Постанова

від 19.10.2022 по справі 160/8762/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 160/8762/21

адміністративне провадження № К/990/13758/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Чередниченка В.Є. (головуючого), Іванова С.М., Панченко О.М. у справі №160/8762/21 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У червні 2021 року Фермерське господарство «Агрофірма Чумак» (далі по тексту - позивач, ФГ «Агрофірма Чумак»») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053350721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053040718, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 1020 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0052260721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 393 263,75 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0052280721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п. 120 №.2 ст. 120 № Податкового кодексу України в сумі 555126,5 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053350721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95 677,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053250718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з військового збору на суму 42 016,92 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053230718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 620 464,42 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.04.2021 №Ю- 0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 53 386,09 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0051880718 від 14.04.2021 про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 693,05 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053350721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053040718, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 1020 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0052260721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 393 263,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0052280721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п. 120 №.2 ст. 120 № Податкового кодексу України в сумі 555126,5 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053350721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95 677,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053250718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з військового збору на суму 42 016,92 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0053230718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 620 464,42 грн.

Визнано протиправним та скасовано вимогу від 14 квітня 2021 року №Ю- 0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 53 386,09 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення №0051880718 від 14 квітня 2021 року про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 693,05 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ФГ «Агрофірма Чумак» (код ЄДРПОУ 33214752) судові витрати у розмірі 22700 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано прийняте 21.04.2021 Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0052260721 в частині якою ФГ "Агрофірма Чумак" збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 159 688 грн. У задоволені позову в іншій частині вимог - відмовлено.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Відповідачем на підставі наказів ГУ ДФС (ДПС) у Дніпропетровській області від 27.11.2019 №1446-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ "Агрофірма Чумак", від 11.12.2019 №1606-п "Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ "Агрофірма Чумак", наказу від 11.02.2021 №525-п "Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ "Чумак", було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача в частині дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Перевірка проводилась з 09.12.2019 по 22.02.2021 та за результатами такої перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено акт №800/04-36-04-21/33214752 від 01.03.2021, яким встановлені порушення ФГ "Агрофірма Чумак":

- п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.2, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі з - ПК України) від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями ФГ "Агрофірма Чумак" занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, встановлено його заниження по загальній декларації на загальну суму 1278309 грн, у тому числі в періодах: січень 2017 року - 163698 грн, жовтень 2017 року - 495530 грн, листопад 2017 року - 141785 грн, січень 2018 року - 59315 грн, серпень 2018 року - 20008 грн, вересень 2018 року - 397973 грн;

- п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями ФГ "Агрофірма Чумак" занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження по скороченій декларації всього в сумі 422911 грн, у тому числі по періодах: лютий 2016 - 5897 грн, червень 2016 року - 125 грн, листопад 2016 року - 1720 грн, грудень 2016 року - 415169 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) за грудень 2016 року по скороченій декларації на суму 456 грн;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість) на суму 10745,50 грн;

- п.п. 141.4.2, п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України на суму 76 541, 86 грн;

- п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1, ст. 46, п. 103.9 ст. 103 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині неподання до ГУ ДПС у Дніпропетровській області Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано дохід джерелом їх походження з України (Додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2017 рік, за 2018 рік;

- п. 167.1 ст. 167, абз. "е" пп.164.2.17, п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, абз. "а" ст. 176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 375950,62 грн;

- п. 16.1 розд. XX підрозділ 10 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано військового збору у сумі 25 690,24 грн;

- п. 1 ч. 2, ст. 6, п. 1, п.3 ч. 1 ст. 7 ЗУ від 08.07.2010 №2464-VI "Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 53 386,09 грн;

- розд.3 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Мінфіну від 13.01.2015 №4, в частині невідображення доходу у вигляді додаткового блага за ознакою доходу 126.

На підставі висновків зазначеного вище акта перевірки, ГУ ДПС в Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.04.2021:

- №0053350721 форми "ПС", яким до ФГ "Агрофірма Чумак" застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн;

- №0053040718 форми "ПС", яким до ФГ "Агрофірма Чумак" застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 1020 грн;

- від №0052260721, форми "Р", яким ФГ "Агрофірма Чумак" збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 393 263, 75 грн;

- від №0052280721 форми "ПН", яким до ФГ "Агрофірма Чумак" застосовано штрафну санкцію відповідно до п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України в сумі 555 126,50 грн;

- від №0053350721, форми "Д", яким ФГ "Агрофірма Чумак" збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95 677,50 грн;

- від №0053250718, форми "Д", яким ФГ "Агрофірма Чумак" збільшено зобов`язання з військового збору на суму 42 016, 92 грн;

- від №0053230718, форми "Д", яким ФГ "Агрофірма Чумак" збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 620 464,42 грн;

Також податковим органом направлено ФГ "Агрофірма Чумак" вимогу від 14.04.2021 №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 53386,09 грн та рішення від 14.04.2021 №0051880718 про застосування штрафних санкцій у зв`язку з донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26 693,05 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 21.04.2021, вимогою та рішенням від 14.04.2021, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Фермерське господарство «Агрофірма Чумак», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах та не досліджено зібрані у справі докази.

Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність викладених в ній доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.

Верховний Суд ухвалою від 23.06.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0053350721 форми «Д», яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95 677,50 грн та №0053350721 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.

Відповідно до положень п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; тощо.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 ПК України, фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно з п.п.14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Підпунктом 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України визначено, що фрахт та роялті вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків з джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту і особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 ст. 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

За правилами п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У силу вимог пункту 103.10 статті 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Тобто, платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо: це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.

Указане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 815/94/16 (касаційне провадження № К/9901/25070/18).

Як установлено судами, перевіркою ФГ «Агрофірма Чумак», проведеною відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, встановлено здійснення позивачем виплат доходів таким нерезидентам із джерелом походження з України:

- компанії «WATEX Export Import GmbH» (Германія) згідно договору на транспортно-експедиторські послуги від 10.06.2017 №01UT-2017 у вигляді «фрахту» у сумі 2 184,00 Євро (68 516, 96 грн) у третьому кварталі 2017 року. Виконання умов договору підтверджується актом від 29.09.2017 та платіжним дорученням №6 від 18.09.2017.

- ООО «Тутти фрутти лицензиар» (РФ) згідно до умов Ліцензійного договору від 28.07.2017 року №TF-L-01-280717 у вигляді «роялті» у сумі 18 285, 16 дол.США (482 872, 31 грн.), в тому числі 10 000,00 дол США (255 727,20 грн) у третьому кварталі 2017 року, 4 285,16 дол США (115 574,22 грн.) у третьому кварталі 2018 року, 4 000,00 дол. США (111 570,89 грн) у четвертому кварталі 2018 року. Виконання умов договору підтверджується актами наданих послуг №260 від 04.08.2017, №255 від 08.05.2018, №226 від 07.06.2018, №254 від 07.07.2018, №294 від 10.08.2018, №298 від 06.09.2018, №357 від 09.10.2018, №377 від 16.11.2018, №413 від 11.12.2018 та платіжними дорученнями від 17.08.2017 №4, 03.07.2018 №6, 03.07.2018 №7, 16.08.2018 №9, 28.08.2018 №10, 09.10.2018 №11, 30.11.2018 №12, 10.12.2018 №13, 27.12.2018 №14.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, а судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що у позивача були наявні підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України:

- на підтвердження статусу компанії «WATEX Export Import GmbH» (ИНН 37/579/30322) як податкового резидента Федеративної Республіки Германія - надано сертифікат про резиденство від 15.07.2020, який наданий у відповідності до положень п. 1 ст. 7 Угоди між Україною та ФРН про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно (ратифікована ВРУ 22.11.1995 та набула чинності 04.10.1996);

- на підтвердження статусу ООО «Тутти фрутти лицензиар» (ИНН 7709485132) як податкового резидента Російської Федерації - надано документ №2-8-11/29654з від 09.04.2021, який наданий у відповідності до положень Угоди між Урядом України та Урядом РФ про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 (ратифіковано ВРУ 06.10.1995).

Суд оцінює критично твердження апеляційного суду про те, що оскільки на час проведення перевірки позивачем зазначені документи перевіряючим особам надано не було, а отже були відсутні, та жодних заперечень з цього приводу позивачем щодо акта перевірки заявлено не було, а вказані довідки було надано лише після проведення перевірки.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у вказаних правовідносинах норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки платник податків може довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20.

Відтак, на переконання судової колегії, судом першої інстанції правомірно установлено, що у позивача були наявні підстави для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, тому є обгрунтованим висновок суду про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0053350721 форми "Д", яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95677,50 грн та №0053350721 форми "ПС", яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0052260721, форми «Р», яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 393 263,75 грн та від 21.04.2021 №0052280721, форми «ПН», яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п. 120.2 ст. 120 ПК України в сумі 555 126,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПК України, у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. При цьому, віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість, і не пов`язане із формуванням бази оподаткування податком на прибуток.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Положення аналогічного характеру містяться у п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яким передбачено, що ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника, вважається постачанням товарів, за винятком випадків, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу залежно від групи такого засобу, можуть бути акти на їх списання відповідної форми, а також висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561), об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Відповідно до п.п. 41 та п.п. 43 Методичних рекомендацій № 561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; - складає і підписує акти на списання основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Як установлено судами, податковим органом збільшено ФГ «Агрофірма Чумак» податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 110 253 грн у зв`язку з встановленням порушень при реалізації основних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Агрофірма Чумак» уклало з ТОВ «БІЗОН-ІМПОРТ» договір купівлі-продажу від 10.05.2017 №АД-015/2017, відповідно до умов якого (згідно з специфікацією №001), на підставі акту приймання-передачі від 20.06.2017 було передано у власність ТОВ «БІЗОН-ІМПОРТ» навантажувач самохідний MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU (зворотня лінія гідравліки) (що був у використанні 2014 р.в. сер.№933805).

Згідно з карткою рахунку 104 «Машини та обладнання», собівартість нематеріальних активів (навантажувач самохідний MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU) становила 807 105, 33 грн (ПДВ 161 421 грн).

Відповідно до податкової накладної від 21.06.2017 №37 щодо навантажувача самохідного MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 796 195, 40 грн (у т.ч. ПДВ 159 239, 08 грн).

У матеріалах справи наявний акт списання основних засобів від 21.06.2017 №15, а саме - навантажувача самохідного MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU під заводським № 933805, на суму 796 195, 40 грн, а також висновок комісії (створеної згідно наказу від 20.06.2017 №06-20/06/2017-ОЗ) за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, в якому зазначена причина списання та рішення щодо подальшого продажу, а саме «у зв`язку з надмірним використанням відбулось перенавантаження основних вузлів навантажувача, що призвело до частих ремонтів».

Також з матеріалів справи встановлено, що ФГ «Агрофірма Чумак» уклало з фізичною особою - ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 20.09.2017 №4598/17/001591, відповідно до умов якого, позивачем було передано у власність ОСОБА_1 автомобіль марки LEXUS LX 450, рік випуску 2017, колір білий (тех. паспорт НОМЕР_1 ). Згідно картки рахунку 104 «Машини та обладнання», собівартість нематеріальних активів (LEXUS LX 450) становила 2 536 148, 50 грн (ПДВ 507 230 грн). Згідно з податковою накладною від 20.09.2017 №84 щодо автомобіля LEXUS LX 450, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 250 000 грн (у т.ч. ПДВ 41 666, 67 грн).

У матеріалах наявний акт списання основних засобів від 20.09.2017, а саме - автомобіля марки LEXUS LX 450, номер шасі НОМЕР_2 , на суму 2601177,50 грн, а також висновок комісії (створена згідно наказу від 20.09.2017 №09-20/09/2017-ОЗ), за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, в якому зазначена причина списання та рішення щодо подальшого продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.10.2017 №2410/17/00001, укладеного між ФГ «Агрофірма Чумак» та ОСОБА_2 , останньому було передано у власність згідно умов зазначеного договору автомобіль марки LEXUS RX 200T, рік випуску 2016, колір сірий (тех. паспорт НОМЕР_3 ). Згідно картки рахунку 104 «Машини та обладнання», собівартість нематеріальних активів (LEXUS RX 200T ) становила 1 402 225 грн (ПДВ 280 445 грн). Згідно податкової накладної від 25.10.2017 №124 щодо автомобіля LEXUS RX 200T, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 150 000 грн (у т.ч. ПДВ 25 000 грн).

У матеріалах справи наявний акт списання основних засобів від 25.10.2017, а саме - автомобіля марки LEXUS RX 200T, номер шасі НОМЕР_4 , на суму 1 529 700 грн, а також висновок комісії (створена згідно наказу від 20.09.2017 №09-20/09/2017-ОЗ), за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, в якому зазначена причина списання та рішення щодо подальшого продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.09.2018 №12/09/18, укладеного між ФГ «Агрофірма Чумак» та ОСОБА_3 , останньому було передано у власність згідно умов зазначеного договору автомобіль марки LEXUS GX 460, рік випуску 2018, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Згідно картки рахунку 104 «Машини та обладнання», собівартість нематеріальних активів (LEXUS GX 460), становила 2 060 317,27 грн (ПДВ 412063 грн.). Згідно податкової накладної від 19.09.2018 №132 щодо автомобіля LEXUS GX 460, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 150 000 грн (у т.ч. ПДВ 25 000 грн).

Також в матеріалах справи міститься акт списання основних засобів від 12.09.2018 №2, а саме - автомобіля марки LEXUS GX 460, на суму 2247618,82 грн, а також висновок комісії (створена згідно наказу від 10.09.2018 №09-10/09/2018-ОЗ), за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, в якому зазначена причина списання та рішення щодо подальшого продажу.

Із встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій ФГ «Агрофірма Чумак» щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по вищенаведеним операціям, оскільки актами списання основних засобів та висновками відповідних комісій підтверджується неможливість використання позивачем таких основних засобів за призначенням, а тому позивачу безпідставно збільшено зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення в цій частині послався на незазначення в актах списання основних засобів та у висновках комісій, що склала такі акти, в чому ж саме полягало їх зношення, перенавантаження та технічна непрацездатність, не підтверджено неможливість використання позивачем перелічених основних засобів за призначенням, що свідчить про формальний характер складених документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість па підставі наявних документів зробити висновок про те, що ви трати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Щодо висновків контролюючого органу в частині формування податкового кредиту ФГ «Агрофірма Чумак», суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

З змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Відповідно до п. 44.2 ст.42 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону №996, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 П(С)БO 16).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність до первинних документів», оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку обсязі.

Як установлено судом, правомірність формування податкового кредиту ФГ «Агрофірма Чумак» відповідач ставить під сумнів у зв`язку з не підтвердженням реальності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Будкан», ТОВ «Хорекатекс», ПП «Агро-Днепр».

З матеріалів справи вбачається, що між ФГ «Агрофірма Чумак» та ТОВ «Вігол Агро» (код ЄДРПОУ 38514768) було укладено договір поставки зерна №27122016 від 27.12.2016, відповідно до умов п.п. 2.2. якого, поставка вважається здійсненою в момент передачі товару на зерновому складі та видачі покупцеві видаткової накладної. Передача товару ФГ «Агрофірма Чумак», та його оплата на загальну суму 2569852,58 грн (в т.ч. ПДВ 428 308,77 грн), підтверджується наступними первинними документами: журналом обліку по рахунку 631, що свідчить про відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, видатковими накладними №143 від 28.12.2016, №144 від 28.12.2016, №1 від 19.01.2017, податковими накладними №29 від 28.12.2016, №30 від 28.12.2016, №6 від 19.01.2017, банківською випискою за період з 01.03.2015 по 14.04.2021, платіжними дорученнями №1362 від 26.12.2016, №1356 від 28.12.2016, №81 від 26.01.2017, №809 від 12.07.2017. Перевезення товару здійснювалось власним транспортним засобом ФГ «Агрофірма Чумак», свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів наявні в матеріалах справи. Актами списання №СпТ-00027 від 01.02.2017, №СпТ-00026 від 28.02.2017, №СпТ-06434 від 31.03.2017, №СпТ-06463 від 30.04.2017, №СпТ-06502 від 31.05.2017, №СпТ-06537 від 30.06.2017 підтверджується використання придбаного за договором №27122016 від 27.12.2016 товару (ячменю, кукурудзи), в якості корму для худоби.

Доводи суду апеляційної інстанції про ненадання суду зокрема товарно-транспортних накладних та супровідних документів, судом не приймаються, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15).

Також, відповідно до договору поставки будівельних матеріалів №54/16 від 26.12.2016, укладеного між ФГ «Агрофірма Чумак» та ТОВ «Будкан» (код ЄДРПОУ 39685475), специфікації №1 до договору №54/16 від 26.12.2016, позивачу було передано товар (плита перекриття ПК 90-15-8, арматура 8 (12н) 12 м), на загальну суму 752789, 64 грн (в т.ч. ПДВ 150 557, 90 грн). Передача товару ФГ «Агрофірма Чумак» та його оплата підтверджується наступними первинними документами: журналом обліку по рахунку 631, що свідчить про відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, рахунком-фактурою №БК-0000779 від 26.12.2016, видатковою накладною №БК-0000760 від 26.12.2016, товарно-транспортними накладними №127/12 від 26.12.2016, №128/12 від 26.12.2016, №129/12 від 26.12.2016, №130/12 від 26.12.2016, №131/12 від 27.12.2016, №132/12 від 27.12.2016, №133/12 від 27.12.2016, податковою накладною №23 від 26.12.2016 року, банківською випискою за 27.12.2016 та платіжним дорученням №1348 від 27.12.2016.

Крім того, матеріалами справи підтверджується придбання спецодягу ФГ «Агрофірма Чумак» у ТОВ «Хорекатекс» (код ЄДРПОУ 37877623) на загальну суму 28 140 грн (в т.ч. ПДВ 4 690 грн). Первинними документами підтверджується передача спецодягу (згідно номенклатури товарів: комплект поварської форми, сорочки поварські, штани, ковпак, фартук кітель, жилет, сорочка класична, фартух спідниця, сорочка кухаря, жилет, сорочка класична) у власність позивача, а саме: журналом-ордером по бухгалтерському рахунку 631 підтверджена відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, рахунки б/н від 08.11.2016, від 25.07.2017, накладні №46 від 01.12.2016, №68 від 01.10.2017, податкові накладні №1 від 09.11.2016, №11 від 25.07.2017, №5 від 17.10.2017. Транспортування придбаного спецодягу здійснювалось транспортними засобами позивача, що підтверджується подорожніми листами №994451 від 09.11.2016, №994802 від 25.07.2017, №994840 від 17.10.2017. Використання спецодягу позивачем для власних потреб підтверджено відомостями обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв по цеху «тваринництва» №91116, за жовтень 2016 року, №68 за липень 2017 року.

Також, відповідно до укладеного договору поставки №05022015 від 06.02.2015 між ФГ «Агрофірма Чумак» та ПП «АГРО-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 36572849) у власність позивача було передано запчастини для сільськогосподарської техніки (граблини, пружини Вил рич, Стійки Вил рич, Лапи Культиватора, болти з гайками) на загальну суму 59 347,67 грн. (в т.ч. ПДВ 9 891, 28 грн). Передача товару ФГ «Агрофірма Чумак» та його оплата підтверджується наступними первинними документами: журналом обліку по рахунку 631, що свідчить про відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, рахунками-фактурами №СФ-80 від 18.11.2015, СФ-0000006 від 08.02.2016, №СФ-0000016 від 25.02.2016, видатковими накладними №РН-0000003 від 16.02.2016, №РН-0000004 від 16.02.2016, №РН-0000012 від 01.03.2016, №РН-000019 від 11.05.2017, податковими накладними №2 від 22.01.2016, №4 від 09.02.2016, №1 від 01.03.2016, №2 від 11.05.2017, банківською випискою за період з 01.03.2015-14.04.2021, платіжними дорученнями №524 від 11.05.2017, №29 від 14.03.2016, №96 від 09.02.2016, №51 від 22.01.2016, №1137 від 23.11.2015. Перевезення товару силами позивача підтверджується подорожніми листами №994419 від 16.02.2016, №994451 від 01.03.2016, №994419 від 16.02.2016, №994451 від 01.03.2016, №994483 від 11.05.2017. Використання запчастин у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання №СпТ-00087 від 27.05.2016, №СпТ-06495 від 31.05.2017, №СпТ-00024 від 29.02.2016.

Дослідивши зміст господарських договорів, укладених позивачем із контрагентами ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Будкан», ТОВ «Хорекатекс», ПП «Агро-Днепр» та первинні документи, що складені на підставі таких договорів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання зазначених господарських операцій реальними, зокрема з огляду на їх економічну доцільність та належне документальне підтвердження.

Колегія суддів ураховує також, що відсутність певних документів у платника податків не може бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру операцій, тоді як інші докази, оцінені судом у судовому процесі підтверджують фактичне виконання договорів та здійснення господарських операцій, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цих фактів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.04.2021 №0052260721, форми «Р», яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 393 263, 75 грн та від 21.04.2021 №0052280721, форми «ПН», яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію в сумі 555 126,50 грн є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного та оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення суду першої інстанції, що відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року підлягає скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у вищепереглянутій частині - залишенню в силі.

Щодо порушень, встановлених контролюючим органом під час перевірки позивача в частині повноти нарахування, утримання та сплати підприємством до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, а також порушень р. 3 п. 3 Порядку заповнення, подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ, затв. Наказом Мінфіну від 13.01.2015 №4) та невідображення доходу у вигляді додаткового блага від отриманих путівок на відпочинок за ознакою доходу « 126» та виплат фізичним особам-підприємцям за ознакою « 157», слід зазначити наступне.

Як установлено судами, у період 2017-2018 роки ФГ «Агрофірма Чумак» було придбано путівки на відпочинок для працівників та родичів працівників підприємства, а саме:

- ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №103 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4232 від 18.12.2017 на суму 19 152 грн;

-ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №100 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4233 від 18.12.2017 на суму 19 152 грн;

- ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_6 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №99 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4235 від 18.12.2017 на суму 12 996 грн;

- ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №98 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4234 від 18.12.2017 на суму 32256 грн;

- ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №97 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4232 від 16.12.2017 на суму 58245 грн;

- ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082) на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017, платіжним дорученням №196 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4233 від 16.12.2017 на суму 58245 грн.

Відповідно до банківської виписки від 02.08.2017, платіжного доручення №886 від 02.08.2017, рахунку №4742/2671 від 31.07.2017, позивачем була придбана послуга бронювання номеру у ФОП ОСОБА_8 , на суму 78925 грн. Згідно з поясненнями, наданими головним бухгалтером ФГ «Агрофірма Чумак» на запит №5 від 15.02.2021 ГУ ДПС у Дніпропетровській області, бронювання номеру було здійснено ОСОБА_3 .

Банківською випискою від 04.08.2017 підтверджується придбання ОСОБА_3 туристичних послуг у ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) на загальну суму 347 350,72 грн.

Банківськими виписками від 20.03.2018, від 29.03.2018, від 22.08.2018, від 23.08.2018 та платіжними дорученнями №342 від 20.03.2018, №384 від 29.03.2018, №847 від 22.08.2018, №853 від 23.08.2018 підтверджується придбання ОСОБА_3 туристичних турів у ФОП ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) на загальну суму 1 086 359, 40 грн.

Так, відповідно до статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні особи - резиденти, нерезиденти та податкові агенти: які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.2 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді проживання, надання путівки та за авіаквиток визначено підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Якщо додаткові блага надані у не грошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

У відповідності до п. 165.1.35. п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд першої інстанції установив, що даний дохід позивачем правомірно не включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду по формі 1 ДФ, у якому такі послуги було оплачено, що свідчить про відсутність порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

При цьому судом враховано, що фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було включено суми вартості путівок до декларацій про майновий стан та доходи за поточний рік (за 2017, 2018 роки), та сплачено ПДФО відповідно до квитанцій №32 від 31.05.2021, №42 від 31.05.2021, №39 від 31.05.2021, №36 від 31.05.2021, №34 від 31.05.2021, №30 від 31.05.2021.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки отримання путівки на відпочинок не є виконанням службових обов`язків та не підпадає під дію КЗпП, колегія суддів погодилась з висновками контролюючого органу відносно того, що така сума доходу є додатковим благом платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на підставі абз. «е» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.165.1.35 п.165.1 ст. 165 ПК України.

За висновком апеляційного суду, у зв`язку із заниженням місячного оподаткованого доходу, ФГ «Агрофірма «Чумак» не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з вартості придбаних путівок на відпочинок, тому є правомірними дії відповідача щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 375 950,62 грн.

Також, як зазначено судом апеляційної інстанції, оскільки позивач є податковим агентом з податку з доходів фізичних осіб з оплати вартості путівок, суми безоплатно отриманих путівок на відпочинок, включаються до бази нарахування ЄСВ. Позивач свій обов`язок щодо включення до бази нарахування єдиним внеском суми вартості придбаних путівок на загальну суму 1588504,12 грн не виконав, унаслідок чого не нараховано та не сплачено єдиного внеску на загальну суму 53 386,09 грн.

При цьому, у результаті порушень встановлених в частині повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом на суми вартості путівок на відпочинок, що придбавались позивачем, було донараховано військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 у розмірі 25 690,24 грн.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2021 № Ю-0051890718 та рішення від 14.04.2021 № 0051880718 про застосування штрафних санкцій, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування цієї вимоги та рішення відсутні.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій не перевіряли розрахунок указаних сум, здійснений контролюючим органом та не здійснювали відповідність наданих сторонами письмових доказів вимогам, установленим статтею 94 КАС України, обмежившись висновками про правомірність чи неправомірність нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є податковим агентом податку з доходів фізичних осіб з оплати вартості путівок, а суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз податкового законодавства дійшов протилежних висновків.

Водночас, визначення податковим органом військового збору, єдиного внеску, застосування штрафних санкцій є похідним від збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, тому судові рішення у справі в частині вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0053250718, яким збільшено зобов`язання з військового збору; від 21.04.2021 №0053230718, яким збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2021 №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0051880718 про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в цій частині і необхідністю дослідження кожного акта індивідуальної дії, що становить предмет позовних вимог у цій справі.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування цих обставин суди попередніх інстанцій повинні дати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, ураховуючи при цьому відповідні норми матеріального права, за умови дотримання норм процесуального права.

Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доводам відповідача та наявним у справі доказам є необхідним та першочерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0053250718, яким збільшено зобов`язання з військового збору; від 21.04.2021 №0053230718, яким збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2021 №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0051880718 про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - слід скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року слід залишити в силі, скасувавши постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року.

З огляду на наведене, касаційна скарга Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року в частині вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 №0053250718, яким збільшено зобов`язання з військового збору; від 21.04.2021 №0053230718, яким збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2021 №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 №0051880718 про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - скасувати, справу №160/8762/21 в цій частині направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко