Рішення

від 19.10.2022 по справі 640/11361/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року м. Київ № 640/11361/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом приватного підприємства «АЙ ТЕК» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного підприємства «АЙ ТЕК» (далі також - ПП «АЙ ТЕК», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києва (далі також - ГУ ДПС у м. Києва, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2021 року №00963540704, №00963510704 (далі також - оспорювані рішення).

Ухвалою суду від 09 серпня 2022 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем порядку проведення перевірки позивача, наслідком чого стало прийняття необґрунтованих оскаржуваних рішень. Крім того, позивач наголошує на наявності документального підтвердження у нього товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 станом на 30 квітня 2021 року, чим спростовуються протилежні доводи контролюючого органу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві. Такі аргументи були заперечені у наданій позивачем до суду відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом від 08 листопада 2021 року №8842-п, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. за квітень 2021 року, у порядку контролю за правильністю висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 липня 2021 року за № 53054/26-15-07-04-03/36924478, наслідком якої стали податкові повідомлення - рішення, що скасовані рішенням ДПС України від 30 вересня 2021 року за № 22239/99-00- 06-01-05-06.

За результатами вищевказаної перевірки, 03 грудня 2021 року відповідачем складено акт № 89630/26-15-07-04-03/36924478 та винесено податкові повідомлення - рішення від 30 грудня 2021 року:

- № 00963510704, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 110 518, 00 грн.;

- № 00963540704, відповідно до якого позивачу було донараховано суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 222 863, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 178 290, 00 грн. та за штрафними санкціями - 44 573, 00 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стало встановлення відповідачем порушення позивачем:

- п. 187.1 статті 187, пп. «г» п. 198.5 статті 198, п. 201.1, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за квітень 2021 року на суму 178 290, 00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за квітень 2021 року на суму ПДВ 110 518, 00 грн.;

- п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 ПК України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, а саме підприємством не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну за квітень 2021 року на загальну суму 1 732 848, 00 грн., в тому числі ПДВ 288 808, 00 грн. (з урахуванням вимог п. 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

На виконання ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для цілей оподаткування ПДВ, згідно з п. 1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо вони починають використовуватися, зокрема в операціях що не є господарською діяльністю платника податків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки визначені ПК України. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, положеннями ПК України визначено, що до Державного бюджету України підлягає сплаті сума ПДВ за результатами господарських операцій платника податків з постачання товарів/послуг, розрахована як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредит у такого звітного (податкового) періоду.

У разі ж якщо господарської операції з постачання товарів/послуг не було або придбанні товари/послуги не використовувалися, зокрема в операціях що не є господарською діяльністю платника податків, у суб`єкта господарювання відсутні підстави для нарахування та сплати ПДВ до бюджету.

Згідно з відомостями акту перевірки, підставою для донарахування податкових зобов`язань позивачу з ПДВ та зменшення від`ємного значення податкового кредиту із вказаного податку, став висновок відповідача про наявність невідповідностей у даних бухгалтерського обліку позивача фактично наявним у нього товарно-матеріальним цінностям (далі - ТМЦ).

Так, при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача, контролюючим органом було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Український кардан» було укладено договір відповідального зберігання майна позивача від 01 січня 2021 року за №01/2021.

На підтвердження виконання умов вказаного договору відповідального зберігання, позивачем надано відповідачу акти приймання - передачі на відповідальне зберігання товару, відповідно до яких труби (в асортименті) передано ТОВ «Український кардан» та оборотно-сальдову відомість по рахунку 281, станом на 05 листопада 2011 року, відповідно до якої на балансі підприємства обліковуються залишки труб на загальну суму 417 151, 69 грн.

Маючи сумніви стосовно наявності залишків ТМЦ позивача на відповідальному зберіганні, відповідачем було вручено позивачу запит від 15 листопада 2021 року №33394/1/26-15-05-04-03-13 «Про проведення інвентаризації».

Наказом позивача від 17 листопада 2021 року № 05/21 було призначено проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей та інших активів позивача комісією в складі посадових осіб підприємства в присутності представників відповідача, що здійснюють документальну позапланову виїзну перевірку, за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 312.

За наслідком проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ та інших активів позивача співробітниками відповідача складено акт від 22 листопада 2021 року № 6230/26-15-07-04-03-16 «Про результати проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ ПП «АЙ ТЕК» (код 36924478)», в якому зроблено висновок про наявність невідповідності даних бухгалтерського обліку підприємства та фактично наявними у позивача ТМЦ. У зв`язку із вказаним, відповідач зробив висновок про не підтвердження залишків ТМЦ та як наслідок заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ та завищення від`ємного значення податкового кредиту із вказаного податку.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, згідно акту перевірки, підтверджуються актом від 22 листопада 2021 року №6230/26-15-07-04-03-16 «Про результати проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ ПП «АЙ ТЕК» (код 36924478)», фактом не надання позивачем до перевірки первинних документів та відсутністю документального підтвердження наявності у позивача ТМЦ, що обліковуються згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281, станом на 30 квітня 2021 року.

Так, згідно з п. 20.1.9 п. 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 (далі також - Положення).

Згідно з п. 5 розд. І Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення залишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

У відповідності до п. 7 розд. І Положення, проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

В той же час, у відповідності до п. 1 розд. II Положення, у разі проведення інвентаризації на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Отже, проведення інвентаризації на вимогу уповноваженого органу є обов`язковим для суб`єкта господарювання, до якого звернута відповідна вимога.

Крім того, згідно з п. 14 роз. II Положення, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі також - Положення № 88), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально-відповідальної особи.

Відповідно до п. 16 розд. II Положення, в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядковий номер активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об`єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 18 розд. II Положення, інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально - відповідальними особами. При цьому матеріально - відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації, у разі зміни матеріально - відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Суд звертає увагу на те, що предметом документальної позапланової виїзної перевірки була законність декларування позивачем від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. за квітень 2021 року.

Однак, метою інвентаризації, яку ініціював відповідач, було підтвердження факту наявності товарно-матеріальних цінностей та інших активів позивача саме на момент її проведення, а не станом на 30 квітня 2021 року.

Зазначена вище обставина свідчить про те, що посадові особи вийшли за межі періоду, що досліджувався у межах податкової перевірки, оскільки перевірці підлягали лише ті первинні документи та дані бухгалтерського обліку, які були у розпорядженні позивача, станом на 30 квітня 2021 року та були підставою для декларування від`ємного значення з ПДВ саме за квітень 2021 року.

Вказана позиція підтверджується Верховним Судом, який у своїй постанові від 22 лютого 2022 року по справі № 420/12859/21 дійшов висновку, що у період дії мораторію на проведення перевірок, запровадженого у зв`язку із карантином, контролюючий орган мав право, у відповідності до п. 52-2 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, проводити лише окремі види перевірок, у тому числі визначені п. 78.1.8 статті 78 ПК України.

Однак така, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, могла проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, здійснюючи перевірку залишків ТМЦ станом на 05 листопада 2021 року, по сумі від`ємного значення з ПДВ, що виникла станом на 30 квітня 2021 року, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та провів перевірку залишків ТМЦ, у порушення вимог ПК України, у період дії карантину.

Крім того, не зважаючи на встановлений Положенням алгоритм оформлення результатів інвентаризації, посадовими особами відповідача було складено акт від 22 листопада 2021 року № 6230/26-15-07-04-03-16 «Про результати проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ ПП «АЙ ТЕК» (код 36924478)», в якому вказано про неможливість підтвердити наявність ТМЦ, що обліковуються згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 Позивача.

Водночас, складення посадовими особами відповідача вищевказаного акту суперечить вимогам чинного законодавства та не може бути допустимим доказом відсутності ТМЦ, що обліковуються згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 281 позивача, оскільки, виходячи з наведеного вище правового регулювання, складання посадовими особами відповідача актів «Про результати проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ» не передбачено ПК України, Положенням або будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що акт від 22 листопада 2021 року № 6230/26-15-07-04-03-16 «Про результати проведеної інвентаризації фактично наявних ТМЦ ПП «АЙ ТЕК» (код 36924478)» суперечить вимогам чинного законодавства, складений посадовими особами відповідача не у порядку та спосіб, визначений законом, вказаний акт не є допустимим доказом, що свідчить про відсутність ТМЦ у позивача, що обліковуються згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем в порушення наведеного положення не було виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи все зазначене вище, оскільки судом за час розгляду справи встановлено відсутність допустимих доказів, які б підтверджували наведені в акті перевірки відомості про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, необґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки, а тому, відповідно, протиправними та такими, що підлягають скасуванню є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на таких висновках.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 000, 72 грн.

Щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, про що ним зазначено у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не було долучено доказів, які б підтверджували понесення ним таких витрат.

Більше того, згідно з ч. 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 09 серпня 2022 року позивач був повідомлений про те, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, що, відповідно, не передбачає проведення судових дебатів у справі.

Втім, за час розгляду справи позивачем не надано суду заяви в передбаченому вище порядку, що в сукупності з обставинами ненадання доказів, які б підтверджували витрати позивача на професійну правничу допомогу, свідчить про безпідставність їх компенсації у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «АЙ ТЕК» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 2, літера А; код ЄДРПОУ 36924478) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30 грудня 2021 року № 00963540704 та № 00963510704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь приватного підприємства «АЙ ТЕК» понесені останнім судові витрати у розмірі 5 000, 72 грн. (п`ять тисяч гривень сімдесят дві копійки).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк