Рішення

від 17.10.2022 по справі 400/1593/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2022 р. № 400/1593/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради, вул. М. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213,

треті особи:Міністерства соціальної політики України, вул. Еспланадна, 8/10, Мсп601, Київ, 01601,

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (далі відповідач, Управління), за участі третьої особи - Міністерства соціальної політики України, в якому просить суд:

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорiчну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 piк як учаснику бойових дiй у розмiрi п`яти мiнiмальних пенсiй за віком у вiдповiдностi до cтатті 12 Закону України «Про статус ветеранів вiйни, гарантiї ix соцiального захисту»;

- здiйснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 piк, з урахуванням виплаченої суми.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що як учасник бойових дій має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Водночас, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020, відповідач протиправно не виплатив йому грошову допомогу у повному розмірі.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі, відзиву на позовну заяву не надав. Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ст. 263 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.05.2015.

У 2021 році Управлінням нараховано та виплачено позивачу щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня у сумі 1491,00 грн.

Не погоджуючись з сумою виплат, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі також Закон України № 3551).

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України № 3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року № 367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 5 п. 22 ст. 12 Закону України № 3551 (у редакції, чинній до 01.01.2008 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

З 01.01.2008 року, з урахуванням змін, внесених пунктом 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частина 5 пункту 22 статті 12 Закону України № 3551 має таку редакцію: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням від 22.05.2008 року № 10рп/2008 у справі № 1-28/2008 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед іншого, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набрав чинності з 01.01.2015 року, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України» доповнений пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначені приписи Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 325, згідно з додатком до якої у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, 1491 гривні.

27.02.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України вирішив, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Конституційний Суд України зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Установлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

За юридичною позицією Конституційного Суду України, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абз. 2 та 3 п. 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 року № 12-р/2018).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 року ані приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України № 3551, ані приписи статті 12 вказаного Закону у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» об`єктивно не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону України № 3551, яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року 1769 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону України № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року 1769,00 гривень. Позивачу виплатили грошову допомогу у розмірі 1491,00 грн., залишок складає: 7354,00 грн.

Закон України № 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058.

Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду від 29.09.2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, яка враховується судом при вирішенні даної справи.

Враховуючи викладене вище, виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в сумі 1491,00 грн. з урахуванням приписів Постанови № 351, а не ст. 12 Закону України № 3551, є неправомірною та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відмова в проведенні перерахунку разової грошової допомоги порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (вул. М. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213 03196208) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік в повному обсязі у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213, ідентифікаційний код 03194559) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми у 2021 році.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник