Ухвала

від 13.10.2022 по справі 944/3842/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/3842/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/843/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника ТОВ «Приватліспром» на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «Приватліспром» адвоката ОСОБА_6

встановила:

ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року задоволено клопотання слідчого Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.08.2022року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань№42022142350000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.15,ч.4 ст.191 КК України.

Накладено арештнанежитлове приміщення будівлю «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10 027,5 м2, розташоване за адресою: Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Без назви, будинок 75 (вул. Приозерна, 75А) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405), що належить ТзОВ «Приватліспром» (ЄДРПОУ 36828287).

Виконання даної ухвали доручено слідчому Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ст. лейтенанту поліції ОСОБА_8 .

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зокрема, вказав, що для ефективного проведення слідства орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна, що є доказом злочину, до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, проведення судових експертиз. Застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження щодо майна будь-якої особи є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.

На дану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 представник ТОВ «Приватліспром» подав апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на нежитлове приміщення - будівлю «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10027,5 кв.м, розташоване за адресою: Яворівський район, с.Новий Яр, вул. Без назви, буд.75 (вул. Приозерна, 75А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405, що належить ТзОВ «Приватліспром» (ЄДРПОУ 36828287), - відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що жодного відношення ні ТзОВ «Приватліспром», ні службові особи ТзОВ «Приватліспром» до можливого наміру на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ на користь ТзОВ «ЮА Паллет» не мали і не могли мати, оскільки ними не подавалася будь-яка податкова звітність з ПДВ в інтересах ТзОВ «ЮА Паллет», не вносилися будь-які неправдиві відомості в податкову звітність, не формувалися та відповідно не втрачалися оригінали платіжних доручень та банківських виписок про перерахування грошових коштів по наявних контрагентах-постачальниках такого суб`єкта господарювання.

Наполягає, що арештоване майно ТзОВ «Приватліспром» не може бути доказом кримінального правопорушення, оскільки воно не є і не може бути знаряддям кримінального правопорушення, на ньому немає слідів та таке майно не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Наголошує, що в матеріалах клопотання відсутня постанова органу досудового розслідування про визнання нежитлового приміщення будівлі «Головного корпусу гаражного господарства», яке належить ТзОВ «Приватліспром», речовим доказом.

Вказує, що арештоване майно у вигляді нежитлового приміщення - будівлі «Головного корпусу гаражного господарства» не відноситься до майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди чи можливої конфіскації майна, оскільки ТзОВ «Приватліспром» жодним чином не причетне до закінченого замаху на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 322 977 грн.

Крім цього, зазначає, що в матеріалах клопотання відсутні відомості про наявність будь-якого цивільного позову, а тому належне на праві власності майно ТзОВ «Приватліспром» не може виступати засобом забезпечення цивільного позову, яке підлягає арешту.

Підкреслює, що за нормами ЦК України ТзОВ «Приватліспром» є юридичною особою приватного права, яке здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, бенефіціарами якого є не юридичні особи, а фізичні особи - громадяни Російської Федерації ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також громадянка України ОСОБА_11 та громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_12 .

Враховуючи встановлені правоохоронними органами обставини можливого кримінального правопорушення службовими особами ТзОВ «ЮА Палет», яке кваліфікується як закінчений замах на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 322 977 грн., то така сума коштів не була перерахована з бюджету, відповідно жодних майнових збитків державним інтересам не спричинено, що також виключає необхідність застосування арешту майна для забезпечення відшкодування збитків, шкоди чи забезпечення цивільного позову.

Апелянт звертає увагу, що в порушення ч.7 ст.173 КПК України копія оскаржуваної ухвали не була надіслана для відома в адрес ТзОВ «Приватліспром» як юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, а копія такої ухвали була отримана 16.09.2022 року, то відповідно до приписів ч.З ст.395 КПК України строк апеляційного оскарження такої ухвали обчислюється з дня отримання її копії, а тому строк апеляційного оскарження апелянтом не пропущено.

Зазначає, що ТзОВ «Приватліспром» як до, так і після початку повномасштабної агресивної війни Російської Федерації проти У країни та Українського народу, надавало та надає відповідну фінансову та матеріальну допомогу як Збройним Силам України, так і органам державної влади та органам місцевого самоврядування, про що свідчать відповідні грамота та подяка.

Стверджує, що засновники ТзОВ «Приватліспром», зокрема ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає на території України за адресою АДРЕСА_1 та має відповідну посвідку на постійне проживання в Україні з 29.07.2019 року. Засновник ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 , також має посвідку на постійне місце проживання в Україні з 30.05.2007 року.

Заслухавши доповідь судді, виступ адвоката ОСОБА_6 представника ТОВ «Приватліспром», який підтримав подану ним апеляційну скаргу, прокурора, яка апеляційну скаргу заперечила, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Згідно клопотання, в провадженні слідчого Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 перебуває кримінальне провадження №42022142350000031 17.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.15,ч.4 ст.191 КК України

Клопотання мотивоване, зокрема, наступним:на території Яворівського району Львівської області здійснює свою діяльність підприємство, кінцевими бенефіціарними власниками якого є громадяни Російської Федерації, а саме: ТзОВ «ЮА Паллет» ЄДРПОУ 40571846, місце знаходження: 81023, Львівська область Яворівський район с.Новий Яр, вул.Приозерна, 75А. Засновниками вказаного товариства є ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Російської Федерації, адреса проживання: АДРЕСА_3 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка Російської Федерації, адреса проживання: АДРЕСА_4 . З метою запобігання протиправним діям, та в подальшому відшкодування спричинених державі збитків забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту нанежитлове приміщення будівлю «Головного корпусу гаражного господарства» загальною площею 10 027,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29657405), що на правах власності належить ТзОВ «Приватліспорм», а на правах оренди - ТзОВ «Юа Паллет». Просить клопотання задовольнити.

Задовольняючи клопотання та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що для ефективного проведення слідства орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна, що є доказом злочину, до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, проведення судових експертиз. Застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження щодо майна будь-якої особи є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків.

Втім, відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, які підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, який зв`язок є між кримінальним правопорушенням, що розслідуються, та майном на яке він просить накласти арешт. Викладаючи зміст клопотання, слідчий обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідає майно на яке він просить накласти арешт, та які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

Водночас, як слідує зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим покликанням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості збереження майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона копіює зміст клопотання слідчого, покликання на статті 170-173 КПК України, але не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, при цьому, слідчий суддя покликається в ухвалі на необхідність накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення збереження майна.

Частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно з якими, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, слідчий суддя своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 представника ТОВ «Приватліспром» підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання, оскільки клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року про накладення арешту на майно скасувати, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 представника ТОВ «Приватліспром» - задоволити частково.

Клопотання слідчого Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 погоджене з прокурором Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні №42022142350000031 від 17.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.15,ч.4 ст.191 КК України повернути прокурору для усунення недоліків в строк 72 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4