Постанова

від 19.10.2022 по справі 140/5460/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5460/21 пров. № СК-А/857/22280/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя Смокович В.І., постановлена у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості, директора Волинського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, бездіяльності, та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Волинського ОЦЗ, Турійської районної філії Волинського ОЦЗ, директора Волинського ОЦЗ, Державного центру зайнятості, в якому просила визнати протиправними дії Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості щодо винесення наказу про призначення допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та нарахування виплати допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі; визнати протиправним та скасувати наказ Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 29 травня 2020 року №НТ200529 замінивши його на нову редакцію «призначити допомогу по безробіттю: застрахованим особам з урахуванням страхового стажу відповідно до частини першої статі 22, частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протягом 360 календарних з днів з 29 травня 2020 року по 23 травня 2021 року; визнати протиправними дії посадових осіб Волинського обласного центру зайнятості щодо відмови проведення перерахунку виплати допомоги по безробіттю в розмірі визначеному пунктом 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за зверненням позивача; визнати протиправною особисту бездіяльність директора Волинського обласного центру зайнятості щодо неприпинення морального знущання підпорядкованих йому посадових осіб та не припинення «професійної» переписки посадовими особами ВОЦЗ за неодноразовими зверненнями позивача; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державного центру зайнятості щодо не розгляду по суті скарги від 24 жовтня 2020 року поданої в порядку адміністративного оскарження, щодо відновлення права позивача на виплату допомоги по безробіттю порушеного посадовими особами Волинського обласного центру зайнятості хоча саме на Державну службу зайнятості покладено завдання розглядати скарги на рішенням, дії чи бездіяльність посадових осіб, які входять в його структуру; зобов`язати Волинський обласний центр зайнятості провести позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 29 травня 2020 року по 23 травня 2021 року, з врахуванням страхового стажу за період з травня 2019 року по квітень 2020 року за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: належно оформленої позовної заяви із дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України (зазначити у ній власний реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта (у випадку відмови від реєстраційний номер облікової картки платника податків та ідентифікаційний код відповідача), в якій уточнити зміст позовних вимог та відповідача до якого заявлено позовні вимоги з чітким викладенням змісту позовних вимог щодо нього, а в разі подання позову до декількох відповідачів - змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи; доказів сплати судового збору у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) або доказів звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір»; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із обов`язковим наданням доказів поважності причин такого пропуску; власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 на десять днів шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви, в якій уточнити відповідачів, до якого заявлені позовні вимоги з чітким викладенням змісту щодо кожного з відповідачів, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи; доказів сплати судового збору у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок); заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог зазначеної ухвали, на адресу суду 13 серпня 2021 року надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій остання просила продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, разом із заявою про поновлення строку звернення до суду та 18 серпня 2021 року - заява про усунення недоліків позовної заяви, разом із новою редакцією позовної заяви, клопотаннями про поновлення строку звернення до суду та заявою про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 на десять днів шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви, в якій уточнити відповідачів, до якого заявлені позовні вимоги з чітким викладенням змісту щодо кожного з відповідачів, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи; належно засвідчених копії документів, доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; доказів сплати судового збору у відповідності до заявлених позовних вимог (908,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру); заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку по кожній із заявлених позовних вимог, додати докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог зазначеної ухвали, на адресу суду 18 жовтня 2021 року надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, разом із новою редакцією позовної заяви та заявою про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року в задоволенні клопотання позивача про звільнення сплати судового збору відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Волинського обласного центру зайнятості, Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості, директора Волинського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, бездіяльності, та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що недоліки позовної заяви позивач усунула у встановлений судом строк. Строк звернення до суду із позовною заявою нею пропущено з поважних причин. А відсутність коштів для сплати судового збору не може перешкоджати на ефективний судовий захист прав людини.

На підставі статті 312 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду не надала, та недоліки позовної заяви у строк, встановлений ухвалою судді від 07 червня 2021 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалами судді від 21 липня 2021 року та від 22 вересня 2021 року про продовження строку в повному обсязі не виконала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Так, право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Проте право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким як строки давності, обмеження доступу неповнолітніх і осіб, що страждають психічними розладами, тощо (рішення Європейського суду з прав людини у справі З та інші проти Сполученого Королівства ).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюютьсяКАС України.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Матеріалами справи підтверджено, що у поданій позовній заяві (новій редакції) від 09 жовтня 2021 року позивач зазначає, що 24 жовтня 2020 року скористалася процедурою адміністративного оскарження та подала скаргу до Державної служби зайнятості, в якій просила відновити порушене право на виплату допомоги по безробіттю, як застрахованій особі, за результатами розгляду якої в кінці грудня 2020 року поштовим відправленням отримала лист Державного центру зайнятості від 23 листопада 2020 року №33/10/5950-20, однак так як у неї згоріла материнська плата у ноутбуці, то ремонт його затягнувся до кінця березня 2021 року та не можливо було привести деталь у зв`язку з новими карантинними обмеженнями.

При цьому, на підтвердження існування вказаних обставин, позивачем не надано жодного доказу.

Крім цього, в ухвалі судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви було зазначено про необхідність подання нової редакції позовної заяви та належно засвідчених копії документів, доданих до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Матеріалами справи підтверджується, що заявила позовні вимоги до чотирьох відповідачів: Волинського обласного центру зайнятості, Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості, директора Волинського обласного центру зайнятості, Державного центру зайнятості, при цьому до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 09 жовтня 2021 року було додано адміністративний позов з додатками для суду та три примірники позовної заяви для відповідачів, разом із двома примірниками доданих до неї документів.

Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем не виконано вимог ч. 1 ст. 161 КАС України.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює, що звернення за захистом своїх прав до суду передбачає певні фінансові витрати.

Відповідно до ч.1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч.1 ст.133 КАС України).

Також, відповідно до п.1 ч.1, ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону).

Тобто, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обгрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 77, 133 КАС України, покладається на заінтересовану сторону.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм, дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору, у свою чергу, такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що враховуючи звернення позивача до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду не надала, та недоліки позовної заяви у строк, встановлений ухвалою судді від 07 червня 2021 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалами судді від 21 липня 2021 року та від 22 вересня 2021 року про продовження строку в повному обсязі не виконала.

При цьому, факт наявності підстав для звільнення від сплати судового збору на вплинув на необхідність повернення позовної заяви, оскільки у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308,311, 312, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у справі №140/5460/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький