Рішення

від 29.09.2022 по справі 524/2771/21

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/2771/21

Провадження №2/524/154/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючогосуддіКривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Воблікової І.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Костянецького А.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кременчуціцивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Авіньйон», державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Дощенко Оксана Вікторівна, про скасування рішень державного реєстратора, визнання торгів та свідоцтва недійсними

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Авіньйон», державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни, виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора, визнання торгів та свідоцтва недійсними.

Ухвалою судді від 06 квітня 2021 року у справі відкрите загальне позовне провадження (т. 1, а.с. 51).

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року частково задоволена заява позивача про забезпечення позову (т.1, а.с. 49).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року (т. 1, а.с. 130) суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито (т. 2, а.с. 15).

Позовні вимоги обґрунтовані тим? що 23 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БМ Банк» (далі Банк) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 120000 грн 00 коп. на строк до 22 червня 2021 року зі сплатою 17,49% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з однієї сторони та Банком з іншої сторони було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 . Експертна вартість предмету іпотеки становила 247179 грн 00 коп., заставна вартість сторонами визначена у 247000 грн 00 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2015 року у справі № 524/122215-ц з позивача на користь Банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 126521 грн 29 коп.

29 жовтня 2018 року був укладений договір про відступлення права вимоги № 291018, відповідно до умов якого ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» набуло права вимоги за цим кредитним договором.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з Банку на ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» (т.1, а.с. 23).

Позивач зазначив, що у 2019 році від ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» він отримав вимогу, датовану 07 березня 2019 року, про сплату на користь цього Товариства, яке набуло право вимоги замість ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг», заборгованості у розмірі 186350 грн 16 коп.

Позивач залишив вимогу поза увагою, оскільки відсутність реквізитів для сплати боргу, ненадання доказів про відступлення права вимоги, не зрозуміла сума боргу викликали у нього сумніви у законності цієї вимоги.

У грудні 2020 року невідомі люди прийшли до помешкання позивача та повідомили, що квартира належить новому власнику ОСОБА_3 . Пізніше позивач дізнався, що 24 лютого 2020 року державний реєстратор виконавчого комітету Лубенської міської ради Нестеренко Л.М. здійснила державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за Товариством «Агенція нерухомості «Авіньйон». 3 березня 2020 року ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» та ОСОБА_5 уклали договір іпотеки спірної квартири, який забезпечував виконання Товариством обов`язків по договору позики від 28 лютого 2020 року, згідно якого Товариство нібито отримало від ОСОБА_5 500000 грн 00 коп. на строк до 1 серпня 2020 року. 28 березня 2020 року ОСОБА_5 отримала виконавчий напис про звернення стягнення на спірну квартиру. 28.09.2020 року за поданням приватного виконавця Павлюка Н.В. державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги, за результатами яких квартиру набув у власність ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що державна реєстрація права власності за іпотекодержателем ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» 24 лютого 2020 року відбулася з порушення пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі по тексту Порядку), оскільки державному реєстратору ОСОБА_6 не були надані довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації. Крім того, він фактично підданий подвійній юридичній відповідальності за невиконання одного й того ж грошового зобов`язання. До цього часу він продовжує сплачувати заборгованість у відкритому виконавчому провадженні у той час, як предмет іпотеки проданий за заниженою вартістю на електронних торгах.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Марискіна О.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Суду пояснила, що спірна квартира є єдиним місцем проживання позивача, його дочки ОСОБА_4 та її малолітньої дитини. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до приватного життя людини. Представник вважала, що стороною позивача обраний належний спосіб захисту порушеного права, оскільки реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» відбулася з порушенням положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Як належний власник квартири ОСОБА_2 має право вимагати визнання недійсними електронних торгів, хоча він не був їх учасником, та реєстрації права власності за ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 108-112) він зазначив, що реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася у відповідності з вимогами п. 61 Порядку №1127 в редакції, яка була чинна на момент проведення реєстрації. Позивач помилково посилається на норми, які набули чинності з 6 березня 2020 року на підставі Постанови КМУ від 26 лютого 2020 року № 189 «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідач звертав увагу суду, що ОСОБА_2 не виконував належно обов`язки боржника, і залишок боргу у виконавчому провадженні станом на момент звернення боржника в суд становив 127153 грн 90 коп., 12715 грн 39 коп. несплаченого виконавчого збору та 220 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження. ОСОБА_3 вважав, що ОСОБА_2 не надав доказів того, що 90 відсотків вартості предмета іпотеки у момент звернення стягнення перевищували розмір забезпечених іпотекою вимог, а в разі якщо це мало місце, то належним способом захисту прав позивача може бути позов про стягнення грошових коштів з іпотекодержателя. Позивач, на думку відповідача, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Представник ОСОБА_3 адвокат Костянецький А.Г. в судовому засіданні проти позову заперечував повністю. Підтримав аргументи, висловлені у відзиві на позовну заяву та, зокрема, зазначав, що у справі відсутні умови, за яких електронні торги можуть бути визнані недійсними. Так, позивач не посилається на порушення правил проведення електронних торгів, а також не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення його суб`єктивних прав.

Відповідач виконком Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області позов не визнав. У відзиві (т. 1, а.с. 117-119) представник відповідача зазначав, що твердження ОСОБА_2 про те, що реєстрація права власності відбулася з порушенням вимог пункту 61 Порядку не відповідає дійсності. На момент прийняття рішення державним реєстратором пункт 61 Порядку не передбачав подання довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів з дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомостей про вартість предмета іпотеки станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Подання такого документу стало необхідним на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 189, яка набрала чинності 6 березня 2020 року. Представник також зазначав, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (… ), зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Справу представник просив розглянути без його участі.

Представник відповідача Державного підприємства «СЕТАМ» у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 133-140) зазначав, що підстав для задоволення позову немає та пояснив, що згідно із Порядком реалізації арештованого майна, затв. Наказом Мінюсту України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, у редакції, що була чинна на момент передачі спірного майна на реалізацію, організатор електронних торгів не перевіряє змісту заявки на відповідність вимогам законодавства. За достовірність інформації та документів відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє лише повноту заповнення заявки і не оцінює дії державного чи приватного виконавця на предмет відповідності їх закону. Організатором торгів були вчиненні всі необхідні заходи щодо з`ясування належності майна боржнику ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» - на праві власності, а зазначені у позовній заяві можливі порушення приватним виконавцем не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження.

Представник ДП «СЕТАМ» зазначав, що позивач, який вважає себе власником спірного майна, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки визнання в судовому порядку недійсними електронних торгів автоматично не призведе до повернення майна позивачу, який не є стороною правочину. На думку представника відповідача жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача в результаті проведення таких торгів не доведено.

Окрім того? позивач не належить до кола осіб, які у відповідності до статті 48 Закону України «Про іпотеку» мають право оскаржити їх результати в суді за місцем знаходження нерухомого майна протягом трьох місяців з дня їх проведення. Представник відповідача просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» про розгляд справи повідомлявся неодноразово (т. 1, а.с. 121, 198, 207). Відзиву на позов не направив; представник відповідача участі в судовому засіданні не приймав.

Треті особи - ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - також повідомлялися про розгляд справи неодноразово. Письмових пояснень щодо позовних вимог суду не направили, участі в судовому засіданні не приймали.

Третя особа приватний нотаріус Дощенко О.В. просила суд слухати справу без її участі (т. 2, а.с. 17).

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

23 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БМ Банк» (далі Банк) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 120000 грн 00 коп. на строк до 22 червня 2021 року зі сплатою 17,49% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з однієї сторони та Банком з іншої сторони було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 . Експертна вартість предмету іпотеки становила 247179 грн 00 коп., заставна вартість сторонами визначена у 247000 грн 00 коп.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 травня 2015 року у справі № 524/122215-ц з позивача на користь Банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором 126521 грн. 29 коп.

29 жовтня 2018 року був укладений договір про відступлення права вимоги № 291018, відповідно до умов якого ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з Банку на ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» (т.1, а.с. 23).

У 2019 році позивач отримав вимогу, датовану 07 березня 2019 року, про сплату на користь ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон», яке набуло право вимоги замість ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг», заборгованості в сумі 186350 грн 16 коп.

ОСОБА_2 залишив вимогу поза увагою. 20 лютого 2020 року державний реєстратор виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М. прийняла від представника ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» Гайдучика С.В. заяву про реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 208). Державним реєстратором Нестеренко Л.М. було прийнято від заявника також наступні документи: квитанцію про оплату послуги, договір іпотеки, вимогу про усунення порушень виконання зобов`язання за кредитним договором № 42-2019 від 07 березня 2019 року на ім`я на ОСОБА_4 , повідомлення про вручення поштового відправлення, вимогу про усунення порушень виконання зобов`язання за кредитним договором № 43-2019 від 07 березня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 , рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, іпотечний договір, договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 29 жовтня 2018 року між ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» та АТ «БМ Банк», акт приймання-передачі документації, договір про відступлення права вимоги (цесії) за іпотечними договорами від 6 березня 2019 року між ТОВ «ГРОУФ Капітал Факторинг» та ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» (т. 1, а.с. 210-239).

24 лютого 2020 року державний реєстратор Нестеренко Л.М. прийняла рішення (індексний номер 51292624) про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон».

28 лютого 2020 року між ОСОБА_5 (позикодавець) та ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» (позичальник) було укладено договір позики, згідно умов якого Товариство отримало від ОСОБА_5 500000 грн 00 коп. на строк до 01 серпня 2020 року. Виконання позичальником своїх зобов`язань забезпечувалось іпотекою квартири АДРЕСА_1 . Договір іпотеки сторони уклали 03 березня 2020 року. 28 березня 2020 року ОСОБА_5 отримала виконавчий лист про звернення стягнення на спірну квартиру.

