Рішення

від 18.10.2022 по справі 355/297/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/297/22

Провадження № 2/355/655/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Спінулова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було реалізоване право на приватизацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 .

Роботи по оформленню необхідних документів у зв`язку із приватизацією житла були проведені за участю госпрозрахункового бюро «Альтернатива», яка була зареєстрована в смт. Баришівка Київської області і мала відповідну ліцензію на здійснення відповідних дій, пов`язаних з оформленням документів при проведенні приватизації житла громадянами району.

30 листопада 1994 року було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 виготовленого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Згідно даного свідоцтва співвласниками житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Дане свідоцтво в подальшому було зареєстроване в органах БТІ.

01 лютого 2010 року ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склав.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 до Баришівської районної державної нотаріальної контори звернулася наша мати ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 .

Свідоцтво про право власності на 1/3 спадкову частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 мати позивачів та позивач ОСОБА_2 не отримували.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_3 .

При житті ОСОБА_3 15 жовтня 2020 року склала заповіт згідно якого житловий будинок згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.11.1994 року та земельну ділянку розташовану під житловим будинком заповіла позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1270 ЦК України позивачка ОСОБА_1 звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нещодавно звернувшись до нотаріальної контори з наміром отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкову частку в житловому будинку та земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_2 , нотаріусом позивачам було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на спадкову частку житлового будинку та земельної ділянки розташованої під будинком не можливо в зв`язку з тим, що свідоцтво про право власності на житло видано не органом приватизації, а госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», яке не мало права видавити свідоцтва про право власності на житло. Також печатка в свідоцтві про право власності на житло міститься Госпрозрахункового бюро «Альтернатива», а не органу приватизації, та в свідоцтві про право власності на житло не визначені частки співвласників будинку. Оригінал свідоцтва про право власності на житло в позивачів до даного часу не зберігся. Щодо земельної ділянки розташованої під житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_2 нотаріус зазначила, що державний акт виготовлений на одну особу ОСОБА_3 , тоді як повинен був бути виготовлений на трьох осіб відповідно до часток права власності у житловому будинку.

Також нотаріус пояснила, що зазначену заяву про відмову від спадщини не може прийняти в зв`язку з пропущеним шестимісячним терміном для відмови від прийняття спадщини.

В нотаріальній конторі позивачам було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно. У зв`язку з такими обставинами позивачі не можуть вільно та на свій розсуд розпоряджатися своїм майном.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування у Баришівської районної державної нотаріальної контори копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

25.08.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі та задоволено клопотання представника позивачів про витребування у Баришівської районної державної нотаріальної контори копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.10.2022 до суду надійшло клопотання від представника Баришівської селищної ради про не визнання позовних вимог. Жодних пояснень по суті спору надано не було.

18.10.2022 від представника позивачів надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В суд надійшли матеріали спадкової справи ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судове засідання сторони не з`явилися, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі.

Судом на підставі частини другоїстатті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було реалізоване право на приватизацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого по АДРЕСА_1 .

Роботи по оформленню необхідних документів у зв`язку із приватизацією житла були проведені за участю госпрозрахункового бюро «Альтернатива», яка була зареєстрована в смт. Баришівка Київської області і мала відповідну ліцензію на здійснення відповідних дій, пов`язаних з оформленням документів при проведенні приватизації житла громадянами району.

30 листопада 1994 року власниками було отримано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 виготовленого Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива». Згідно даного свідоцтва співвласниками житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Дане свідоцтво в подальшому було зареєстроване в органах БТІ.

01 лютого 2010 року ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,2497 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_4 , копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 27.03.2003.

Факт родинних відносин між ОСОБА_2 та спадкодавцем підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 02.08.1980.

Факт родинних відносин між ОСОБА_2 та спадкодавцем підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 02.08.1980.

За життя ОСОБА_4 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склав.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 до Баришівської районної державної нотаріальної контори 21.02.2004 звернулася мати позивачів ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №3289953.

Спадкоємці спадщину прийняли, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.02.2004.

Свідоцтво про право власності на 1/3 спадкову частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 мати позивачів ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 не отримували.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів ОСОБА_3 , копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 03.03.2021.

При житті ОСОБА_3 15 жовтня 2020 року склала заповіт згідно якого житловий будинок згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.11.1994 року та земельну ділянку розташовану під житловим будинком заповіла позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1270 ЦК України позивач ОСОБА_1 звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так матеріалами спадкової справи встановлено, що ОСОБА_3 15.10.2020 заповіла ОСОБА_1 :

- житловий будинок згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.11.1994

- земельну ділянку призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2497 га кадастровий номер 3220286701:21-.026:0012.

- земельну ділянку призначену для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2857 га кадастровий номер земельної ділянки 3220286701:21:026:0013.

01.02.2018 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_5 земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3499 та в межах згідно з кадастровим планом, що розташована на території Сезенківської сільської ради. Баришівського району Київської області кадастровий номер № 3220286700:21:092:1246.

Своєму онуку ОСОБА_5 спадкодавець заповіла земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7002 та в межах згідно з кадастровим планом, що розташована на території Сезенківської сільської ради, Баришівського району Київської області кадастровий номер № 3220286700:21:092:0226, про що 01.02.2018 було складено заповіт.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 17.03.2021.

23.04.2021 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернулась онука покійної ОСОБА_5 .

23.04.2021 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувсь онук покійної ОСОБА_5 .

Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову частку житлового будинку та земельної ділянки під будинком, оскільки свідоцтво про право власнсоті на житло видано не органом приватизації а госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», а державний акт виготовлений на одну особу ОСОБА_3 , тоді як повинен був бути виготовлений на трьох осіб, відповідно до часток права власності у житловому будинку.

Вищевказані документи наявні в матеріалах спадкової справи №77/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Також нотаріусом на усне звернення ОСОБА_2 щодо його відмови від спадкової частки в житловому будинку розташованого по АДРЕСА_2 , яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 пояснила, що зазначену заяву про відмову від спадщини не може прийняти в зв`язку з пропущеним шестимісячним терміном для відмови від прийняття спадщини.

В нотаріальній конторі позивачам було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно.

В зв`язку з такими обставинами позвачі не можуть вільно та на свій розсуд розпоряджатися своїм майном.

Через невідповідність свідоцтва про право власності житло на житловий будинок АДРЕСА_3 та держаного акту про право власності на земельну ділянку розташовану під зазначеним будинком виникає необхідність у визнанні права власності на відповідні частки житлового будинку та земельної ділянки за двома співвласниками:

- за ОСОБА_1 на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 ;

- за ОСОБА_2 на 1/3 частку (особисту) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташованих по АДРЕСА_2 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 55 Конституції Україникожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у його редакції, чинній за станом на 06.01.94 р.), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у його редакції, чинній як за станом на 06.01.94 р.), приватизація здійснюється, серед іншого, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю.

Як слідує з положень ст. 5. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у його редакції, чинній як за станом на 06.01.94 р.), до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

За змістом ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у його редакції у наведеній тут частині, чинній за станом на 06.01.94 р.), приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) і організація продажу може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків) у власність громадян відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який встановлюється КМ України.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідност. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки.

Згідно ст.. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У ч. 1 ст. 316 ЦК Українивизначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ч. 1ст.316ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Так згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

При цьому пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Також статтями15,16 ЦК,статтею 4Цивільного процесуальногокодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд звертає увагу, що в даних конкретних правовідносинах визнання права власності на майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачами права на майно, не порушує права та законні інтереси інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись 2,5,10-13,18,258-259,263 - 265Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (картка платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 83,9 кв. м. розташованого по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (картка платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 2/3 частки земельної ділянки загальною площею 0,2497 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220286701:21:026:0012.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (картка платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 83,9 кв. м. розташованого по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (картка платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,2497 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220286701:21:026:0012.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.Червонописький