Рішення

від 19.10.2022 по справі 523/6530/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6530/22

Провадження №2/523/3625/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2022 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі за нормами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом -

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про поділ спільного майна подружжя,-

Установив:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_4 ,

- квартиру АДРЕСА_5 .

Здійснити поділ майна між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 40,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 950243451101).

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 71,4 кв.м, житловою площею 40,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 225064680).

В обґрунтування позову посилався на наступне.

25 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб зареєстрований Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було складено відповідний актовий запис № 1073.

В зареєстрованому шлюбі народились діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітні діти проживають разом з матір`ю. Спільне життя сторін не склалося.

На теперішній час сторони не підтримують подружні стосунки, в них немає спільних інтересів, кожний із них має різні погляди на сімейне життя, на виховання дітей та ведення спільного господарства, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим.

Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо, їх шлюбний союз розпався та існує формально, примирення також неможливе.

16 травня 2022 року відповідачка звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси з позовною про розірвання шлюбу.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 07 червня 2022 року (справа № 523/4790/22) відкрито провадження у справ за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і призначено розгляд справи на 09 серпня 2022 року.

На час подання зазначеного позову шлюб між сторонами не розірваний, а також існує спір щодо поділу спільного майна подружжя, сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

В період шлюбу сторонами придбано майно яке підлягає поділу, а саме:

-двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 397 910,00 гривень, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу квартири від 14.06.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., реєстр № 750.

-трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 994 1700,00 гривень, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу квартири від 22.09.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б., реєстр № 1470.

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу нерухоме майно, що може бути об`єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Враховуючи те, що обидві квартири практично рівноцінні за загальною та житловою площею, сторона позивача просила поділи зазначене спільне майно так, як визначено в прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою суду від 24 червня 2022 року відкрито провадження за зазначеним позовом (л.с.24,25) за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (а.с. 41,42).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року цивільну справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя - залишено без розгляду.

В судове засідання позивач не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Представник позивача-адвокат Бойко С. В. надала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.(а.с. 45).

Представник відповідача-адвокат Ігнатьєва І. П. надала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі та не заперечувала проти проголошення рішення в підготовчому провадженні. (а.с. 44).

Згідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно до вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб зареєстрований Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що було складено відповідний актовий запис № 1073. (а.с. 11).

В зареєстрованому шлюбі народились діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 13,14).

16 травня 2022 року відповідачка звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси з позовною про розірвання шлюбу.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 07 червня 2022 року (справа № 523/4790/22) відкрито провадження у справ за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і призначено розгляд справи на 09 серпня 2022 року. (а.с. 19).

В період шлюбу сторонами придбано майно яке підлягає поділу, а саме:

-двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 397 910,00 гривень, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу квартири від 14.06.2016 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., реєстр № 750.

-трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 994 1700,00 гривень, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу квартири від 22.09.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б., реєстр № 1470. (а.с. 15-18).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п.23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми Сімейного кодексу України (даліСК України).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За змістом статті 61 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Натомість, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Такі ж положення містить й норма статті 368 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Як вбачається із змісту правової позицій викладеної у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 61-36178св18, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15:

«норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі«ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи встановленні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені й обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 11-13,17- 18,109,131,137, 141, 200, 206, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_4 ,

- квартиру АДРЕСА_5 .

Здійснити поділ майна між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 63,1 кв.м, житловою площею 40,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 950243451101).

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 71,4 кв.м, житловою площею 40,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 225064680).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2022 року.

Суддя