Ухвала

від 19.10.2022 по справі 369/9174/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9174/22

Провадження №2/369/5162/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заявупредставника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опришко Е.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на Ѕ частину майна набутого за час спільного проживання, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на Ѕ частину майна набутого за час спільного проживання.

14.10.2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Опришко Е.В. було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позовушляхом накладення арешту на: земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 3222484405:03:001:0068, право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ; земельну ділянку, площею 0,05га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222484405:03:001: 5164, право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 . Заборонити вчиняти будь-які дії, пов`язані з використанням земельної ділянки, площею 0,1402 га з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по АДРЕСА_1 , на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Свої вимоги мотивували тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 369/9174/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на Ѕ частину майна, набутого за час спільного проживання.

Предметом спору є : 1) фактичні шлюбні стосунки за період з 01 січня 2014 року до 08 березня 2022 року; 2) дві земельні ділянки в с. Мила Бучанського району Київської області.

Позивач ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_3 в грудні 2013 року під час проведення ремонту у її квартирі в АДРЕСА_3 . За час короткого спілкування закохались одне в одного і вже Новий 2014 рік зустріли разом, створили сім`ю, почали підтримувати подружні відносини, вести спільне господарство та з`явився у них спільний сімейний бюджет. У сім`ї було повне взаєморозуміння, кохання та злагода. Подружжя прийняло рішення і виїхало проживати в заздалегідь обумовлене орендоване житло у с. Мила Київської області. Деякий період часу проживали і за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач працював на будівництві без офіційного працевлаштування, отримуючи достойні доходи.

16 травня 2015 року подружжя придбало земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення ОСГ з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по ціні 64 556,27 грн. Договір купівлі - продажу по вказаній земельній ділянці було укладено 16.05.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кошти за земельну ділянку в повному обсязі сплатив продавцю позивач ОСОБА_1 до підписання договору купівлі-продажу, що може підтвердити ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 , який є другом сім`ї, брат якого порекомендував купити вказану земельну ділянку і ОСОБА_5 в подальшому став хрещеним батьком ОСОБА_6 - доньки ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки було змінено на землю для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 18.10.2018 року.

За сімейні кошти подружжя почало будувати будинок на земельній ділянці, площею 0,1402 га з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 позивачка народила доньку - ОСОБА_7 .

28 лютого 2019 року винесено рішення № 40 Дмитрівською сільською радою про присвоєння будівельної адреси житловому будинку в с. Мила, будівництво якого проектувалось на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 - будинок АДРЕСА_1 .

22 вересня 2021 року за рекомендацією сусідки подружжя придбало у її свекрухи ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 0, 05 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) з кадастровим номером 3222484405:03:001:5164 по ціні 61 000 грн. Договір купівлі - продажу по вказаній земельній ділянці було укладено 22 вересня 2021 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Винник С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1342 та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кошти за земельну ділянку в повному обсязі сплатив продавцю позивач ОСОБА_1 до підписання договору купівлі-продажу, що може підтвердити продавець земельної ділянки ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_5 , який є другом сім`ї та хрещеним батьком ОСОБА_6 - доньки ОСОБА_1 (кумом).

Позивач вважає, що його права та інтереси порушуються відповідачкою ОСОБА_3 , вирішив звернутись до суду з відповідним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачкою у період з 01 січня 2014 року по 08 березня 2022 року та визнання права власності на 1/2 частину майна придбаного за час спільного проживання. Причиною цьому стала видана ОСОБА_3 05 травня 2022 року в м. Рим Італійської Республіки довіреність на ОСОБА_9 з подальшим коментуванням відповідачкою своєї дії позивачу, що на підставі довіреності вказана особа вирішить питання з виселенням позивача із будинку АДРЕСА_1 і переоформленням земельних ділянок на третю особу.

Не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки : 1) земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 3222484405:03:001:0068; 2) земельну ділянку, площею 0,05га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222484405:03:001:5164 може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі відчуження по справі спірних земельних ділянок квартири на користь третіх осіб.

Окрім всього, з початку жовтня 2022 року надходили повідомлення з Київобленерго про можливе відключення світла за заявою відповідачки ОСОБА_3 , що змушує сторону позивача просити суд забезпечити позов у тому числі забороною вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, на одному з яких, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване домоволодіння, що є незавершеним будівництвом.

Отже, вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушеного права. Тоді як невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить та зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки нерухоме майно може бути неодноразово відчужене, зменшене або обтяжене зобов`язаннями.

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України уПостанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, щостаттею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує ризик відчуження нерухомого майна, яке є предметом позову, на користь третіх осіб.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннямист. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК Українивипадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву частково про забезпечення позову, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що будуть заявлені та змісту викладених в заяві обставин.

Щодо вимоги про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з використанням земельної ділянки, площею 0,1402 га з кадастровим номером 3222484405:03:001:0068 по АДРЕСА_1 , на якій розташований незавершений будівництвом будинок,то вона задоволенню не підлягає, оскільки в зв`язку з накладення арешту на спірне нерухоме майно, воно буде повністю збережено.

В задоволенні частини вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які щодо вказаного майна слід відмовити, оскільки позивачем не вказано жодних обґрунтувань для застосування цього виду забезпечення позову разом із арештом.

Керуючись ст.ст.151-153,208-210, ч. 2 ст.294 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заявупредставника позивача ОСОБА_1 - адвоката Опришко Е.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на Ѕ частину майна набутого за час спільного проживання задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:

на земельну ділянку, площею 0,1402 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, кадастровий номер 3222484405:03:001:0068, право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ;

земельну ділянку, площею 0,05га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222484405:03:001: 5164, право власності на яку оформлено на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПНЗ НОМЕР_2 .

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Відповідно до норм Закону України"Провиконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконанняв межах строків, визначених Законом України«Про виконавчепровадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рн

РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_6

Інформація про боржника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_7 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_6

Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду.

Суддя: А. Я. Волчко