Рішення

від 04.10.2022 по справі 904/836/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022м. ДніпроСправа № 904/836/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 689 431 грн 12 коп. за договором від 15.09.2021 № 150921

Представники:

від позивача: Леонов В.О., ордер ДП №2588/009 від 20.07.2022, адвокат; Кінішенко М.В., ордер АН №1069615 від 28.03.2022, адвокат;

від відповідач: Кучерук А.В., ордер АЕ №1060006 від 18.04.2022, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" заборгованість в сумі 1 689 431 грн. 12 коп., з яких: 1 460 160 грн. 00 коп. - вартість товару неналежної якості, 130 254 грн. 27 коп. - пеня, 21 482 грн. 35 коп. - 3% річних, 77 534 грн 50 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 15.09.2021 № 150921.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині поставки оплаченого позивачем товару належної якості.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, доведено до відома сторін, що, у зв`язку із з обставинами, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, про дату та час розгляду справи буде повідомлено додатковою ухвалою суду

27.04.2022 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву від 21.04.2022 № 371АБ/вих., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що відповідно до умов спірного договору, на виконання якого відповідачем поставлено спірний товар, у разі отримання товару неналежної якості позивач повинен підписати товарно-супровідні документи на товар та скласти дефектний акт, в якому вказати виявлені дефекти товару, а також порядок їх усунення. У разі відмови від прийняття товару позивач мав протягом двох робочих днів власним рахунком повернути товар відповідачу. В порушення вказаних умов договору, позивач не здійснив жодної із вищезазначених вимог договору, а відразу звернувся до суду з позовом про стягнення вартості товару та неустойки за порушення відповідачем строків поставки товару. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

24.05.2022 відповідач подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 23.05.2022 № 380 АБ/вих., в якій просив суд покласти на позивача вказані витрати у розмірі 16 000,00 грн., надав докази на обґрунтування заяви.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2022 підготовче засідання по справі призначене на 05.07.2022.

27.06.2022 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 20.06.2022 № б/н, в якій на спростування доводів відповідача зазначив, що представник позивача мав право не підписувати накладні, оскільки доставлений товар мав явну невідповідність товару, вказаному в накладних, а саме мав розбіжності у зовнішньому діаметрі труб. Крім того, на місці, куди товар був доставлений, представники відповідача відмовились від складання двостороннього дефектного акту, наголошуючи, у першу чергу, на підписанні позивачем товаро-супроводжувальних документів, від підписання яких позивач відмовився, оскільки їх підписання означало прийняття товару без претензій до якості, кількості та номенклатури. У подальшому телефонні розмови, в яких позивач наголошував на складанні дефектного акту, не призвели до бажаного результату. Відповідач у відзиві, посилаючись на п.4.9 договору, стверджує, що позивач мав повернути товар відповідачу за власні кошти, але у вищевказаному пункті договору мова йде про переданий товар, в свою чергу, товар був лише доставлений до місця поставки, вказаному у специфікації № 1 до договору, від прийняття товару позивач відмовився, склавши акт №1 від 21.09.2022, який направив відповідачу належними чином засобами поштового зв`язку. Отже, позивач вважає що станом на сьогодні відповідач не поставив товар, вказаний у специфікації № 1 до договору в обумовлені строки, що є порушенням умов договору саме зі сторони відповідача, що призводить до накладання штрафних санкцій. Просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

04.07.2022 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 30.06.2022 № 393 АБ/вих., в яких вказав, що при виявленні нібито розбіжностей в зовнішньому діаметрі труб позивач, у відповідності до умов договору, був зобов`язаний спочатку перевірити кількість поставленого товару відповідно до товаро-супровідних документів, потім підтвердити кількість поставленого товару підписом на товарних накладних, а вже потім, в разі виявлення дефектів товару, скласти акт, в якому вказати виявленні дефекти та порядок їх усунення. Відповідач стверджує, що на виконання умов договору поставив позивачу товар, який представник позивача перевірив по кількості та, у відповідності до п. 4.5. договору, мав підтвердити це підписом на товарних накладних відповідно до товаро-супровідних документів. Натомість, представники позивача, в порушення умов договору, почали наголошувати на першочерговому підписанні дефектного акту. Акт відмови від прийняття товару № 1 від 21.09.2021 відповідач отримав лише разом з іншими додатками до позовної заяви позивача. Відповідач вважає, що позивач, в порушення п. 4.9. договору, по-перше, пропустив триденний строк на повідомлення про відмову в прийнятті товару, а, по-друге, пропустив дводенний строк на повернення неприйнятого товару. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.07.2022.

