Рішення

від 19.10.2022 по справі 520/1988/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 р. № 520/1988/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозленд» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., вул. Єгорова, 11) до Харківської митниці Держмитслужби (м. Харків, вул. Короленко, 16 Б) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хозленд» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/001551/2 від 08.09.2021. Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/001833/2 від 22.11.2021. Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2022/000013/2 від 04.01.2022.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просив позов залишити без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 08.09.2021 року до сектору митного оформлення «Ліски» митного поста «Харків-товарний» Харківської митниці ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) було подано митну декларацію за номером № UA807180/2021/006875 на товари «нетканий матеріал з волокон, покриття для підлоги» походженням з Туреччини, що надійшли на адресу ТОВ "ХОЗЛЕНД" (код ЄДРПОУ 41459351) B рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу непрямою за зовнішньоекономічною угодою.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозленд» та TGS DIS TICARET A.S., м. Стамбул, Туреччина, укладено контракт № 38/НС від 06.11.2020 (далі Контракт) та додаткову угоду № 1 від 11.11.2020 про поставку товару № 1 - клейонки з ПВХ-плівки з малюнком (код згідно УКТЗЕД 5603141000) та товару № 2 - покриття для підлоги (код згідно УКТЗЕД 3918101090).

Підпунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за асортиментом, кількістю та ціною, яка узгоджена сторонами в специфікації до контракту, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, в передбачені Контрактом строки, відповідно до п.2.1., 2.3. Контракту, ціни на кожну одиницю товару та загальна вартість партії поставки узгоджуються сторонами на кожну окрему партію в специфікації та на умовах Інкотермс FCA м. Стамбул. Відповідно до п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов`язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару. Відповідно до п. 2.6. Контракту, кінцева сума кожної партії товару, кількість, ціна за одиницю товару визначається у відповідному інвойсі на таку партію.

Відповідно до умов Контракту, сторони підписали специфікацію, а постачальник надав позивачу інвойс на оплату товару.

У вересні 2021 р. позивач ввіз на територію України з Турції товар за Контрактом, специфікацією № 6 від 16.08.2021 р., інвойсом № ONC 20210000000158 від 01.09.2021 р. на загальну суму 18 700,00 долар США.

Вiдповiдно до розділу 5 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди № 6 від 16.08.2021 р. до Контракту) сторони узгодили, що оплата товару за специфікацією № 6 від 16.08.2021 р. на загальну суму 18 700,00 дол. США відбуватиметься після підписання специфікації.

Платіжним дорученням № 27 вiд 27.08.2021 р. позивач здійснив оплату товару на загальну суму 18 700,00 дол. США.

Вказаною специфікацією №6 від 16.08.2021 р., інвойсом № ONC 20210000000158 від 01.09.2021 р., позивачем ввозився товар №1 клейонка з ПВХ-плівки в кількості 250 рулонів на загальну суму 4 000,00 дол. США та товар № 2 - килимки з ПВХ в кількості 780 рулонів на загальну суму 14 700,00 дол.США.

Під час митного оформлення товару, на підтвердження митної вартості товару декларант надав відповідачу наступні документи: митну декларацію № UA 807180/2021/006875 від 08.09.2021 р. 3 декларацією митної вартості до МД; контракт з постачальником № 38/НС вiд 06.11.2020 р., з додатковою угодою № 6 вiд 16.08.2021 р.; специфікацію № 6 від 16.08.2021 р. до Контракту; сертифікат щодо технічних характеристик товару № 1 від 02.01.2020 р.; інвойс № ONC20210000000158 вiд 01.09.2021 р.; пакувальний лист до інвойсу № ONC20210000000158 вiд 01.09.2021 р.; сертифікат про походження товару форми А D0321072 вiд 01.09.2021 р.; прайс-лист постачальника товару / вiд 01.09.2021 р.; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR A № 789299 від 02.09.2021р.; експортну митну декларацію постачальника № 21341300EX673088 від 01.09.2021 p.; платіжне доручення № 27 від 27.08.2021 р. на підтвердження оплати за товар постачальнику; документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 4264 від 10.03.2021 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 629 вiд 03.09.2021 р.; довідку № 17103- калькуляцію транспортно-експедиційних витрат вiд 03.09.2021 р.; документи на підтвердження повноважень митного декларанта.

В графі 12 митної декларації № UA 807180/2021/006875 вiд 08.09.2021 р., зазначено митну вартість - 515 732,79 грн., яка вираховується при додаванні загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону Украiни.

Сума витрат на транспортування товару у розмірі 15850,00 грн. підтверджується договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 4264 від 10.03.2021 р., рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг № 629 від 03.09.2021 р.: довідкою № 17103 вiд 03.09.2021 р. - калькуляцією транспортно-експедиційних витрат.

Таким чином, за декларацією митної вартості № UA 807180/2021/006875 вiд 08.09.2021 р.. позивачем заявлена митна вартість у розмірі 515 732,79 грн.

08.09.2021 р. декларантом від митниці отримано повідомлення про вимогу надання перелічених у ч.3 ст.53 МК України документів, у зв`язку з тим, що вже надані декларантом документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Додаткові документи були направлені декларантом електронним повідомленням №70B6FB4F-3EDF-4597-94EA-A1E5116D718F вiд 08.09.2021 р.

Позивачем отримане рішення про коригування митної вартості товару № UA 807000/2021/001551/2 від 08.09.2021 p., яким скориговано митну вартість товару №1 та товару №2 за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України.

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Улистопаді 2021 р. позивач ввіз на територію України з Турції товар за контрактом на загальну суму 15 570,00 доларів США.

За специфікацією № 7 від 05.11.2021 р., інвойсом № ONC2021000000199 вiд 11.11.2021 р., позивачем ввозився товар №1 - клейонка з ПВХ-плівки з малюнком (в кількості 660 рулонів на загальну суму 10 560,00 дол.США та товар № 2 ПВХ в кількості 240 рулонів на загальну суму 5010,00 дол.США.

Вiдповiдно до розділу 5 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №7 вiд 05.11.2021 р. до Контракту) сторони узгодили, що оплата товару за специфікацією № 7 вiд 05.11.2021 р. на загальну суму 15 570 дол. США відбуватиметься після підписання специфікації. Оплата товару була здійснена позивачем, підтверджується платіжним дорученням № 33 від 10.11.2021 р.

Під час митного оформлення товару, на підтвердження митної вартості товару декларант надав відповідачу наступні документи: МД № UA 807180/2021/009130 вiд 22.11.2021 р. з декларацією митної вартості; МД № UA 807180/2021/009130 від 22.11.2021 р. з декларацією митної вартості; 2. Контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020 р. з додатковою угодою № 7 вiд 05.11.2021 р.; Специфікацію № 7 від 05.11.2021 р. до Контракту; Інвойс № ONC2021000000199 вiд 11.11.2021 р. від постачальника; Пакувальний лист до інвойсу № ONC2021000000199 від 11.11.2021 р.; Сертифікат про походження товару форма A D0321094 від 11.11.2021 р.; Сертифікат якості техн. характеристики № б/н вiд 02.01.2020 р. з перекладом;Міжнародну товарно-транспортну накладну СMR A № 457384 від 16.11.2021р.; Експортну митну декларацію постачальника № 21341300EX898863 від 11.11.2021;. Платіжне доручення № 33 вiд 10.11.2021 р. на підтвердження оплати за товар постачальнику; Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 25/11/20 ; Прайс-лист постачальника товару б/н від 01.11.2021 р.; Документи на підтвердження повноважень митного декларанта.

Для митного оформлення товару позивачем визначено митну вартість товару за ціною товару згідно зі ст.ст. 57, 58 МК України.

Так, в графі 12 митної декларації UA 807180/2021/009130 вiд 22.11.2021 р., декларант зазначив митну вартість - 428 225,55 грн., яка вираховується при додаваннi загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України наступним чином.

Отже, за митною декларацією № UA 807180/2021/009130 вiд 22.11.2021 р., позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 428 225,55 грн.

22.11.2021 р. декларантом від митниці отримано повідомлення про вимогу надання перелічених у ч.3 ст.53 МК України документів, у зв`язку з тим, що вже надані декларантом документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару (ідентифікатор повідомлення № 8c087301-076c-41ff-9999-67f16e4ce964).

Додаткові документи були направлені декларантом електронним повідомленням №96B5C838-3289-4B5B-A465-0126F92AF40 вiд 22.11.2021 р.

Після направлення додаткових документів, декларантом від митниці отримане рішення про коригування митної вартості товару № UA 807000/2021/001833/2 вiд 22.11.2022, яким скориговано митну вартість товару № 1, товару № 2 за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України.

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару з основу взято наявну у митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

В січні 2022 р. позивач ввіз на територію України з Турції товар за Контрактом на загальну суму 19 510,00 доларів США.

За специфікацією № 8 від 05.11.2021 р., інвойсом № ONC2021000000227 вiд 22.12.2021 р., позивачем ввозився товар №1 - клейонка з ПВХ-плівки з малюнком в кількості 350 рулонів на загальну суму 5 600,00 дол.США та товар № 2 - килимки з ПВХ в кількості 740 рулонів на загальну суму 13 910,00 дол.США.

Вiдповiдно до розділу 5 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №8 від 30.11.2021 р. до Контракту) сторони узгодили, що оплата товару за специфікацією № 8 від 30.11.2021 р. на загальну суму 19 510,00 дол. США відбуватиметься після підписання специфікації. Оплата товару була здійснена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 38 вiд 21.12.2021 р.

