Постанова

від 18.10.2022 по справі 812/866/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №812/866/17

касаційне провадження № К/9901/33927/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області (далі - Інспекція) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій Озерний» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - Підприємство) до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати рішення Інспекції № 278 від 15.09.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що на час настання фактів несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску Підприємство знаходилося на територіях населеного пункту, яке входить до переліку населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. Також Підприємство зазначило, що в силу положень пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 08.08.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що в судовому засіданні сторонами було визнано, що на території міста Кремінна Луганської області фактично військові дії ніколи не проводились, а в оскаржуваний період Підприємство систематично сплачувало єдиний соціальний внесок, чим підтвердило свій обов`язок та можливість щодо його сплати у вказаний період.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 19.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: скасував рішення Інспекції № 278 від 15.09.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Підприємством, у якому зазначені штрафи у розмірах: 32822,68 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 10.04.2015; 25569,25 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 08.05.2015, та нарахована пеня у розмірі 34547,27 грн. (0,1 % суми недоїмки), а всього на загальну суму 92939,20 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки Підприємство є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, то наявні підстави для звільнення Підприємства від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Також, суд вказав, що пункт 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску подавати до контролюючого органу сертифікат Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку, тоді як Підприємство таку заяву подало лише 01.02.2017; Підприємством не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форм-мажору), а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не були перевірені обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.01.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 25.01.2022, який не відбувся у зв`язку з введенням згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1), а ухвалою від 17.10.2022 - визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Підприємство є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код ЄДРПОУ 02649153 (місцезнаходження: 92900, Луганська обл., Кремінський р-н, м. Кремінна, вул. Санаторна, 1) та перебуває на обліку в Інспекції (місцезнаходження: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 14б).

15.09.2016 Інспекція прийняла рішення № 278 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосувала до Підприємства штраф у розмірі 32822,68 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 22.07.2014 до 10.04.2015, штраф у розмірі 25569,25 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 08.05.2015, та нарахувала пеню у розмірі 34547,27 грн. (0,1 % суми недоїмки), а всього на загальну суму 92939,20 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Абзацом 1 частини восьмої цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентує заходи впливу та стягнення, частиною першої якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (а з 01.01.2015 - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (пункт 9-3 в редакції Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вважати пунктом 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015):

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».».

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Місто Рубіжне Луганської області, на території якого розташована Інспекція, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває Управління, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу 3 пункту 9-3 (пункт 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що платник єдиного внеску звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне рішення Інспекції було прийняте відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає накладення штрафу, зокрема, за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Суд апеляційної інстанції встановив, що застосування до Підприємства штрафу та нарахування пені відбулося за період з 22.07.2014 по 08.05.2015, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування Підприємства як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-3 (пунктом 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015) Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, застосування до Підприємства штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 по 08.05.2015 є протиправним.

Доводи податкового органу щодо ненадання Підприємством контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період з 22.07.2014 по 08.05.2015, є безпідставними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-3 (пункту 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015) розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

Також, колегія суддів вказує, що неприйняття (несвочасне прийняття) або зупинення дії переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, не є підставою для відмови платнику єдиного внеску у звільненні від відповідальності, застосуванні штрафних та фінансових санкцій, за умови подальшого включення до нього населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.

Безпідставними є посилання Інспекції на несвоєчасне подання позивачем у порядку Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заяви про звільнення від обов`язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, на час прийняття спірного рішення закінчена не була, то рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-3 (пункту 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015) розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні посилання Інспекції на невстановлення судом апеляційної інстанції обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки матеріалами справи, зокрема, змістом заперечень на позов та на апеляційну скаргу, журналами судових засідань від 13.07.2017, від 08.08.2017 та від 19.09.2017 підтверджується, що Інспекція не порушувала перед судами клопотань щодо дотримання позивачем строку на звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк