 робочих днів після отримання оригіналів документів.

Судом встановлено, що відповідач отримав документи 28.05.2022.

Отже, останній день погашення заборгованості 10.06.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати послуг з перевезення не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 11000,00грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 649,00 грн пені за період з 13.06.2022 по 10.08.2022, 770,00 грн штрафу, 341,00 грн інфляційних втрат за червень 2022 року та 53,30 грн 3% річних за період з 13.06.2022 по 10.08.2022.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що ані договором ані законом за порушення зобов`язання з оплати послуг перевезення не встановлено такі види штрафних санкцій як пеня та штраф.

Позивач в обґрунтування нарахування сум пені та штрафу посилається на ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак застосування даної норми є безпідставним, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач або відповідач належать до державного сектору економіки, що порушення пов`язане з виконанням державного контракту та фінансується за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 649,00 грн пені за період з 13.06.2022 по 10.08.2022 та 770,00 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати послуг з перевезення.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 341,00грн та 3% річних у сумі 53,34грн є обгрунтогваними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у сумі 11394,30грн, з якої 11000,00грн боргу, 341,00грн інфляційних втрат та 53,30грн 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 649,00грн пені та 770,00грн штрафу слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем відповідно до ст. 124 ГПК України разом з позовною заявою подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2600,00грн та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00грн.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до квитанції №15 від 11.08.2022 сплачено 2600,00грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2312,06грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Лук`яненко Р.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000652 від 22.03.2019, ордер на надання правової допомоги Сові Ярославу Андрійовичу видано 10.08.2022.

Також адвокат Лук`яненко Р.В. внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за вебадресою: http://erau.unba.org.ua/.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем разом з позовною заявою на підтвердження розміру витрат на правову допомогу подано квитанцію до прибуткового касового ордера №4 від 10.08.2022 на суму 5000грн, а у самій позовній заяві наведено розрахунок вартості послуг: консультація з клієнтом 0,5 годин - 500грн; вивчення документів, судової практики, формування правової позиції 1,5 година - 1500грн; підготовка позовної заяви, узгодження її з клієнтом, виготовлення копій документів, надсилання документів до суду 3 год. - 1500грн; представництво клієнта в суді - 1500грн - всього 5 годин - 5000грн.

За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Позивачем до позовної заяви не надано договір про надання правничої допомоги, який свідчив би про надання послуг адвокатом Лук`яненко Р.В. ФОП Сові Ярославу Андрійовичу та про узгодження ними розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо. Також не надано відповідні докази, які свідчили б про фактичний обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено надання йому адвокатом Лук`яненко Р.В. послуг з правової допомоги у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/582/22 у сумі 5000грн.

Таким чином, витрати позивача на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА-ТРАНС 2017" (пр-т Льва Ландау, б.155Б, оф.205, м. Харків, 61060, код 41797366) на користь Фізичної особи-підприємця Сови Ярослава Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) 11000,00грн боргу, 341,00грн інфляційних втрат, 53,30грн 3% річних та 2312,06грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор