Рішення

від 06.10.2022 по справі 908/1291/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/108/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 Справа № 908/1291/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД (вул. Південне шосе, буд. 32, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 40299871)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів (вул. Новобудов, буд. 9, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 36911851)

про стягнення 25 924,68 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів про стягнення 25 924,68 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 22 483,92 грн., 3 % річних на суму 275,35 грн. та інфляційні витрат у розмірі 3 165,41 грн.

04.08.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1291/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 02.09.2022, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

19.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД до суду надійшла заява № б/н від 19.08.2022 (вх. № 9732/08-08/22 від 19.08.2022), згідно якої позивач зазначив, що 17.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів виконало зобов`язання та сплатило 22 483,92 грн., а саме: 19 944,00 грн. за рахунок № 1148 від 21.12.2021 та 2 539,92 грн. за рахунком № 17 від 13.01.2022. В підтвердження викладеного додано копію виписки по особовому рахунку. Просить суд розглядати справу з урахуванням цих платежів.

02.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № 01 від 01.09.2022 (вх. № 10433/08-08/22 від 02.09.2022), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Також, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Вказані документи долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 06.10.2022 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 21.12.2021 ТОВ Запорізький завод кольорових металів звернулось до ТОВ АБЄЛАРД з усною заявкою на поставку товару, в наслідок чого був укладений договір в спрощеній формі та сформований рахунок № 1148 від 21.12.2021 на суму 19 944,00 грн., Крім того, 13.01.2022 ТОВ Запорізький завод кольорових металів звернулось до ТОВ АБЄЛАРД з усною заявкою на поставку товару, в наслідок чого був укладений договір в спрощеній формі та сформований рахунок № 17 від 13.01.2022р. на суму 2539,92 грн. На виконання взятих на себе обов`язків, 14.01.2022 позивач передав у власність відповідача товар визначений рахунком №1148 від 21.12.2021 на суму 19 944,00 грн., за наслідками чого складено видаткову накладну №33 від 14.01.2022. Також, 14.01.2022 позивач передав у власність відповідача товар визначений рахунком №17 від 13.01.2022, на загальну суму 2 539,92 грн., за наслідками чого складено видаткову накладну №34 від 14.01.2022. Отриманням товару займалась менеджер відділу матеріально-технічного постачання Онишко В.В., яку уповноважив на це покупець довіреністю №1239 від 13.01.2022. Таким чином, у власність відповідача передано товар на загальну суму 22 483,92 грн. У зв`язку з не оплатою покупцем за поставлений товар в добровільному порядку, 22.02.2022, на адресу відповідача направлена претензія, з вимогою здійснити оплату поставленого товару за вищезазначеними документами на загальну суму 22 483,92 грн. в семиденний строк. У зв`язку з відсутністю оплати, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 03.03.2022 по 28.07.2022 у розмірі 275,35 грн. та інфляційні витрати за період з березня по червень 2022 включно на суму 3 165,41 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 218 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити. Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву ТОВ Запорізький завод кольорових металів заперечило проти позовних вимог посилаючись на те, що 17.08.2022 відповідачем здійснено оплату поставленого товару на загальну суму 22 483,22 грн. у повному обсязі. Усними заявками на поставку товару та видатковими накладними не було визначено строки та порядок оплати за отриманий товар. 04.08.2022 відповідачем отримано копію позовної заяви, у додатках до якої містилась претензія ТОВ АБЄЛАРД № 22/02 від 22.02.2022 та роздруківка з трекінгом відправлення № 6903530440470, відповідно до якого відповідач отримав зазначену претензію 28.02.2022. Проте, вказану претензію відповідач не отримував, а містились лише копії видаткових накладних, довіреності, договору поставки № 404/3/20 від 26.11.2020 та акти звірки взаєморозрахунків, які не є вимогою щодо оплати товару. Зазначене підтверджується актом про відсутність вкладення від 05.08.2022. Одразу після отримання позовної заяви, ТОВ Запорізький завод кольорових металів здійснило оплату отриманого товару на загальну суму 22 483,92 грн. Крім цього, оскільки позивачем не було надіслано претензію з вимогою здійснити оплату за отриманий товар, нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є безпідставним. Також, відповідач посилається на введення в Україні воєнного стану, наявність форс-мажорних обставин та скорочення виробництва. Крім цього, заявлена до стягнення сума адвокатських витрат у розмірі 10 000,00 грн. є завищеною. З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з ТОВ АБЄЛАРД на користь ТОВ Запорізький завод кольорових металів витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 ТОВ АБЄЛАРД виставлено ТОВ Запорізький завод кольорових металів рахунок на оплату № 1148 від 21.12.2021 на поставку газобетонного блоку D400 у кількості 150 шт. на суму 19 944,00 грн.

Крім цього, 13.01.2022 ТОВ АБЄЛАРД виставлено ТОВ Запорізький завод кольорових металів рахунок на оплату № 17 від 13.01.2022 на поставку PORENBETON-KLEBER 125 (зима) Клейова суміш для блоків з пористого бетону (мішок 25кг) у кількості 20 шт. на суму 2 539,92 грн., в наслідок чого між позивачем та відповідачем укладено договір в спрощеній формі на загальну суму 22 483,92 грн.

На виконання взятих на себе обов`язків, 14.01.2022 позивач передав у власність відповідача товар визначений рахунком № 1148 від 21.12.2021 на суму 19 944,00 грн., за наслідками чого складено видаткову накладну № 33 від 14.01.2022 та товар визначений рахунком №17 від 13.01.2022, на суму 2 539,92 грн., за наслідками чого складено видаткову накладну №34 від 14.01.2022.

Вищевказаний товар отримав менеджер відділу матеріально-технічного постачання Онишко В.В., на підставі довіреності №1239 від 13.01.2022. Таким чином, у власність відповідача передано товар на загальну суму 22 483,92 грн.

23.02.2022 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 22/02 від 22.02.2022, в якій позивач просить відповідача здійснити оплату за отриманий товар на суму 22 483,92 грн. Проте, вказана претензія ТОВ Запорізький завод кольорових металів залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар на суму 22 483,92 грн., позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 03.03.2022 по 28.07.2022 у розмірі 275,35 грн. та інфляційні витрати за період з березня по червень 2022 на суму 3 165,41 грн.

На підставі викладеного, 01.08.2022 ТОВ АБЄЛАРД звернулось до господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 06.10.2022 відповідачем на користь позивача перераховані грошові кошти за поставлену на загальну суму 22 483,92 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку, а саме:

- № 7208 від 17.08.2022 на суму 19 944,00 грн. (призначення платежу: оплата за газобетонний блок зг. рах. № 1148 від 21.12.2021);

- № 7209 від 17.08.2022 на суму 2 539,92 грн. (призначення платежу: оплата за клейову суміш для блоків з пористого бетону зг. рах. № 17 від 13.01.2022).

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав майно за видатковими накладними, та дій відповідача, який це майно прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість поставленого товару, тобто мають ознаки укладення договору поставки у спрощений спосіб визначений ч. 1 ст. 181 ГК України.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні №№ 33 та 34 від 14.01.2022 не містять строків оплати поставленого товару проте, у зв`язку з відсутністю оплати ТОВ Запорізький завод кольорових металів за поставлений товар на загальну суму 22 483,92 грн. в добровільному порядку, 22.02.2022, на адресу відповідача направлена претензія № 22/02 від 22.02.2022 з вимогою здійснити оплату поставленого товару за вищезазначеними документами на загальну суму 22 483,92 грн. в семиденний строк.

Направлення претензії № 22/02 від 22.02.2022 разом з додатками: копією договору поставки № 404/3/20 від 26.11.2020, рахунком на оплату № 1148 від 21.12.2021, рахунком на оплату № 17 від 13.01.2022, копією видаткової накладної № 33 від 14.01.2022 та копією видаткової накладної № 34 від 14.01.2022 підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 000044671 00021 від 23.02.2022, а факт отримання трекінгом АТ «Укрпошта» № 6903530440470.

У визначений в претензії № 22/02 строк відповідач оплату не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, під час розгляду якої платіжними дорученнями № 7208 та № 7209 від 17.08.2022 відповідач здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 22 483,92 грн. після відкриття провадження у справі № 908/1291/22.

Відповідач не заперечив проти отримання листа ТОВ АБЄЛАРД від 28.02.2022, проте зазначив що в ньому була відсутня претензія з вимогою здійснити оплату заборгованості у семиденний строк та як наслідок, відсутність у нього обов`язку оплати отриманого товару.

Зазначені доводи суд до уваги не приймає, оскільки на підтвердження вказаного факту відповідачем надано лише одноособово складений ним акт від 04.08.2022 про відсутність вкладення претензії у лист ТОВ АБЄЛАРД, який надійшов на адресу ТОВ Запорізький завод кольорових металів 28.02.2022, тобто який було складено після звернення позивача до суду з позовом у цій справі та надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача. Вказаний акт датований 04.08.2022 року, в той час як згідно доданого до позовної заяви опису вкладення у цінний лист, позовна заява ТОВ АБЄЛАРД № б/н від 29.07.2022 надіслана на адресу ТОВ Запорізький завод кольорових металів - 01.08.2022.

Вказане свідчить, що на протязі з 28.07.2022 по 04.08.2022 відповідач не вживав жодних заходів щодо погашення заборгованості, а також листування з позивачем щодо з`ясування підстав повторного направлення останнім пакету документів за спірною поставкою.

Закон не передбачає обов`язкового направлення претензії з описом вкладення. Складений ТОВ Запорізький завод кольорових металів акт від 04.08.2022 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за порушення зобов`язань.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що претензія ТОВ АБЄЛАРД № 22/02 від 22.02.2022 з вимогою у семиденний строк сплатити заборгованість надіслана на адресу відповідача 23.02.2022, та отримана відповідачем 28.02.2022. Доказів надіслання відповіді на вказану претензію та заперечень відповідачем суду не надано.

На підставі вищевикладеного, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних витрат судом до уваги не приймаються.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем здійснено оплату основної заборгованості на суму 22 483,92 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення з ТОВ Запорізький завод кольорових металів на користь ТОВ АБЄЛАРД основної заборгованості на суму 22 483,92 грн., підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми Законодавство суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача стягнення 3 % річних за період з 03.03.2022 по 28.07.2022 включно на суму 275,35 грн. та інфляційні витрати за період з березня по червень 2022 включно на суму 3 165,41 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору на суму 2 481,00 грн. покладаються на відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви № б/н від 29.07.2022, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ТОВ АБЄЛАРД зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу на суму 10 000,00 грн.

В обґрунтування заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки:

- обсяг позовної заяви невеликий (трохи більше чотирьох сторінок), з яких більше половини цитування змісту нормативних актів;

- передбачені п. 2 та 4 Акту № 1 приймання-передачі від 29.07.2022 (розрахунок суми основного боргу, збір та підготовка додатків до позовної заяви) фактично охоплюють послуги передбачені п. 3 вказаного акту прийому-передачі (складання та погодження позовної заяви з клієнтом);

- передбачені п. 5 та 6 Акту № 1 приймання-передачі від 29.07.2022 (відправка позовної заяви з додатками відповідачу та подача позовної заяви до суду) є малозначними видатками та їх внесення до переліку наданих послуг є недоцільним;

- зазначені у п. 7 Акту № 1 приймання-передачі від 29.07.2022 (послуги представлення інтересів клієнта у суді до вирішення справи по суті, з урахуванням того, що відповідно до ухвали суду від 09.08.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1291/22, розгляд справи буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, у зв`язку з подачею ТОВ АБЄЛАРД заяви від 19.08.2022 про розгляд справи з урахуванням повного погашення відповідачем основної заборгованості, позивач просить суд стягнути 3 % річних та інфляційні витрати на загальну суму 3 440,76 грн., тобто з урахуванням зменшення ТОВ АБЄЛАРД позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу більша за нараховані фінансові санкції майже у 3 рази.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2022 між адвокатом Богословським Віктором Анатолійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 21/2022 (договір), за умовами п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатську допомогу), в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі та/або додатків до нього.

Згідно п. 4.2. договору, за правову допомогу, передбачену у п. 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору «…».

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 до договору сторони визначили загальну вартість надання правової допомоги на суму 10 000,00 грн. за наступні послуги:

1.здійснення консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта;

2.розрахунок сум основного боргу, інших санкції (відповідальності);

3.складання та погодження позовної заяви з клієнтом;

4.збір та підготовка додатків до позовної заяви;

5.відправка позовної заяви з додатками відповідачу;

6.подача позовної заяви до суду;

7.представлення інтересів клієнта у суді до вирішення справи по суті.

Як вбачається з п.п. 1 та 2 акту приймання-передачі № 1 від 29.07.2022 до договору № 21/2022 від 25.07.2022 та додаткової угоди № 1 від 25.07.2022, адвокат надав, та зобов`язується надати, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), що підлягає сплаті за цим актом на загальну суму (вартість) 10 000,00 грн. без ПДВ.

В матеріалах справи міститься квитанція прибуткового касового ордеру № 42 від 29.07.2022 на суму 5 000,00 грн. (підстава: договір № 21/2022 від 25.07.2022, додаткова угода № 1 від 25.07.2022, акт приймання-передачі № 1 від 29.07.2022).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

Судом враховується, зокрема, що обсяг позовної заяви невеликий (трохи більше чотирьох сторінок), з яких більшість посилання на відповідні нормативні акти.

Також, передбачені п. 2 та 4 Акту № 1 приймання-передачі від 29.07.2022 (розрахунок суми основного боргу, збір та підготовка додатків до позовної заяви) фактично охоплюють послуги передбачені п. 3 вказаного акту прийому-передачі (складання та погодження позовної заяви з клієнтом); передбачені п. 5 та 6 Акту № 1 (відправка позовної заяви з додатками відповідачу та подача позовної заяви до суду) є малозначними видатками та їх внесення до переліку наданих послуг є недоцільним; зазначені у п. 7 Акту № 1 приймання-передачі від 29.07.2022 (послуги представлення інтересів клієнта у суді до вирішення справи по суті, з урахуванням того, що відповідно до ухвали суду від 09.08.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1291/22, розгляд справи буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої суми правничої допомоги до 3 000,00 грн. Крім цього, надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача не входить до складу судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є обов`язковою процесуальною дією позивача у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 129 ГПК України суд відмовляє у задоволенні вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну-правову допомогу адвоката на суму 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД основної заборгованості у розмірі 22 483 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 92 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових металів (вул. Новобудов, буд. 9, м. Запоріжжя, 69076, код ЄДРПОУ 36911851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБЄЛАРД (вул. Південне шосе, буд. 32, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 40299871) 3 % річних за період з 03.03.2022 по 28.07.2022 включно на суму 275 (двісті сімдесят п`ять) грн. 35 коп., інфляційні витрати за період з березня по червень 2022 включно на суму 3 165 (три тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 41 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати за правову допомогу на послуги адвоката на суму 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 19.10.2022.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.