Постанова

від 13.10.2022 по справі 155/1021/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/1021/19 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/722/22 Категорія: 32 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Карпук А. К.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Галстедан», третя особа, державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання договору оренди недійсним, за апеляційними скаргами представників відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Галстедан» - Косендюка Ярослава Анатолійовича на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Покликався на те, що 13 листопада 2012 року між ним як орендарем та Горохівською районною державною адміністрацією як орендодавцем було укладено договір оренди землі №51 зі змінами та доповненнями від 03 серпня 2016 року, згідно цього договору орендодавець надав йому в строкове до 14 грудня 2031 року платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка, пай), загальною площею 2,09 га, для сільськогосподарських потреб, що знаходиться на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Вказаний договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Горохівському районі Волинської області, про що 14 грудня 2012 року у Державному реєстрі земель зроблено відповідний запис № 072080004004868.

Крім того позивач вказував, що відповідач ОСОБА_4 стала власником зазначеної вище земельної ділянки та зареєструвала 15 січня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на землю. До того, відповідач ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку уклала договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2018 року із Фермерським господарством «Галстедан», зареєструвавши 05 квітня 2019 року речове право (право оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 31105041).

Вважаючи що відповідач ОСОБА_4 , не розірвавши у встановленому законом порядку договір оренди землі № 51, який був укладений 13 листопада 2012 року між первісним орендодавцем Горохівською районною державною адміністрацією і ним, не мала права укладати новий договір оренди тієї самої земельної ділянки з іншим орендарем, позивач ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір оренди землі №б/н, укладений 29 грудня 2018 року між ОСОБА_4 та ФГ «Галстедан».

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним Договір оренди землі № б/н, укладений 29 грудня 2018 року між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Галстедант».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішення суду і вважаючи його незаконним, представники відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Галстедан» - Косендюк Я. А. подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційні скарги представників відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ФГ «Галстедан» - Косендюк Я. А., мотивовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дав невірну правову оцінку встановленим обставинам справи та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

У відзиві на апеляційні скарги позивач ОСОБА_3 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки позивач та його представник, будучи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явились в судове засідання, то суд ухвалив апеляційний розгляд справи провести за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений відповідачем ОСОБА_4 неправомірно, а його реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена незаконно.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Встановлено, що на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 2 листопада 2012 року №626 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки» позивач ОСОБА_3 отримав право: затвердити технічну документацію із землеустрою, що посвідчують право оренди на земельні ділянки; укласти договори оренди на невитребувані земельні частки (паї) з райдержадміністрацією та провести державну реєстрацію у відповідності до чинного законодавства, а управління Держкомзему у Горохівському районі та Квасівська сільська рада внесла відповідні зміни у земельно-облікові документи.

13 листопада 2012 року між Горохівською районною державно адміністрацією та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №51, щодо спірної земельної ділянки загальною площею 2,09 га з кадастровим номером 0720882400:00:001:0318, на строк 6 років до до 14 грудня 2018 року. 03 серпня 2016 року додатковою угодою №95 дію цього договору було продовжено строком на 19 років до 14 грудня 2031 року.

Після чого 17 серпня 2016 року дану додаткову угоду було зареєстровано в Квасівській сільській раді Горохівського району Волинської області за № 27, а саме органом, який не належав до органів, уповноважених на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з п. 37 вказаного договору оренди землі, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Також встановлено, що на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області від 18 грудня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в Державному реєстрі рачових прав на нерухоме майно 15 січня 2019 року було зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку під новим кадастровим номером 0720882400:00:001:0318, яку вона передала в оренду відповідачу ФГ «Галстедан», уклавши з останнім оспорюваний позивачем договір оренди землі № б/н від 29 грудня 2018 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

За змістом наведених положень способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставами для визнання недійсними правочину за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є недотримання в момент вчинення такого правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 кодексу, зміст якого не може суперечити як кодексу, так і іншим актам цивільного законодавства.

Положеннями частини першої статті 16, частини третьої статті 215 ЦК України, передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, сторона або інша заінтересованаособа може заперечити його дійсність на підставах, встановлених законом, у судовому порядку для захисту своїх прав чи інтересів.

Згідно ст. ст. 1 - 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 31 цього Закону передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Аналіз наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що спірна земельна ділянка, на час укладення договору оренди між Горохівською райдержадміністрацією та позивачем ОСОБА_3 від 13 листопада 2012 року №51, була сформована та відносилась до нерозподілених (не витребуваних паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувала лише у розпорядженні відповідної адміністрації до моменту державної реєстрації свого права власності ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цю земельну ділянку. Саме з цього часу припинилася дія зазначеного договору оренди землі, що цілком відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2019 року у цивільній справі № 922/2723/17 (провадження №12-22с19).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлені обставини справи та зазначені норми матеріального права дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , набувши право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 0720882400:00:001:0318 та укладаючи 29 грудня 2018 року договір оренди землі з ФГ «Галстедан», який був зареєстрований у відповідному реєстрі 05 квітня 2019 року, діяла правомірно і право позивача на оренду землі не порушила, а тому підстав для визнання його недійсним, на які покликався позивач у своїй позовній заяві, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції не було.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, ч. 2 ст. 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги представників відповідачів ОСОБА_4 ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Галстедан» - Косендюка Ярослава Анатолійовича задовольнити.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 26 травня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Галстедан», третя особа, державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання договору оренди недійсним відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді