Постанова

від 19.10.2022 по справі 160/19647/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/19647/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року (суддя Турова О.М., м. Дніпро) у справі № 160/19647/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050013576 від 16.06.2021 про відмову у призначені позивачці пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачці пенсію за віком з 10 червня 2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № №047050013576 від 16.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що суд першої інстанції обрав не ефективний спосіб захисту порушеного права позивача. Висновок суду першої інстанції щодо втручання у дискреційні повноваження відповідача, на думку позивача, не є обґрунтованим.

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005, в якому Європейський суд з прав людини з посиланням на справу «Баклі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності» втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції».

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21- 1465а15 спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторною звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та не обґрунтував відмову в частині позовних вимог щодо призначення та виплати пенсії позивачу за віком з 10.06.2021 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки. За встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції мав ухвалити рішення про задоволення позову в цій частині.

Повторний розгляд заяви позивача від 10 червня 2021 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства може спричинити нову протиправну відмову відповідача і цей процес може бути тривалим.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а v випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Встановлений судом першої інстанції стаж позивача не відповідає матеріалам справи. Зокрема, згідно трудової книжки позивачки її загальний трудовий стаж складає 42 роки 10 місяців 1 день.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачці пенсію за віком з 10 червня 2021 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.10.2008 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за вислугу років, проте, з 02.03.2009 виплату пенсії припинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років.

10.06.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідним пакетом документів.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.06.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області рішенням №047050013576 від 16.06.2021 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що їй призначена пенсія за вислугу років з 09.10.2008 року.

Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено, що до документів електронної пенсійної справи залучена заява ОСОБА_1 від 09.10.2008 про призначенням пенсії за вислугу років, а також зазначено, що для переведення на пенсію за віком заявниці необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) для подачі заяви на перерахунок у зв`язку з переходом на інший вид пенсії.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 047050013576 від 16.06.2021, 27.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України зі скаргою на нього, в якій, зокрема, просила відмінити рішення №047050013576 від 16.06.2021 про відмову у призначені пенсії за віком, а також призначити пенсію за віком від дати звернення за її призначенням та скасувати пенсію за вислугою років.

Листом №25027-24273/М-03/8-2800/21 від 23.08.2021 року Пенсійний фонд України повідомив позивачці, що з 09.10.2008 їй було призначено пенсію за вислугу років, а з 02.03.2009 виплату пенсії припинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, чинним законодавством не передбачено скасування раніше призначеної пенсії за вислугу років, тому для переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком їй необхідно звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою. У разі незгоди з рішенням Головного управління про відмову у призначенні їй пенсії за віком на підставі поданої 10.06.2021 заяви, остання може його оскаржити у судовому порядку

Не погодившись із відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині скасування рішення відповідача № №047050013576 від 16.06.2021, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, та прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки:

- у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17;

- звернувшись 10.06.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду У країни в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-1V, позивач мав право на призначення та нарахування такої пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхову внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки;

- виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади;

- призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції в частині рішення, що оскаржується позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, з огляду на зміст ч. 1 ст. 308 КАС України, в іншій частині рішення суду першої інстанції перегляду не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050013576 від 16.06.2021 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком лише за тих підстав, що 09.10.2008 їй було призначено пенсію за вислугу років.

Таким чином, приймаючи рішення №047050013576 від 16.06.2021 відповідач не виконав свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства, є належним способом захисту порушеного права повивача.

Висновки Верховного Суду, на які посилається позивач в обґрунтування вимог апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються інших спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 в редакції на час виникнення спірних правовідносин призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В даному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останньою має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення суб`єкта владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача, і є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 136 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, визначена судом першої інстанції сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 454,00 грн. підлягає відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 160/19647/21 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.»

Здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.М. Панченко

СуддяС.М. Іванов

СуддяВ.Є. Чередниченко