Під час митного оформлення товару, на підтвердження митної вартості товару декларант надав відповідачу наступні документи: МД № UA 807180/2022/000001 від 04.01.2022 р. з декларацією митної вартості; 2. Контракт з постачальником № 38/НС вiд 06.11.2020 р. з додатковою угодою № 8 вiд 30.11.2021 р.; Специфікацію № 8 вiд 30.11.2021 р. до Контракту; Інвойс № ONC2021000000227 вiд 22.12.2021 р. вiд постачальника; Пакувальний лист до інвойсу № ONC2021000000227 від 22.12.2021 р.; Сертифікат про походження товару форма А D0321099 вiд 22.12.2021; Сертифікат якості (Certificate of quality) техн. характеристики № б/н від 02.01.2020 р. з перекладом; Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR A № 443486 від 24.12.2021р.; Експортну митну декларацію постачальника № 21341300EX01026525 від 22.12.2021; Платіжне доручення № 38 від 21.12.2021 р. на підтвердження оплати за товар постачальнику; Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 25/11/20 вiд 25 11 2020 рік ТОВ «Хозленд» та ФОП Сапан BC рахунок-фактура від 30.11.2021 р.; Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 25/11/20 від 25.11.2020 р. між ТОВ «Хозленд» та ФОП ОСОБА_2 , рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 110 від 24.12.2021 р. від ФОП ОСОБА_2 ; довідка № 18 від 24.12.2021 р. - калькуляція транспортно-експедиційних витрат від ФОП ОСОБА_2 ; Прайс-лист постачальника товару б/н від 30.11.2021 р.; Документи на підтвердження повноважень митного декларанта.

Для митного оформлення товару позивачем визначено митну вартість товару за ціною товару згідно зі ст.ст. 57, 58 МК України.

Так, в графі 12 митної декларації № UA 807180/2022/000001 від 04.01.2021 р., декларант зазначив митну вартість - 552 867,69 грн., яка вираховується при додаваннi загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України.

04.01.2022 р. декларантом від митниці отримано повідомлення про вимогу надання перелічених у ч.3 ст.53 МК України документів, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числовi значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Додаткові документи були направлені декларантом електронним повідомленням № 079FD3E7-5DAC-4C82-A799-841E08ED3AA8 вiд 04.01.2022.

Після направлення додаткових документів, декларантом від митниці отримане рішення про коригування митної вартості товару № UA 807000/2022/000013/2 від 04.01.2022 p.

Вказаним рішенням було скориговано митну вартість товару № 1, товару № 2 за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України.

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, не зазначено ані конкретних обставин, що викликали відповідні сумніви, ані причин неможливості перевірки сумнівів на підставі наданих документів, не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено конкретні документи, надання яких може усунути сумніви митного органу.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), при цьому, як аргументовано вказав позивач, відповідач визначив митну вартість товару, але не зазначив, у чому саме полягає сумнів у заниженні вартості товару, між якими саме документами, з доданих до декларацій, виявлено розбіжності, в яких із них наявні ознаки підробки чи відсутні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, або відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, порівняння договірної вартості товарів здійснювалося відповідачем з вартістю товарів інших імпортерів, митне оформлення яких здійснювалося митницею виключно за резервним (шостим) методом відповідно до ст. 64 МК України та за відмінними умовами поставки (CPT відповідно до правил Інкотермс).

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмові рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, позивачем до первинної митної декларації на підтвердження транспортних витрат надано довідку від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг, договір на транспортно-експедиторське обслуговування, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п.1.1. договору № 21/11/19 від 21.11.2019 р. між ТОВ «Хозленд» та експедитором ФОП ОСОБА_3 , договір регулює відносини сторін щодо планування, взаєморозрахунку та надання експедитором послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом як по території України так і з/до інших країн.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат. Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Отже, перевезення товару могло здійснюватися різними перевізниками, які залучалися експедитором на замовлення позивача, а оплата таких послуг здійснювалась саме експедитору на підставі документів, які підтверджували вартість транспортних витрат до кордону України (довідка, рахунок).

Крім того, відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МК України міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не є документом, який підтверджує митну вартість товару, наявність міжнародної товарно-транспортної накладної CMR підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 р., що набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

З огляду на те вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу судом не здійснюється відповідно до ч.7 ст.139 КАС України у зв`язку з наданням позивачем відповідної заяви в позові.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозленд» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., вул. Єгорова, 11) до Харківської митниці Держмитслужби (м. Харків, вул. Короленко, 16 Б) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/001551/2 від 08.09.2021.

Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/001833/2 від 22.11.2021.

Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2022/000013/2 від 04.01.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозленд» судовий збір у розмірі 6269,29 грн (шість тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень 29 копійок).

Надати позивачу строк - п`ять днів після ухвалення рішення для подання доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, про що заявлено представником позивача до ухвалення судового рішення.

Роз`яснити позивачу, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко