Рішення

від 02.10.2007 по справі 18/456-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/456-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2007 р.                                                                    Справа № 18/456-07

Розглянувши справу за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-заготівельна фірма"УНІКУМ"   

До           Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонпостачальник"

третя особа: Білоцерківське  міжміське бюро  технічної інвентаризації  

Про     визнання права власності  

суддя  Кошик А. Ю.

за участю представників сторін:

позивача Кузьменко С.В.

відповідача   Сірик В.В., Яковчук В.О.

Суть спору:

До господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унікум»(далі - позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»(далі –відповідач) про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею будівлі 659,4кв.м.за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. 50 р. Перемоги, буд.70.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договором № 127/05-2005 про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників від 23.05.2005р. (далі за текстом –договір № 127/05-2005) позивач та відповідач узгодили умови спільної діяльності по реконструкції (будівництву) об'єкту соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. 50 р. Перемоги, б.70, загальною площею 659,4 кв.м.

03 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №128/06-2005 (далі за текстом - договір №128/06-2005) про врегулювання відносин в договорі № 127/05-2005 від 23 травня 2005р. про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників по реконструкції об'єкта соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що договорами № 127/05-2005 та №128/06-2005 визначено частку позивача у спільній діяльності, яка складається із грошових коштів в розмірі 4 500 000 грн. (75%), а частка відповідача у спільній діяльності складається із двох частин –нерухомого майна та права землекористування і оцінюється у 1 500 000 грн. (25%).

Позивач на виконання договору №128/06-2005 повністю сплатив відповідачу його частку участі в сумі 1 970 000 грн., в тому числі ПДВ 20%, чим фактично викупив внесену нерухомим майном та правом землекористування частку відповідача, але останній не передає у власність позивача сплачену частку участі та не визнає за позивачем права власності на частку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, виходячи з того, що договорами № 127/05-2005 та №128/06-2005 не передбачено перехід права власності на спірне нерухоме майно, а також, що вищевказані договори не відповідають вимогам законодавства та порушені вимоги щодо підсудності розгляду справи.

Третя особа –Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації згідно листа № 9696 від 01.10.2007 року просить вимоги позивача по справі задовольнити та просить суд розглядати справу за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши надані ними докази, господарський суд Київської області ,-

ВСТАНОВИВ:

          23.05.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №127/05-2005 про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників по реконструкції (будівництву) об'єкту соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури.

Предметом договору №127/05-2005 визначено проведення спільної діяльності по створенню інженерних мереж, технічної інфраструктури і реконструкції (будівництву) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. 50 р. Перемоги, б.70, загальною площею будівлі 659,4 кв.м., відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку.

Також, п.10.7. договору №127/05-2005 передбачено, що сторони зберігають юридичну самостійність. Бухгалтерський та податковий облік за вищевказаним договором ведуть окремо.

23.05.2005р. відповідачем було передано за актом приймання-передачі для реконструкції (будівництва) виділене для спільної діяльності майно –нежитлове приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. 50 р. Перемоги, б.70, площею 659,4 кв.м.

Договір № 127/05-2005 укладався у відповідності з протоколом наради Міністерства оборони України від 20 травня 2005 р. –органу управління майном.

Відповідно до п. 5.1 договору № 127/05-2005, відповідач на наступний день після укладення договору подає у встановленому порядку документи (у т.ч. землевпорядні), необхідні для проектування та проведення робіт з реконструкції (будівництва).

Відповідач забезпечує розробку проекту реконструкції (будівництва) будівлі, що є об'єктом договору, а також отримує необхідні дозволи, технічні умови (ТУ) та іншу необхідну документацію для знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень, а також у зв'язку з винесенням інженерних мереж з території реконструкції (будівництва), приведенням земельної ділянки у стан, придатний для виконання зобов'язань по договору, змінює цільове призначення земельної ділянки під будівництво.

Результати спільної діяльності позивача та відповідача передбачені пунктом 4.1 договору №127/05-2005, яким встановлено, що після введення об'єкту в експлуатацію сторони розподіляють прибутки від експлуатації об'єкту реконструкції (будівництва) пропорційно до внесених ними вкладів (часток у спільному майні).

Також, п. 5.5 вищевказаного договору, сторони погодили і встановили, що для досягнення мети договору і розмежування повноважень між сторонами, позивач приймає повноваження на виконання функцій замовника реконструкції (будівництва).

03 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №128/06-2005 (далі за текстом - договір №128/06-2005) про врегулювання відносин в договорі № 127/05-2005 від 23 травня 2005р. про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників по реконструкції об'єкта соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури.

Пунктом 6 договору №128/06-2005, сторони регулюють свої відносини шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди, спір розглядається господарським судом м. Києва.

Однак, відповідно до ст.16 ГПК України (виключна підсудність справ), справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до п. 1.1. договору №128/06-2005, вартість частки Сторони-1 у спільній діяльності становить 1 500 000  грн., становить 25%.

Відповідно до п.2 договору № 128/06-2005, Сторони домовились, що вартість частки Сторони-1 в спільній діяльності на момент припинення договору № 127/05-2005, становить 1 970 000 грн.

          Відповідно до п. 3 Договору № 128/06-2005, позивач за домовленістю з відповідачем перераховує до 31.12.2007 р. на рахунок відповідача грошові кошти, передбачені в сумі 1 970 000 грн. в тому числі ПДВ 20%.

          Судом встановлено, що 09.08.2007 р. позивач перерахував кошти в сумі 1 970 000 грн., в тому числі ПДВ 20%, на поточний рахунок відповідача, таким чином оплатив повну вартість частки відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 641. Перерахована на рахунок сума є ідентичною сумі вказаній в п. 3 договору № 128/06-2005.

          Позивач оплатив повну суму частки відповідача по зазначеним договорам, в тому  числі вартість спірної будівлі, що розташована в межах земельної ділянки, право користування якою передається.

          Враховуючи наведене, відповідач розпорядився своїм вкладом - нерухомим майном, в тому числі будівлею, шляхом укладення договору №128/06-2005, яким визначена повна оплата суми частки відповідача позивачем з подальшими діями відповідача з передачі цього вкладу позивачу.

          Відповідачем умови п.5 договору № 128/06-2005 виконані не були, оскільки фактичної передачі у власність позивача нежитлового приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. 50 р. Перемоги, б.70, площею 659,4 кв.м. та права користування земельною ділянкою площею 0,1104 га не відбулось.

Згідно зі статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Як вбачається із матеріалів справи, сторонами досягнуто згоди щодо предмету, ціни та строку дії договору, що зазначено у п.п. 2.1, 2.10, 7.1, 10.1 Договору №127/05-2005 та п.п. 1, 1.1., 1.2., 3, 8 договору №128/06-2005.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільного діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є Закон України «Про планування і забудову територій».

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Згідно з частиною четвертою  статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Частина чотирнадцята статті 24  Закону України «Про планування і забудову територій»цього закону передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

          Згідно зі статтею 29 цього закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

          Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за N 945/5166). Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення розроблено згідно зі статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до пункту 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 №563-ХІІ «Про земельну реформу» встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації , які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 1 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 положення пункту 6 в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права постійного користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України.

          Договір про спільну діяльність сторін у реконструкції (будівництві) об'єкту соціального призначення зі створенням інженерної інфраструктури передбачає не тільки порядок виконання та фінансування підрядних робіт по будівництву об'єкту, а і вчинення відповідних організаційних заходів.

          Так, пунктом 5.1 Договору №127/05-2005 передбачено, що відповідач забезпечує розробку проекту реконструкції (будівництва) будівлі, що є об'єктом договору, а також отримує необхідні дозволи, технічні умови (ТУ) та іншу необхідну документацію для знесення існуючих будівель, споруд і зелених насаджень, а також у зв'язку з винесенням інженерних мереж з території реконструкції (будівництва), приведенням земельної ділянки у стан, придатний для виконання зобов'язань по договору, змінює цільове призначення земельної ділянки під будівництво.

Тобто у договорі зазначено, що оформляється необхідна документація, зазначена документація оформляється відповідно до вимог ст. ст. 20, 38 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про основи містобудування».

Стаття 5 Закону України «Про використання земель оборони» не забороняє розміщення, проектування, будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію, експлуатація, консервація і ліквідація будівель, споруд та інших оборонних об'єктів. Тільки по об'єктам, які можуть справляти прямий або опосередкований негативний вплив на земельні ресурси, розміщення, проектування, будівництво, реконструкція, введення в експлуатацію, експлуатація, консервація і ліквідація будівель, споруд та інших оборонних об'єктів здійснюються в порядку, визначеному законом. Доказів негативного впливу на земельні ресурси розміщення, проектування, будівництво об'єкту реконструкції (будівництва) відповідач не надав.

Припинення права постійного користування названою земельною ділянкою буде здійснюватися відповідачем шляхом добровільної відмови за його заявою до власника земельної ділянки, що відповідає вимогам статті 142  Земельного кодексу України та умовам Договорів, укладених стронами у справі.

Умови Договорів №127/05-2005 та №128/06-2005 повністю відповідають вимогам статей 20, 84, 77, 125 Земельного кодексу України та Закону України «Про використання земель оборони».

Згідно з ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Тобто, стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає обмеження щодо фінансування саме спорудження об'єктів житлового будівництва. Механізми інвестування спорудження об'єктів житлового будівництва, які передбачені у ст. 4 даного Закону, також передбачають укладання відповідних договорів із безпосередньо забудовником після затвердження проектної документації та отримання відповідних дозволів.

Умови Договору №127/05-2005 передбачають вчинення сторонами ряду заходів: організаційних, правових, фінансових (у тому числі залучення коштів від фізичних та юридичних осіб в порядку передбаченому законодавством).

Договір №127/05-2005 (із доповненнями, внесеними договором №128/06-2005) відповідає вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Тобто, позивач при здійсненні функції щодо ведення спільних справ учасників відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України укладає правочини у порядку передбаченому Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»не поширюється на всі відносини пов'язані з будівництвом (реконструкцією) об'єктів, а тільки щодо відносин фінансування саме процесу спорудження житла.

Враховуючи наведене, відповідач розпорядився своїм вкладом - нежитловим приміщенням, шляхом укладення договору №128/06-2005, яким визначена повна оплата суми вкладу відповідача позивачем з подальшими діями відповідача з передачі цього вкладу позивачу.

Відповідно до умов зазначеного договору, сторони домовились припинити  спільну діяльність на викладених в ньому умовах та здійснити відповідні розрахунки.

Таким чином, відповідач за власним волевиявленням  передав позивачеві   за узгоджену плату свою частку вкладу  у спільну діяльність  та всі пов'язані з нею права та обов'язки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 392 ЦК України надано право власнику майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки між відповідачем та позивачем було укладено такий різновид угоди як договір про спільну діяльність, який не передбачає обов'язкової умови передачі майна за складеним актом здачі-приймання у власність, так як не є договором купівлі-продажу за своєю правовою природою, а також враховуючи надану чинним законодавством можливість відступу сторін при укладенні угоди від положень цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд, вимоги позивача щодо визнання права власності та зобов'язання відповідача передати нерухоме майно, яке знаходиться в Київській області, м. Біла Церква, бул. 50 р. Перемоги, б. 70 позивачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа  має право на захист  свого цивільного права  у разі його  порушення,  невизнання або оспорення. Відповідно до ст. 16 ЦК України  кожна особа має право звернутись до суду за захистом  свого особистого  немайнового або майнового права та інтересу.

          Вказана стаття  серед способів  захисту цивільних  прав та інтересів передбачає, зокрема,  визнання права та  зобов'язання  вчинити дії, як наслідок  визнання протиправною бездіяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  правомірні та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та  не спростовані, тому підлягають  задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву, що згідно інвентаризаційних документів, спірне нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 659,4 кв.м., знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул. 50 –річчя Перемоги, б. 70, (літера А-2). Ці данні були підтверджені представником відповідача.

Відповідно  до  статті  2  Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав  на  нерухоме  майно  та   їх   обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення,  переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень,  що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру  речових  прав  на  нерухоме майно та їх обмежень.

         Згідно зі ст.5 Прикінцевих положень Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та п.1.3 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на даний час здійснюють бюро технічної інвентаризації.  

    Таким  чином,   встановлений  в судовому рішенні  факт права власності  позивача на спірний об'єкт нерухомості є підставою для  Білоцерківського  міжміського  бюро технічної інвентаризації для  проведення відповідних реєстраційних дій.

   Згідно із ст. 49 ГПК, витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на відповідача.

  На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельної фірмою «Унікум», ідентифікаційний код 19403344 (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, б.74) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 659,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул. 50 –річчя Перемоги, б. 70, (літера А-2).

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, п/р2600435444 в АППБ «Аваль», МФО 300335, ідентифікаційний код 24974907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельної фірми «Унікум», ідентифікаційний код 19403344 (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Київська, б.74 п/р 26009310100042 в АКІБ «Східно-Європейському банку»МФО 319014) - 170 (сто сімдесят) гривень - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Зазначене судове рішення  є підставою для Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації  (09100, Київська область, м. Біла Церква, площа Торгова, б.5) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельною фірмою «Унікум», ідентифікаційний код 19403344, право власності на нежитлове приміщення загальною площею 659,4 кв.м., за адресою: Київська область, м. Біла Церква, бул. 50 –річчя Перемоги, б. 70, (літера А-2).

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його проголошення.

Суддя                                                                                             Кошик А. Ю.