Постанова

від 19.10.2022 по справі 925/944/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/944/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Антоненка А.Ю.,

відповідача - Школьної І.П., Волгіної С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп»

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Спаських Н.М.)

від 24.12.2021,

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Спаських Н.М.)

від 11.01.2022,

та на постанови Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Сулім В.В., судді - Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)

від 21.06.2022,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп»

до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня»

про стягнення 1 119 305,18 грн

та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп»

про визнання недійсним договору в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн та стягнення 359 510, 76 грн

В С Т А Н О В И В:

у липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 1 119 305,18 грн, з яких 546 368,91 грн - заборгованість за поставлений товар за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, 549 525,00 грн - заборгованість за фактично виконані роботи за договором надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021, 23 411,27 грн - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» своїх зобов`язань щодо оплати поставленого ТОВ «Зелко Груп» товару та його монтажу.

У серпні 2021 року КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсним договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3. договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1. договору) та стягнення 359 510, 76 грн штрафних санкцій.

Зустрічний позов (з урахуванням заяви від 14.09.2021) мотивований тим, що договір НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 з боку КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» укладено під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах та під впливом помилки та наявністю підстав для застосування до ТОВ «Зелко Груп» відповідальності згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 546 368, 91 грн заборгованості за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, 76 500,00 грн основного боргу за договором надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 та 16 789, 58 грн судового збору.

У стягненні пені та решти заявлених до стягнення коштів за договором № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір № НП 11/20-003-2 надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025, 00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору).

Стягнуто з ТОВ «Зелко Груп» на користь КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» 218 547, 57 грн 20% штрафу за некомплектність товару, 76 491, 65 грн 7 % штрафу, 64 471,53 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 та 7 662, 66 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, заяви ТОВ «Зелко Груп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.

21.07.2022 ТОВ «Зелко Груп» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2021, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, в якій просить рішення суду першої інстанції від 24.12.2021 скасувати частково, а додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 - повністю. Прийняти нове рішення, яким стягнути з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» 549 525,00 грн заборгованості за фактично виконані роботи, 23 411,27 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Підставами для скасування судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо застосування норм права, зокрема, ст. 217 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/14411/16, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить закрити касаційне провадження, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки спірні правовідносини не є подібними з правовідносинами у справах, на які скаржник посилається в касаційній скарзі. В решті касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.10.2020 між КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» (покупець) та ТОВ «Зелко Груп» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № 032-20, за умовами якого ТОВ «Зелко Груп» зобов`язувалося поставити, а КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» - прийняти і оплатити компресор для забезпечення роботи дихальної апаратури, модель ZELKO 30 (у комплекті), кількість - 1 шт. і кисневий концентратор ОхуG ОG 180 (у комплекті), кількість - 1шт., що змонтовано в мобільному блок-боксі компресорній (товар), згідно з специфікацією (додаток № 1) та технічним описом (додаток № 2), які є невід`ємною частиною цього договору. Код ДК 021:2015 (СРV2008) -33170000-2 обладнання для анестезії та реанімації. Коди згідно з УКТЗЕД - 8414 - компресор для забезпечення роботи дихальної апаратури; 9019 20 00 00 - кисневий концентратор.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 найменування, кількість, асортимент та ціна товару, що постачається, зазначена в додатку № 1 (специфікація товару), яка є невід`ємною частиною цього договору. Технічний опис товару вказаний в додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість товару становить 1 092 737,83 грн без ПДВ (п. 2.1 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020).

Порядок розрахунків за товар було погоджено в роз. 4 договору.

Авансом відповідач мав сплатити: 50% вартості товару, що становить 546 368,91 грн, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня укладення договору; 20% вартості товару, що становить 218 547,57 грн, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати попереднього платежу, але не пізніше одного календарного місяця. Остаточна оплата в розмірі 30% від загальної вартості товару, що становить 327 821,35 грн, здійснюється відповідачем протягом 5 (п`яти) банківських днів підписання сторонами акту приймання - передачі товару (п. 4.3 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020).

За платіжним дорученням № 338 від 19.10.2020 КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» сплатила на користь позивача 546 368,92 грн (а.с. 21, т. 1).