Судове засідання призначене на 28.07.2022 не відбулося, у зв`язку із чим ухвалою господарського суду від 01.08.2022розгляд справи по суті призначений на 18.08.2022.

У судових засіданнях 18.08.2022 та 20.09.2022 оголошувалася перерва до 20.09.2022 та 04.10.2022 відповідно.

У судовому засіданні 04.10.2022 позивач подав додаткові пояснення від 04.10.2022.

У судовому засіданні 04.10.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті справи.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" (покупець) укладено договір № 150921 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати товар та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та /або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що оплата покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

Відповідно до п. 2.2. договору ціна договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця, згідно з товарно-супровідними документами протягом терміну дії даного договору.

За умовами п. 3.3. договору покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 4.1. договору з поставкою товару продавець передає покупцю всі необхідні документи, що супроводжують товар. Продавець зобов`язаний оформляти та реєструвати податкові накладні на кожну партію товару згідно з вимогами Податкового законодавства.

Пунктом 4.4. договору визначено, що прийняття товару та перевірка його кількості і зовнішньої якості здійснюється в момент поставки товару.

При прийманні-передачі товару уповноважений представник покупця перевіряє кількість поставленого товару відповідно до товарно-супровідних документів та підтверджує це підписом на товарних накладних (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору товар за цим договором передається у власність покупця на умовах СРТ, згідно з "Інкотермс" (в редакції 2010 року), за адресою: Донецька область, м. Торецьк. Перехід ризиків випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару від продавця і підписання товарно-супровідних документів (перехід права власності на товар).

Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (п. 4.7. договору).

У п. 4.8. договору сторони погодили, що у випадку виявлення дефектів товару під час його приймання складається акт, в якому вказуються виявлені дефекти, а також порядок їх усунення. Всі витрати по усуненню дефектів несе продавець.

Якщо покупець відмовився від переданого йому товару або його частини, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару і протягом 3-х календарних днів повідомити про це продавця. В цьому разі повернення неприйнятого товару або його частини проводиться протягом двох робочих днів за рахунок покупця (п. 4.9. договору).

За умовами п. 4.10. договору у випадку безпідставної відмови від отримання товару покупцем, постачальник, на місці поставки, складає про це акт довільної форми, направляє письмову вимогу до покупця про негайне отримання товару на складі постачальника. Після отримання вимоги постачальника, покупець протягом 10 календарних днів (рахується з дати надходження вимоги на поштове відділення юридичної адреси покупця) зобов`язаний власними силами і засобами забрати товар зі складу постачальника, в іншому випадку обов`язок поставити постачальником товар по даному договору вважається виконаним і авансові платежі (передплата), при їх наявності, покупцеві не повертаються.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що якість товару, що поставляється за договором, повинна відповідати обумовленим сторонами характеристикам і якостям, та відповідати стандартам та/або технічним умовам України на цей вид товару. Прийом товару по якості проводиться в присутності представників сторін.

Згідно з п. 5.2. договору претензії відносно неякісної продукції пред`являються покупцем в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.2. договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021. Не залежно від закінчення терміну дії договору сторони зобов`язані виконати свої зобов`язання за договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, договір вважається укладеним на наступний календарний рік.

15.09.2021 сторони уклали специфікацію № 1 до договору, в якій визначили, що поставці підлягає товар труба ПЕ 100 SDR 17 630х37,4 у кількості 312 м. пог., за ціною 3 900,00 грн без ПДВ, на загальну суму 1 460 160 грн 00 коп. з ПДВ.

У п. 1.1. специфікації сторони узгодили умови оплати: покупець здійснює передоплату у розмірі 50% від суми специфікації, а остаточний розрахунок за товар у розмірі 50% від суми специфікації покупець здійснює в день завантаження продавцем автомобіля покупцю.

Товар передається у власність покупця на умовах СРТ, згідно з «Інкотермс» (в редакції 2010 року), за адресою: Донецька область, м. Торецьк (п. 1.4. специфікації).

На виконання умов договору та специфікації, відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 122 від 15.09.2021, позивач здійснив передоплату за товар у загальному розмірі 1 460 160 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.09.2021 № 30 на суму 730 080 грн 00 коп., від 21.09.2021 № 33 на суму 730 080 грн 00 коп.

У поданій позовній заяві позивач стверджує, що на виконання умов договору відповідач доставив товар у м. Торецьк Донецької області, відповідно до наданих позивачу товарно-транспортних накладних № Р80 та № Р79 від 21.09.2021.

Проте, позивач відмовився від прийняття товару та підписання наданих відповідачем видаткових накладних № 79 та № 80 від 21.09.2021, оскільки доставлений товар був неналежної якості, про що свідчить складений позивачем акт № 1 від 21.09.2021.

Так, під час огляду поставленого товару позивачем виявлено, що труби мають невідповідність показникам середнього зовнішнього діаметру, овальності та зовнішнього виду поверхні товару. Згідно з паспортами якості №184/09, № 183/09 та №197/09, які були надані відповідачем разом з видатковими накладними, а також згідно з ДСТУ ЕN 12201-2:2018, затверджених наказом ДП «Український науково-дослідний та навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» №187 від 26.06.2018, середній показник зовнішнього діаметру труби має складати 630,0-633,8 мм, овальності-19,6 мм, зовнішня поверхня труби має бути гладка та чиста, не мати задирок. На копіях фотографій, що додаються до акту № 1 від 21.09.2021 чітко видно невідповідність даним критеріям (зовнішній діаметр труби коливається від 590,0 до 615,0 мм, наявні пошкодження поверхні труби).

Позивач стверджує, що телефонні переговори з представниками відповідача з вирішення цього питання до результату не привели, у зв`язку із чим позивачем рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача направлено вимогу №21.02-01 від 21.02.2022 про повернення сплачених за товар коштів в сумі 1 460 160 грн 00 коп.

Відповіді відповідача на вказану вимогу позивача матеріали справи не містять.

Згідно з п. 6.2. договору у випадку порушення строків поставки товару в узгоджених сторонами специфікаціях, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення поставки товару.

Позивач вважає, що оскільки вищевказаний неякісний товар ним прийнято не було, відповідач, в порушення умов договору, не поставив оплачений позивачем товар у строки, визначені специфікацією № 1, що є підставою для нарахування пені, відповідно до п . 6.2. договору.

За розрахунком позивача до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 130 254 грн 27 коп. за період з 21.09.2021 по 18.03.2022.

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 482 грн 35 коп. за період з 21.09.2021 по 18.03.2022 та інфляційні втрати в сумі 77 534 грн 50 коп. за період з жовтня 2021 по лютий 2022.

Доказів сплати спірної основної заборгованості та нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт поставки товару; відповідність якості поставленого товару; факт відмови позивача від поставленого товару; наявність підстав для повернення вартості товару та стягнення з відповідача штрафних санкцій, в тому числі за порушення строків поставки товару тощо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 150921 від 15.09.2021 є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Щодо обставин приймання (відмови від приймання) позивачем поставленого відповідачем товару.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 21.09.2021 на виконання умов спірного договору відповідач поставив на адресу позивача (м. Торець Донецької області) товар, у кількості, визначеній специфікацією № 1 від 15.09.2021, про що відповідачем складені товарно-транспортні накладні від 21.09.2021 № № Р79 Р80; видаткові накладні від 21.09.2021 № № 79, 80 (а.с. 27-30).

Пунктом 4.4. договору визначено, що прийняття товару та перевірка його кількості і зовнішньої якості здійснюється в момент поставки товару.

Під час приймання товару позивачем встановлена невідповідність поставленого товару показникам середнього зовнішнього діаметру, овальності, належного зовнішнього вигляду товару, про що останнім складений акт відмови від прийняття товару від 21.09.2021 № 1 (а.с. 31).

За змістом вказаного акту комісія у складі директора та менеджерів з постачання ТОВ «РСП Дніпро» встановила невідповідність поставленого товару паспортам якості та ДСТУ ЕN 12201-2:2018, за вищевказаними показниками та вирішила відмовити ТОВ «Проектно-промислове будівельне підприємство «Євро Труб Полімер» у прийнятті вищевказаного товару.

Господарський суд зазначає, що вказаний акт не містить інформації про участь у встановленні факту невідповідності поставленого товару представника відповідача та, відповідно, його підпис та печатку. Акт № 1 від 21.09.2021 складений позивачем одноособово.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що при прийманні-передачі товару уповноважений представник покупця перевіряє кількість поставленого товару відповідно до товарно-супровідних документів та підтверджує це підписом на товарних накладних.

Господарський суд зазначає, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні від 21.09.2021 № № Р79 Р80; видаткові накладні від 21.09.2021 № № 79, 80 не містять підпису представника позивача та його печатки.

Як зазначалося вище, у п. 4.8. договору сторони погодили, що у випадку виявлення дефектів товару під час його приймання складається акт, в якому вказуються виявлені дефекти, а також порядок їх усунення. Всі витрати по усуненню дефектів несе продавець.

Отже, господарський суд констатує, що під час приймання товару позивачем виявлені його дефекти, що стало підставою для відмови позивача від приймання такого товару.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що якщо покупець відмовився від переданого йому товару або його частини, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару і протягом 3-х календарних днів повідомити про це продавця. В цьому разі повернення неприйнятого товару або його частини проводиться протягом двох робочих днів за рахунок покупця.

Таким чином, обставини справи свідчать про наявність факту неприйняття позивачем товару, тобто відмови від поставленого відповідачем товару, що має наслідком виконання позивачем умов п. 4.9. договору.

Проте, доказів виконання позивачем умов п. 4.9. договору матеріали справи не містять.

Щодо якості поставленого товару та порушення позивачем порядку фіксації виявлених недоліків товару.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що у випадку виявлення дефектів товару під час його приймання складається акт, в якому вказуються виявлені дефекти, а також порядок їх усунення. Всі витрати по усуненню дефектів несе продавець.

Господарський суд констатує, що двосторонній акт, який містить виявлені дефекти товару, а також порядок їх усунення, в матеріалах справи відсутній та сторонами 21.09.2021 під час приймання товару не складався.

При цьому, в якості підтвердження невідповідності поставленого відповідачем товару паспортам якості та ДСТУ ЕN 12201-2:2018, позивач посилається на акт № 1 від 21.09.2021.

Вказаний акт не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження неналежної якості поставленого товару, з огляду на наступне.

Так, постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 затверджено "Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі - Інструкція).

Ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектності, а також тари під продукцією чи товарами (п. 1 Інструкції).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. У договорі можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі у прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов`язковою (п. 16 Інструкції).

Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а в відношенні швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п. 18 Інструкції).

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника). Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі (п. 19 Інструкції).

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо вимог до змісту складеного акта.

Зокрема, що стосується акта, то він повинен містити дані, щодо найменування одержувача продукції та його адреса; найменування та адреси відправника і постачальника; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений; номер і дата договору на поставку продукції, рахунок-фактура, транспортна накладна і документ, що посвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час відкриття контейнера чи автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; умови зберігання продукції на складі одержувача до складення акта; кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх; номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції, а також інші обов`язкові вимоги встановлені Інструкцією при прийомі продукції виробничо-технічного призначення (п. 29 Інструкції).

Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку (п. 30 Інструкції).

Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20 п.п. "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (п. 32 Інструкції).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивачем пропущені встановлені Інструкцією строки прийому продукції по якості, порушений порядок і вимоги щодо складання акта виявлених дефектів та порядок залучення представника постачальника при складенні цього акта.

Наведене свідчить про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недоліків спірного товару.

При цьому, як зазначає сам позивач, акт відмови від прийняття товару № 1 складений ним 21.09.2021, а фотографії товару, додані до акту, зроблені позивачем у січні 2022 для «доповнення» вказаного акту (додаткові пояснення позивача від 04.10.2022).

Разом з тим, твердження позивача про телефонні переговори із відповідачем про повернення товару, повернення сплачених коштів, готовність відповідача замінити неякісний товар тощо, не підтверджені належними доказами. Окрім звернення позивача до відповідача із вимогою від 21.02.2022 № 21.02-01 на підставі ч. 5 ст. 268 ГК України, матеріали справи не містять іншого листування між сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на встановлені вище обставини, господарський суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем строків поставки товару та, відповідно, підстав для застосуванням відповідальності, передбаченої п. 6.2. договору.

Підсумовуючи викладене, господарський суд зазначає, що чинним законодавством та умовами договору передбачений чіткий алгоритм дій сторін у випадку поставки товару з дефектами, товару неналежної якості тощо, а також строки виконання таких дій сторонами. Проте, позивач, такі дії у визначені строки не здійснив та не довів належними доказами наявність підстав для повернення відповідачем грошових коштів в сумі 1 460 160 грн 00 коп., а також стягнення з відповідача нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доводити факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи наявні матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, господарський суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Стосовно розподілу заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. 00 коп. господарський суд зазначає таке.

Господарський суд зазначає, що під час судового розгляду справи заперечення позивача щодо визначеного позивачем розміру вартості правничої допомоги або заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не надходили.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі відповідачем до матеріалів справи долучено копії додаткової угоди № 3 від 20.04.2022 до договору про надання юридичних послуг від 16.09.2019 № 5 АБ/2019; акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 02.05.2022 № 1, рахунку на оплату від 02.05.2022 № 1/22, меморіального ордеру від 05.05.2022 № 86012200.1, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.07.2019 ДП № 4379, а також ордер від 18.04.2022 серія АЕ № 1060006.

Як встановлено судом та вбачається з умов укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" (замовник) та Адвокатським бюро "Кучерука «Консільєрі" (виконавець) додаткової угоди № 3 від 20.04.2022 до договору про надання юридичних послуг від 16.09.2019 № 5 АБ/2019, виконавець зобов`язався здійснювати представництво інтересів замовника у господарських судах щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" про стягнення заборгованості в сумі 1 689 431,12 грн, з яких: 1 460 160,00 гри. вартість товару неналежної якості, 130 254,27 грн. пеня, 21 482,35 грн.3% річних, 77 534,50 грн інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 15.09.2021 № 150921 (п. 1.1.).

За умовами п. 1.2. угоди розмір винагороди за послуги, передбачені п. 1.1. цієї угоди орієнтовно становить 16 000 грн без ПДВ.

На виконання умов угоди сторони склали та підписали акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 02.05.2022 № 1 до додаткової угоди № 3 від 20.04.2022 до договору про надання юридичних послуг від 16.09.2019 № 5 АБ/2019, відповідно до якого сторони визначили зміст, обсяг та вартість фактично наданої правової (правничої) допомоги та факт належного отримання замовником послуг відповідно до договору, на загальну суму 16 000 грн.

Як вбачається з наданого відповідачем меморіального ордеру від 05.05.2022 № 86012200.1, вартість правової допомоги сплачена ТОВ "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати відповідча з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку відзиву на позовну заяву як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень позивача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

З огляду на повне відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 грн. 00 коп. покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" про стягнення заборгованості в сумі 1 689 431 грн 12 коп. за договором від 15.09.2021 № 150921 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСП Дніпро" (49000, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40102218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-промислове будівельне підприємство "Євро Труб Полімер" (49126, м. Дніпро, вул.. Космодромна, буд. 9, кв. 103, код ЄДРПОУ 32998614) 16 000 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.10.2022

Суддя І.А. Рудь