Рішення

від 20.10.2022 по справі 917/938/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022 Справа № 917/938/22

м. Полтава

за позовною заявою Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628, вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03351823

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук», вул. Тімірязєва, 49, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 41611910

про стягнення 420 000,00 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 420 000,00 грн. за договором на виконання комплексу робіт по дегазації звалища від 26.09.2018 № 139.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату винагороди за використання полігону на умовах договору на виконання комплексу робіт по дегазації звалища від 26.09.2018 № 139 за 2021 та 2022 роки в сумі 240 000,00 грн та 180 000,00 грн відповідно.

Ухвалою від 18.08.2022 (а.с. 97-98) суд залишив позовну заяву без руху з підстав п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, надав доповнення до позовної заяви (а.с. 100-104) та ухвалою від 23.08.2022 (а.с. 110-111) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду від 23.08.2022 направлялась позивачу на його електронну адресу, зазначену ним в позовній заяві (лист від 25.08.2022, а.с. 112). Шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті Судової влади України, сторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ суд повідомив про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 113).

Ухвалою від 13.09.2022 (а.с. 157) суд прийняв від Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 додаткові докази, долучені до клопотання від 12.09.2022 № 1229 (вх. 6398 від 13.09.2022) та поновив строк для їх подання.

У відзиві на позовну заяву від 19.09.2022 (вх № 6885 від 26.09.2022, а.с. 160-167) відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та заявив, що очікує понести судові витрати у зв`язку із розглядом справи в сумі 10 000,00 грн на правничу допомогу. До відзиву відповідач долучив копії платіжних доручень на підтвердження сплати КАТП 1628 за договором від 26.09.2018 № 139 360 000,00 грн за 2019 рік, 360 000,00 грн за 2020 рік, 120 000,00 грн за 2021 рік. Вимоги про стягнення 180 000,00 грн за використання звалища побутових відходів у 2022 відповідач вважає безпідставними та такими, що не відповідають умовам зазначеного договору.

03.10.2022 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх № 7087), в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві та підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом подання заперечень на відповідь на відзив, передбаченим ст. 167 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628 та Товариством з обмеженою відповідальністю Кліар Енерджі-Кременчук був укладений договір на виконання комплексу робіт по дегазації звалища від 26.09.2018 № 139 (далі Договір, а.с. 21-27), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався на свій ризик та за рахунок власних коштів, сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до проектної документації, умов цього Договору та чинного законодавства України, виконати комплекс робіт по дегазації міського звалища твердих побутових відходів та утилізацію вилученого біогазу шляхом встановлення комплексної інженерної споруди для виробництва електричної енергії з системою збору та утилізації біогазу (надалі Комплекс робіт), розташованого за адресою с. Макухівка, Полтавського району (надалі Звалище ТПВ), а позивач зобов`язується надати право відповідачу доступу на територію Звалища ТПВ для виконання на ньому Комплексу робіт (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Звалище ТПВ, що належить позивачу, розташоване на земельній ділянці площею 17,3400 га, кадастровий номер 5324081900:00:004:0025, яка передана у постійне користування позивачу на підставі рішення від 20.07.2018 року Полтавської міської ради шістнадцятої сесії сьомого скликання.

За п. 1.7 Договору, позивач гарантує надання відповідачу необхідного доступу до Звалища ТПВ для виконання робіт із буріння свердловин і прокладання системи газопроводів, робіт з їх обслуговування, ремонту та реконструкції протягом строку дії даного Договору, виконання робіт по дегазації.

Приписами п. 1.9 Договору встановлено, що сторони домовились, що право власності на весь обсяг біогазу, вилученого відповідачем в результаті виконання комплексу робіт, передбачених цим Договором, належить виключно відповідачу.

Згідно п. 2.1 Договору, відповідач зобов`язується проводити роботи згідно з проектом та графіком виконання робіт (Додаток № 2), що є невід`ємною частиною цього Договору. Виконання робіт згідно графіка напряму залежить від дати належного оформлення відповідачем права користування земельної ділянки (п. 2.1.3 Договору); сплачувати позивачу винагороду за право використання Звалища ТПВ на умовах, в розмірах та у строки, що встановлені п. 4 цього Договору (п. 2.1.5 Договору).

Розділом 4 Договору встановлено, що відповідач протягом дії цього Договору в якості винагороди зобов`язаний сплачувати позивачу 360 000,00 грн на рік (п. 4.1 Договору), розмір винагороди може переглядатись сторонами через три роки. Розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача з моменту введення в експлуатацію об`єкту та початку відпуску в мережу електричної енергії до ДП «Енергоринок» (п. 4.2 Договору), винагорода нараховується та сплачується з моменту введення в експлуатацію об`єкту та відпустку в мережу електричної енергії до ДП «Енергоринок» (п. 4.3 Договору).

В п. 7.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2028 року, а в частині невиконаних зобов`язань сторін до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач у позові, на виконання умов Договору позивач в період з квітня 2019 по червень 2022 склав та підписав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 1 260 000,00 грн, з яких на суму 360 000,00 грн за 2019 рік, на суму 360 000,00 грн за 2020 рік, на суму 360 000,00 грн за 2021 рік, на суму 180 000,00 грн за 2022 рік (а.с. 29-43, 48-72).

Відповідно до розрахунку суми позовних вимог (а.с. 10) відповідач сплатив за Договором 840 000,00 грн, з яких 360 000,00 грн за 2019 рік, 360 000,00 грн за 2020 рік, 120 000,00 грн за 2021 рік.

Зазначені обставини визнаються відповідачем у відзиві та не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 78 ГПК України).

Враховуючи часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати позивачу винагороди з оплати полігону та із посиланням на п. 4.1 Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 420 000,00 грн, з яких 240 000,00 грн за 2021 рік та 180 000,00 грн за 2022 рік.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

За п. 5 ст. 16 ЦК України, одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не впливає із суті змішаного договору.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду та договору про надання послуг.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем підтверджено, що останній сплатив за Договором 840 000,00 грн, з яких 360 000,00 грн за 2019 рік, 360 000,00 грн за 2020 рік, 120 000,00 грн за 2021 рік (копії платіжних документів та виписки банку надані сторонами долучені до матеріалів справи, а.с. 131-156, 171-221) за використання звалища.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що відповідач протягом дії цього Договору в якості винагороди зобов`язаний сплачувати позивачу 360 000,00 грн на рік.

Посилання позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив на те, що умовами Договору не визначено конкретний строк здійснення щорічної оплати, тому відповідач має сплатити щорічну оплату за 2022 рік в повному обсязі в 7-денний строк з моменту пред`явлення вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, визнаються судом необґрунтованими.

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України застосовуються у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, як було встановлено судом, п. 4.1 Договору передбачено, що відповідач протягом дії цього Договору в якості винагороди зобов`язаний сплачувати позивачу 360 000,00 грн на рік.

Частина 1 ст. 251 ЦК України передбачає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено певний строк здійснення сплати 360 000,00 грн винагороди за надані послуги, а саме протягом календарного року.

За ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останнім днем виконання зобов`язань за Договором зі сплати відповідачем винагороди на використання полігону за 2021 рік є 31.12.2021 (п`ятниця), за 2022 рік 02.01.2023 (понеділок), оскільки 31.12.2022 (субота) припадає на вихідний день.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 240 000,00 грн за 2021 рік, строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю. Оскільки строк оплати для сплати винагороди на використання полігону за 2022 рік не настав, вимоги позивача в частині стягнення 180 000,00 грн відхиляються судом як необгрунтовані.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних частково та стягнення з відповідача 240 000,00 грн основного боргу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 3600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Кременчук» (вул. Тімірязєва, 49, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 41611910) на користь Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Кагамлика, 84, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03351823) 240 000,00 грн. основного боргу; 3 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.