Постанова

від 19.10.2022 по справі 540/352/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №540/352/21

адміністративне провадження № К/9901/27473/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності неправомірною в діях суб`єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати заробітної плати у повному обсязі, стягнення частини невиплаченої заробітної плати, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (головуючий суддя Стас Л. В., судді: Турецька І. О., Шеметенко Л. П.)

І. Суть спору

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме невиплати частини заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», за період роботи з 06 квітня 2017 року по 01 вересня 2020 року;

- стягнути з Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді не отриманої частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 06 квітня 2017 року по 01 вересня 2020 року у сумі 1 250 119,60 грн (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч сто дев`ятнадцять гривень 60 копійок).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що бездіяльністю відповідача було порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

У період з 06 квітня 2017 року по 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Херсонської області та отримував заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відповідно до наказу прокурора Херсонської області від 10 вересня 2020 року № 466к позивача звільнено з займаної посади та з органів прокуратури області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10 вересня 2020 року.

Згідно з листом Херсонської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року

№ 27-207вих-20, наданого на запит позивача, посадовий оклад ОСОБА_1 за період роботи з 06 квітня 2017 року по 10 вересня 2020 року становить: з 06 квітня 2017 року на посаді прокурора відділу прокуратури Херсонської області - 1996 грн (додаток 7, постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013); з 06 вересня 2017 року на посаді прокурора відділу прокуратури Херсонської області - 5730 грн (додаток 7, постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657).

Позивач уважаючи, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, він має право на отримання заробітної плати та інших виплат за період з 06 квітня 2014 року по 01 вересня 2020 року у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим звернувся до суду з цим з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме: невиплати йому частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період роботи з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року протиправною. Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року включно, у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, та виплатити її. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України

№ 6-р/2020 прийнято 26 березня 2020 року, тому заробітна плата позивача з цієї дати нарахована та виплачена не у відповідності до положень ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру», що дає підстави для визнання бездіяльність відповідача у цій частині протиправною. Суд також зазначив, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року включно, у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, та виплатити її.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задоволено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення частини невиплаченої заробітної плати скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанцій виходив з того, що у Рішенні Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення п. 26 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, до визнання Конституційним Судом неконституційними окремого положення п. 26 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, у відповідача не виникло підстав обраховувати посадовий оклад позивача, з урахуванням приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення абз. 3 п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року

№ 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», дійшов висновку, що нарахування посадового окладу позивачу за період з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 відповідало приписам чинного законодавства.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

24 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування позиції скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також незастосування ст. З, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1, 152 Конституції України, та порушення процесуального права - недотримання апеляційним судом вимог ст. 2, 4, 19, 77 - 79, 242 КАС України.

Предметом спору у даній справі є бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного приписами ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період роботи з 27 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року, при цьому висновок Верховного суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах - відсутній.

Водночас, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у частині здійснення розрахунку заробітної плати за період з 06 квітня 2014 року по 26 березня 2020 року позивачем не оскаржується.

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Херсонська обласна прокуратура зазначає, що у період спірних правовідносин заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до постанови КМУ від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», якою затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою КМУ № 505. Крім того, Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може впливати, оскільки такі відносини виникли до прийняття цього рішення і воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Позивачем подано додаткові пояснення, у яких останній наголошує на тому, що враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань забезпечення працівників прокуратури. Незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ним своїх повноважень (своєї діяльності).

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року

№ 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Частиною 1 ст. 89 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

За приписами ст. 90 Закону № 1697-VII установлено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Пунктами 1, 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

За приписами ч. 3 ст. 341 КАС України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах щодо оплати праці прокурорів після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, а також з питання застосування абз. 3 п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) «на зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», починаючи з 27 березня 2020 року.

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

Спірні правовідносини в цій справі виникли у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою заробітної плати позивачу у період з 27 березня по 10 вересня 2020 року включно у порядку та розмірі, передбаченому ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Верховний Суд, надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо незгоди позивача з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, має дати відповідь на питання, чи застосовуються в спірний період положення ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію.

Так, правове регулювання спірних питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція ст. 81 Закону № 1697-VII.

Сам Закон № 113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.

Згідно з п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування.

Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону № 113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ, дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505, яка була чинною у оспорюваний позивачем період.

Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласну прокуратуру, окружну прокуратуру отримують заробітну плату згідно зі ст. 81 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ.

Верховний Суд звертає увагу, що положеннями п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, сформульованої у рішенні від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні ст. 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами в розумінні ст. 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року

№ 5-р(II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні ст. 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування ст. 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/»оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений з посади 10 вересня 2020 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII.

Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абз. 3 п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України № 505.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 320/1874/19, від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі № 160/13767/20 та від 28 липня 2022 року у справі № 620/1338/21.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином установивши фактичні обставини справи, не допустив неправильного застосування норм матеріального права та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова