Вирок

від 13.10.2022 по справі 465/426/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/426/18

1-кп/465/199/22

Вирок

Іменем України

13.10.2022 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12017140080003961 від 06.12.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, а саме вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 09.12.2015 року за ч.3 ст.185 до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.07.2017 року звільнено умовно-достроково від відбуття покарання на не відбутий термін 1 рік 7 місяців 16 днів; вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10.06.2022 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі - на підставі ст.75 КК України із іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України

в с т а н о в и в:

05.12.2017 року близько 22 год. 27 хв., ОСОБА_4 , повторно, перебуваючи по АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно, шляхом підбору ключа, незаконно проник у приміщення аптеки "ДС", яке перебуває в оренді ТзОВ "Ваша аптека", звідки намагався викрасти чуже майно - грошові кошти, що перебували в ТзОВ "Ваша аптека", однак свого злочинного умислу довести до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками служби державної охорони НП України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та показав, що 05.12.2017 року він дійсно проник у приміщення аптеки по АДРЕСА_3 шляхом підбору ключа та намагався викрасти грошові кошти, однак був затриманий працівниками служби охорони. У вчиненому розкаявся та просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість стверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Оцінюючи покази обвинуваченого суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України повністю і об`єктивно доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно,поєднаного з проникненням у інше приміщення.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до статті 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи наслідки та обставини вчиненого обвинуваченим злочину.

Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря-наркоголога не перебуває, перебуває на обліку в лікаря-психіатра, однак відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №18 від 15.01.2018 року психічною хворобою не страждає та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та у період інкримінованих дій психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності та міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; є неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності. Також, судом враховується, що кримінальне правопорушення вчинене ним під час умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 09.12.2015 року ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.07.2017 року ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбуття покарання на не відбутий термін 1 рік 7 місяців 16 днів.

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10.06.2022 року ОСОБА_4 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання строком на 3 роки.

Оскільки, даний злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено ним після ухвалення вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 09.12.2015 року, однак до повного його відбуття, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд призначає йому покарання шляхом часткового складання покарання.

Також приймається до уваги те, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене ним до ухвалення попереднього вироку, отже, вирок Личаківського районного суду м. Львова від 10.06.2022 року у справі №463/3596/22 стосовно ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України слід виконувати самостійно, оскільки даним вироком останнього було звільнено від відбування ним покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

У цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався і в обранні такого на даний час потреби немає.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 09.12.2015 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 10.06.2022 року у справі №463/3596/22 стосовно ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, яким останньому призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки, - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 2574 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 00 коп. витрат за проведення трасологічних експертиз.

Речові докази по справі, а саме:

- ключ чорного кольору (рожковий), викрутку із коричневою ручкою, чотири в`язки із ключами, два металеві предмети сірого кольору зовні схожі на відмичку, пінцет сірого кольору, металевий предмет (фомка), ножниці, рукавиці чорного кольору матерчаті та ліхтарик, пару взуття - знищити;

- CD-R диск із записами з камер відео спостереження, що ведуться у приміщенні аптеки "DS", що по вул.В.Великого, буд.1 у м.Львові - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1