Рішення

від 20.10.2022 по справі 600/7173/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/7173/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (позивач) до Придністровського міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (відповідач 1) та Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №307189 від 06.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, що підлягає стягненню з ТОВ "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр";

визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №307190 від 06.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу з сумі 1700,00 грн, що підлягає стягненню з ТОВ "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр".

В обґрунтування поданого позову зазначено, що відповідачем винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №307189 від 06.10.2021 та №307190 від 06.10.2021. З указаними постановами позивач не погоджується та вважає їх протиправними, оскільки, на думку позивача, така постанова була винесена з порушенням вимог Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті.

Звертав увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази зважування вказаного транспортного засобу, а також відомості про спосіб зважування (на місці чи в русі), та відомості про характеристики вагового обладнання за допомогою якого відбувалося зважування транспортного засобу.

З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позов.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що зазначив, що під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів які належні позивачеві, встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиничну вісь, та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, що підтверджується відповідними доказами. Відтак, посадовими особами відповідача винесено постанови, про застосування адміністративно-господарського штрафу, за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", які на переконання відповідача, є правомірними та не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (код ЄДРПОУ 42294440) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа (а. с. 62).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , власником автомобіля марки DAF, державний знак НОМЕР_2 є ТОВ "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (а.с. 54).

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником напівпричіпа марки SCHWARZMULLER, державний знак НОМЕР_4 є ТОВ "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (а.с. 54).

09.08.2021 інспектором Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі графіка проведення рейдових перевірок, визначеному у направленні на рейдову перевірку від 09.08.2021 №011520, було проведено перевірку транспортного засобу позивача DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 49).

Посадовими особами відповідача було складено акт від 09.08.2021 №310064 "Про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень, пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" (а.с. 50).

За результатами зважування транспортного засобу складено Акт від 09.08.2021 № 047718 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.08.2021 №032721 (а.с. 52-53).

Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.08.2021 №047718 встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиничну вісь транспортного засобу 12,40 т., що на 12,7% перевищує нормативно визначені 11,00 т. та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень (а.с. 52).

В довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.08.2021 №032721 зазначено, що повна маса транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки SCHWARZMULLER, державний знак НОМЕР_4 складає 33,95 т., а навантаження на осях: 1) 6,92 т., 2) 12,40 т., 3) 7,19 т., 4) 7,44 т. (а.с. 53).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником автомобіля марки SCANIA, державний знак НОМЕР_6 є ТОВ "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (а.с. 61).

12.08.2021 інспектором Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі графіка проведення рейдових перевірок, визначеному у направленні на рейдову перевірку від 11.08.2021 №013715, було проведено перевірку транспортного засобу позивача SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с.58-59).

Посадовими особами відповідача було складено акт від 12.08.2021 №273934 "Про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень, пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" (а. с. 60).

Згідно акту Про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень, пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2021 № 273934 встановлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В поясненнях до акту водій зазначив, що не знав про відсутність перевірки тахографа (а.с. 60).

Відповідно до повідомлення відповідача від 17.09.2021 №77494/40/24-21 позивача запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до актів від 09.08.2021 № 310064 та від 12.08.2021 № 273934 до Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на 06.10.2022 (а.с. 55).

Постановою Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 06.10.2021 №307189 за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн (а.с. 56 зворотній бік).

Постановою Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 06.10.2021 №307190 за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн (а.с. 56).

Вважаючи протиправними постанови від 06.10.2021 №307189 та №307190 про застосування адміністративно-господарських штрафів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Згідно з п. 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Предметом оскарження у цій справі є постанови Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2021 №307189, від 06.10.2021 №307190 про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваних постанов, оцінивши їх на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III).

Щодо правомірності винесення постанови Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2021 № 307189 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно ч.1 ст.47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Відповідно до приписів ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями залізничними тa переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составiв у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Національною полюцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т. здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу бiльш як на 2 м. Осi слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 32 вказаного Порядку №879, передбачено, що Перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств iз заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до п.4 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Судом встановлено, що відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.08.2021 №047718 встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиничну вісь транспортного засобу 12,40 т, що на 12,7% перевищує нормативно визначені 11,00 т та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень (а.с.52).

З вказаного слідує, що на транспортному засобі марки DAF, державний знак НОМЕР_2 з напівпричепом марки SCHWARZMULLER, державний знак НОМЕР_4 , допущено перевищення осьове навантаження на одиничну вісь 12,40 т., при допустимому 11,00 т.

Відповідно до абз.15 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків (12,7%), у даному випадку застосовується застосовуються адміністративно-господарські штрафи встановлені абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

Згідно з п. 16 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони від 30.03.1994 №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 №879 (далі - Постанова №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.7 Постанови №879 місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.13 Постанови №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно з п.20 Постанови №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Відповідно до п.32 Постанови №879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Згідно з п.5 Порядку №30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09.08.2021 №032721 зазначено, що повна маса транспортного засобу DAF, реєстраційний номер CE3167BX, з напівпричепом марки SCHWARZMULLER, державний знак НОМЕР_4 складає 33,95 т, а навантаження на осях: 1) 6,92 т., 2) 12,40 т., 3) 7,19 т., 4) 7,44 т.

Відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.08.2021 №047718 встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на одиничну вісь транспортного засобу 12,40 т, що на 12,7% перевищує нормативно визначені 11,00 т та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень (а.с. 52).

З вказаного слідує, що на транспортному засобі транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки SCHWARZMULLER, державний знак НОМЕР_4 , допущено перевищення осьове навантаження на 2 вісь 12,40 т. при допустимому 11,00 т., що становить більше 12,7% визначених законом. А тому, притягнення позивача до відповідальності за абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" суд вважає правомірним.

Щодо правомірності винесення постанови Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2021 № 307190 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР,- "калібрування".

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Пунктом 2.6 Інструкції №385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції №385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.6 Інструкції: перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; cтроків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 по справі №823/1199/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із положеннями ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Аналіз положень ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

Судом встановлено, що в ході перевірки транспортного засобу позивача, водієм не було пред`явлено працівникам Укртрансбезпеки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що підтверджується актом від 12.08.2021 №273934. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону №2344-ІІІ.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 у справі №826/2239/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі якого виконуються пасажирські перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом встановлено, а позивачем не спростовано, що під час проведення перевірок водіями в порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" не було надано протокол перевірки та адаптації тахографа.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

А тому, притягнення позивача до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" суд вважає правомірним.

Щодо посилань позивача, що постановою Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2021 №307190 про застосування адміністративно-господарського штрафу його притягнуто до відповідальності за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії, то суд не бере вказане до уваги, оскільки відповідальність за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії передбачена абз.4 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", натомість абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, про що вказується в оскаржуваній постанові Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2021 № 307190.

Що доводів позивача про те що, посадовими особами Укртрансбезпеки було порушено процедуру розгляду справи суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567).

Згідно пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи (пункт 25). Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (пункт 27).

Однак, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №820/4810/17 від 01.03.2018 про те, що "відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу".

Крім того, суд не приймає доводи позивача щодо порушень допущених відповідачем у документах, складених під час перевірки, оскільки формальні та незначні порушення не можуть спростувати висновків контролюючого органу та фактів порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З огляду на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність оскаржуваної постанови.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький гравійно-піщаний кар`єр" (вул. Прутська, 42в, смт. Неполоківці, Кіцманський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 42294440);

Відповідач 1 Придністровське міжрегіональнне управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (вул. Руська, 248-У,м. Чернівці, Чернівецька область, 58023, код ЄДРПОУ 39816845);

Відповідач 2 Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя В.О. Григораш