28 вересня 2020 року за поданням приватного виконавця Павлюка Н.В. державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги, за результатами яких спірну квартиру набув у власність ОСОБА_3 . У грудні 2020 року новий власник став вимагати, щоб ОСОБА_2 звільнив спірну квартиру.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, йстаттями 35-37 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першоюстатті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зібраними у справі доказами підтверджується факт надіслання позивачу та отримання останнім письмової вимоги про усунення порушення.

Відповідно до частини першоїстатті 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістомстатті 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно абзацу 6 пункту 4.3. договору іпотеки № 22/39/230611 від 23 червня 2011 року (розділ 4 договору про порядок звернення стягнення та реалізації майна) реалізація предмету іпотеки здійснюється іпотекодержателем, державним виконавцем чи комісіонером одним із передбачених способів за вибором іпотекодержателя, зокрема, й шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку, визначеному статтею 37 ЗУ «Про іпотеку. При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким сторони домовились, що вартість предмету іпотеки не може бути нижчою від експертної оцінки майна, проведеною не більше, ніж за три місяці до моменту прийняття предмету іпотеки у власність іпотекодержателем (т. 1, а.с. 6).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) дійшла висновку, якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цьогоЗакону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Суд встановив, що у документах, поданих для державної реєстрації права власності за ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон», відсутні експертна оцінка предмету іпотеки, що суперечить пункту 4.3. договору іпотеки. Ця обставина відповідачами не спростована. Такий висновок щодо визначення вартості предмету іпотеки узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18).

У вимогах від 07 березня 2019 року ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» просить іпотекодавців сплатити заборгованість у сумі 186350 грн 16 коп.

З протоколу № 503941 проведення електронних торгів вбачається, що стартова ціна об`єкту була визначена у 374266 грн 90 коп. Ціна продажу об`єкту також становила 374266 грн 90 коп. Це означає, що вартість предмету іпотеки є неспівмірною із заборгованістю за кредитним договором. За відсутності експертної оцінки предмета іпотеки на час набуття його у власність ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» відсутні правові підстави вважати про дотримання справедливого балансу інтересів сторін кредитних правовідносин внаслідок рішення державного реєстратора Нестеренко Л.М. Такі обставини переконують суд у тому, що реєстрація права власності за ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» здійснена з порушенням законодавства.

Безпідставними є доводи ОСОБА_7 про те, що позивач може скористатися правом звернення до суду з позовом до ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» про відшкодування суми у випадку реального фактичного перевищення 90% вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, оскільки нормами матеріального права та умовами іпотечного договору (пункт 4.3.) передбачений обов`язок іпотекодержателя подати реєстратору експертну оцінку предмета іпотеки.

Обмірковуючи питання про те, чи належний спосіб захисту своїх прав обрав ОСОБА_2 , суд виходить з такого:

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) вказано, що «відповідно до частини другої статті 37 Закону № 898-IV рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку».

Отже, позивач отримав належний спосіб захисту порушеного права.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсними прилюдних торгів, суд враховує наступне:

Відповідно до частини першоїстатті 650 ЦК Україниособливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертоїстатті 656ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті650, частини першої статті655та частини четвертої статті656 ЦК Україниможна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів(далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення нормзакону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність встановлених у справі обставин свідчить про те, що проведені електронні торги порушили права і законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки ТОВ «Агенція нерухомості «Авіньйон» звернуло стягнення на спірну квартиру шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, всупереч положень статті 37 ЗУ «Про іпотеку» та умовам договору іпотеки. Оспорюваний правочин, стороною якого ОСОБА_2 не був, порушив його право власності на спірну квартиру.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недійсними акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/849/17, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Акт про реалізацію предмета іпотеки від 9 жовтня 2020 року та свідоцтво про право власності від 15 грудня 2020 року видані внаслідок проведення прилюдних торгів Визнання їх недійсними означає, що акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво втрачають свою юридичну силу.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Людмили Миколаївни індексний номер 51292624 від 24 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Авіньйон».

Визнати недійсними електронні торги, проведені державним підприємством «СЕТАМ» 28.09.2020 року, з реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення індексний номер 55716805 від 15.12.2020 року приватного нотаріуса Дощенко Оксани Вікторівни щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Позовні вимоги в частині визнання недійсними акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем 09.10.2020 року за результатами електронних торгів, та свідоцтва від 15.12.2020 року про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру залишити без задоволення.

Стягнути з ТОВ «Авіньйон», виконкому Лубенської міської ради Полтавської області, ДП «СЕТАМ» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір по 681,00 грн. з кожного із зазначених відповідачів.

Сторони по справі:

Позивач; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ..

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальність «Авіньйон», ЄДРПОУ 42671860, місцезнаходження 03110, м. Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 19/6.

Відповідач: Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 04057439, місцезнаходження 37500, м. Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33.

Відповідач: Державне підприємство «СЕТАМ», код ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження 011001, м. Київ, вулиця Стрілецька, будинок 4 Б.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 09.10.2022 року.

Суддя Ж.О. Кривич