ТОВ «Зелко Груп» поставило КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» товар згідно з договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, однак відповідач його в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 546 368, 92 грн.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом укладений між сторонами договір про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 є договором поставки, який регулюється розділом 3 гл. 54 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки за змістом ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 був доставлений відповідачу 22.02.2021, однак підтверджуючі поставку документи - товарно-транспортна накладна N 40 від 21.02.2021, видаткова накладна № 40 від 22.02.2021 відповідачем не були підписані (а.с. 23, 24, т. 1).

Встановивши, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується отримання відповідачем товару за договором, монтаж та проведення щодо нього пусконалагоджувальних робіт, суди дійшли правильного висновку, що строк виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 настав, проте останній здійснив оплату частково, на суму 546 368,92 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 546 368, 91 грн (1 092 737,83 грн (ціна договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020) - 546 368,92 грн (здійснена відповідачем оплата за договором № 032-20 від 16.10.2020 згідно з платіжним дорученням № 338 від 19.10.2020).

Дійшовши висновку про існування у відповідача заборгованості у сумі 546 368, 91 грн за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, що визнається відповідачем у відзиві (а.с. 51, т. 1), суди правомірно стягнули цю суму з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь позивача і рішення судів попередніх інстанцій у цій частині вирішення позову ним не оскаржується.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 549 525,00 грн заборгованості за договором надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021, 23 411,27 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, необхідно зазначити таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2021 між КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» (замовник) та ТОВ «Зелко Груп» (виконавець) було укладено договір надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати такі роботи: 1) установка блок-бокса (контейнера) компресорної станції для забезпечення роботи дихальної апаратури та монтаж обладнання, а саме компресора для забезпечення роботи дихальної апаратури, модель ZELKO 30 (у комплекті) в кількості 1 шт. і кисневого концентратора OxyG OG 180 (у комплекті) в кількості 1 шт. всередині блок-бокса (контейнера), в кількості - 1 шт.; 2) пусконалагоджувальні роботи обладнання компресорної станції.

Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити ці послуги.

Сторонами погоджено, що загальна вартість надання послуг міститься у специфікації - додаток № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору. Перелік робіт, які входять в послуги та включені в загальну вартість договору міститься у специфікації № 2 - додаток № 2 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Перелік матеріалів, включених в загальну вартість договору міститься у специфікації № 3 - додаток № 3 до договору. Додаток № 3 є невід`ємною частиною цього договору (п. п. 1.3-1.5 договору).

У п. 2.1 договору № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 сторони дійшли згоди, що загальна його сума складає 549 525, 00 грн без ПДВ.

Згідно з специфікацією № 1 в суму 549 525, 00 грн входить: 543 025,00 грн - роботи з монтажу обладнання всередині утепленого блок-боксу (контейнера) з урахуванням витратних та монтажних матеріалів, 6 500,00 грн - пусконалагоджувальні роботи (а.с. 29, т. 1).

За специфікацією № 3 вартість блок-боксу, як витратного та монтажного матеріалу, становить 473 025,00 грн (а.с. 31, т. 1).

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам (зокрема договорам № 032-20 від 16.10.2020, № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021), суди встановили, що, приймаючи конкурсну пропозицію та укладаючи договір № 032-20 від 16.10.2020, ТОВ «Зелко Груп» зобов`язувалось поставити відповідачу в строк до 24.12.2020 компресор для забезпечення роботи дихальної апаратури, модель ZELKO 30 (у комплекті), кількість - 1 шт. і кисневий концентратор ОхуG ОG 180 (у комплекті), кількість - 1шт., що змонтовано в мобільному блок-боксі на загальну суму 1 092 737, 83 грн. При цьому, вартість блок-боксу включається у загальну суму договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, тобто у суму 1 092 737, 83 грн, а додаткове стягнення його вартості ще і за договором № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 призведе до подвійної оплати одного і того ж товару - блок-боксу, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 509 ЦК України про те, що зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Отже, у відповідача існує обов`язок сплатити позивачу 76 500,00 грн за договором надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 (549 525,00 грн (загальна вартість наданих послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт з урахуванням вартості витратних та монтажних матеріалів) - 473 025,00 грн (вартість блок-боксу згідно з специфікації № 3).

Таким чином, господарські суди правильно стягнули з відповідача на користь позивача 76 500,00 грн заборгованості за договором № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021.

Також правильним є висновок судів про відмову у стягненні з відповідача 23 411, 27 грн пені за договором надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 з огляду на таке.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у п. 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Позивач у позові просив стягнути з відповідача 23 411, 27 грн пені на підставі п. 6.2 договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 і розрахував її від суми 549 525, 00 грн (а.с. 38, т. 1).

Пунктом 6.2 договору № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 встановлено, що у разі затримки платежу згідно з п. 3.2 договору замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивач) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день затримки.

Однак, сторонами у договорі № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 не визначено що є «вартість товару», від якого повинна розраховуватися пеня за порушення виконання зобов`язання з оплати робіт.

А п. 6.2 договору, на підставі якого позивач просить сягнути з відповідача пеню, містить посилання на таке порушення, за яке до відповідача застосовується відповідальність у вигляді стягнення пені, як затримка платежу згідно з п. 3.2 договору, який (п. 3.2 договору) не містить умов про платіж, а вказує на те, що надання послуг за цим договором закріплюється актом виконаних робіт.

Оскільки сторонами не було визначено чіткого критерію для бази розрахунку пені у договорі надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021, а суд такими правами не наділений, то господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення з відповідача 23 411,27 грн пені.

Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку в частині вирішення первісного позову, а тому в цій частині судові рішення необхідно залишити в силі (за винятком розподілу судового збору).

Щодо зустрічного позову, то оскаржувані судові рішення у цій частині вирішення позову необхідно частково скасувати з огляду на таке.

Визнаючи частково недійсним договір надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 (в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору), суди попередніх інстанцій виходили з того, що він був вчинений під впливом помилки щодо істотних його умов. При цьому, апеляційний господарський суд не взяв до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, вказавши на те, що визнанню недійсним підлягає лише вартість включення до умов договору блок-боксу для кисневої станції, яка окремо визначена у розмірі 473 025,00 грн, а вартість робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт, які теж сторонами визначені окремо, залишаються чинними та становлять ціну договору, що є його істотною умовою.

Верховний Суд не погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій та наявністю підстав для часткового визнання недійсним договору з огляду на таке.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 229 ЦК України регулює правові наслідки правочину, вчиненого під впливом помилки.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Необхідно зазначити, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена як одна із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладення господарських договорів врегульовано і нормами ГК України.

Частинами 1, 2, 3 ст. 180 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення договору № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021) встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

За ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що ціна є істотною умовою відплатних договорів (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21).

Як вбачається зі змісту договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021, сторони погодили його загальну ціну у розмірі 549 525, 00 грн, до якої включили і вартість блок-боксу (473 025,00 грн), як витратного та монтажного матеріалу. Тобто сторони визначили істотну умову договору № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 - ціну як вартість робіт з монтажу обладнання всередині утепленого блок-боксу (контейнера) з урахуванням витратних та монтажних матеріалів, пусконалагоджувальних робіт, а не лише як вартість робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт, на що помилково посилається суд апеляційної інстанції.

Оскільки КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» просила визнати недійсним договір надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору), яка включається в ціну договору, тобто визнати недійсним договір в частині його істотної умови - ціни, то цей договір не може бути визнаний недійсним в оскаржуваній частині, а лише в цілому. Проте, така позовна вимога як визнання договору недійсним в цілому, КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» не заявлялася (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, на яку скаржник посилається в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Суди при вирішенні зустрічного позову не врахували вимог ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 180, ч. 2 ст. 189 ГК України, неправильно визначили природу загальної ціни договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021, в яку входить і вартість блок-боксу, яка є істотною його умовою та помилково, в супереч ч. 4 ст. 236 ГПК України, не взяли до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, на необхідність врахування якого вказував позивач.

Отже, судові рішення в частині визнання недійсним договору № НП 11/20-003-2 надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025, 00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору) необхідно скасувати та у задоволенні цієї зустрічної позовної вимоги відмовити.

Також у зустрічному позові КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» просило стягнути з ТОВ «Зелко Груп» 359 510, 76 грн штрафних санкцій, з яких 218 547, 57 грн - штраф у розмірі 20 % вартості некомплектного товару (робіт, послуг), 64 471, 53 грн - 0, 1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, 76 491, 65 грн штраф за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів.

У п. 3.1 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 сторони дійшли згоди, що термін поставки становить 10 тижнів з дати отримання суми авансового платежу, але не пізніше 24.12.2020.

З видаткової накладної № 40 вбачається, що поставка відбулася 22.02.2021, тобто з простроченням, а тому суди дійшли правильного висновку про застосування до позивача відповідальності за це прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 міститься висновок, що розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Частина 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 8.2 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 сторони досягли згоди, що за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення строків поставки, за кожен день прострочення, але не більше 20% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару.

Встановивши прострочення виконання ТОВ «Зелко Груп» своїх зобов`язань за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, здійснивши власний перерахунок заявленої відповідачем пені, суди правильно стягнули з позивача на користь КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» 64 471,53 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020.

Відповідно до п. 8.3 договору № 032-20 від 16.10.2020 штраф нараховується, якщо затримка становить більше 10 робочих днів.

Оскільки у п. 8.3 договору про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020 сторони погодили таку відповідальність за прострочення виконання зобов`язання понад 10 днів як штраф, однак не визначили спосіб його розрахунку, суди попередніх інстанцій правильно застосували до ТОВ «Зелко Груп» штраф у розмірі 7% від вартості товару за прострочення понад 30 днів як передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Здійснивши перерахунок штрафу за прострочення поставки товару, суди правомірно стягнули його з позивача на користь відповідача в сумі 76 491,65 грн.

Водночас, не можна погодитись з висновком судів в частині стягнення з позивача на користь відповідача 218 547, 57 грн 20% штрафу за некомплектність товару з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов`язано з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Із аналізу вказаної норми права вбачається, що штраф у розмір 20% стягується саме за встановлення на підставі належних доказів порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг).

Відповідач відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не довів порушення позивачем умов щодо комплектності товару, визначених договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020. Натомість матеріалами справи підтверджується і встановлено судами попередніх інстанцій отримання відповідачем товару за договором про закупівлю товару № 032-20 від 16.10.2020, монтування та проведення щодо нього пусконалагоджувальних робіт без жодних заперечень і зауважень. Отже суди безпідставно застосували до відповідача відповідальність у вигляді стягнення штрафу у розмірі 20% вартості некомплектного товару (робіт, послуг) згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України.

Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно, в порушення умов ст. 231 ГК України, стягнули з позивача на користь відповідача 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару, то оскаржувані судові рішення в цій частині вирішення зустрічного позову необхідно скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову ТОВ «Зелко Груп» необхідно залишити в силі (за винятком розподілу судового збору). В частині вирішення зустрічного позову КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» про визнання недійсним договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору) та у стягненні з ТОВ «Зелко Груп» 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у зустрічному позові про визнання недійсним договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору) та у стягненні з ТОВ «Зелко Груп» 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару відмовити.

Також необхідно скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу cудових витрат та стягнути з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 8 322,32 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судового збору, зменшивши його стягнення з ТОВ «Зелко Груп» на користь КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» з 7 662,66 грн до 2 114, 45 грн та в частині стягнення з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» - з 16 789, 58 грн до 9 343, 40 грн.

У касаційній скарзі ТОВ «Зелко Груп» оскаржує додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, якими стягнуто з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції та стягуючи з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з того, що позивач просить стягнути з відповідача 191 475,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що становить майже 31% від основної суми боргу, чим покладає значний майновий тягар на інфекційну лікарню, яка має незадовільний фінансовий стан і у неї відсутнє фінансування з бюджету на відшкодування судових витрат.

Верховний Суд скасовує додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (ухвалену за результатами перегляду цього рішення) з огляду на таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 міститься висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 191 475, 00 грн позивач надав: розрахунок обсягу наданих послуг з вказівкою на витрачений час та його вартість; договір про правову допомогу № 05/21-п від 30.04.2021 про надання послуг представництва інтересів позивача АО «Міжрегіональна колегія адвокатів», в якому міститься умова про те, що послуги адвоката оплачуються у вигляді гонорару за затвердженими тарифами у розмірі 2 775,00 грн за 1 год. роботи; тариф до договору про правову допомогу № 05/21-П від 30.04.2021; акт № 9 від 29.11.2021 до договору № 05/21-П від 30.04.2021 про те, що позивачу надано адвокатські послуги на суму 160 950,00 грн; платіжне доручення № 5057 від 29.11.2021 на їх сплату; розрахунок обсягу послуг на суму 30 525,00 грн; рахунок на їх сплату та платіжне доручення № 5156 від 08.12.2021 про сплату 30 525,00 грн за юридичне обслуговування (а.с. 201-205, 207- 212, 219-221, т. 2).

16.12.2021 відповідачем подано клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 227, т. 2). У клопотанні зазначає, що ці витрати є надмірними, необґрунтованими та просив їх зменшити до 3 750,00 грн, враховуючи фінансовий стан КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня».

Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, запереченням відповідача щодо їх стягнення, врахувавши складність справи та затрачений адвокатом час на представництво інтересів позивача при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, а також те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, врахувавши результати вирішення первісного і зустрічного позову, Верховний Суд вважає, що з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» необхідно стягнути 23 037,50 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції (5 550, 00 грн - за підготовку і подання позовної заяви на 5 аркушах (позов ТОВ «Зелко Груп» не є складним, великим за обсягом та обґрунтованим на підставі великої кількості норм матеріального права; затрата на його підготовку 5 год. часу, про що адвокат зазначив у розрахунку (а.с. 201, т. 1), є надмірною; 2 775, 00 грн - підготовка і подання відповіді на відзив (вказані витрати у такій сумі відповідають критерію «розумності і обґрунтованості» (а.с. 104-107, т. 1); 2 775, 00 грн - вивчення та аналіз зустрічної позовної заяви (матеріали справи містять відзив на зустрічну позовну заяву, проте у розрахунку позивач не просить розподілити витрати за його підготовку і подання, а суд з власної ініціативи цей розподіл не здійснює); 1 387, 50 грн - підготовка відповідних клопотання і заяв; 5 550,00 грн - підготовка промови у судових дебатах та участь у судовому засіданні 24.12.2021, яке тривало менше години, про що свідчить протокол судового засідання (розпочалось о 14:35 та завершилось о 15:30 (а.с. 6-7, т. 3); 5 000, 00 грн - на проїзд з м. Києва до м. Черкаси для участі у судовому засіданні.

Решта заявлених витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції входять в надання таких послуг як підготовка позовної заяви ТОВ «Зелко Груп» та аналіз зустрічної позовної заяви, а тому додатково їх стягувати при стягненні витрат за підготовку позовної заяви і вивчення зустрічної позовної заяви, є помилковим. Крім того, витрати (збір зазначених позивачем додаткових доказів) не відповідають критерію «необхідності» цих витрат при розгляді справи у суді першої інстанції.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (ухвалену за результатами перегляду цього рішення) необхідно скасувати, а заяву ТОВ «Зелко Груп» задовольнити частково. Стягнути з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 23 037,50 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Також у апеляційних скаргах на рішення суду першої інстанції від 24.12.2021 та додаткове рішення суду першої інстанції від 11.01.2022 ТОВ «Зелко Груп» просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у апеляційному господарському суді (22 200,00 грн - за перегляд рішення суду першої інстанції від 24.12.2021 та 8 325, 00 грн - за перегляд додаткового рішення суду першої інстанції).

На підтвердження понесення цих витрат у суді апеляційної інстанції позивач надав: копію ордеру серії АI № 1202965 від 24.01.2022 на ім`я Антоненка А.Ю., який є адвокатом АО «Міжрегіональна колегія адвокатів»; акти № 11, 12 від 04.02.2022 до договору про правову допомогу № 05/21-п; розрахунок обсягу наданих послуг на суму 8 325, 00 грн, в яку входить підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 11.01.2022, на що витрачено 3 год. (3 год. * 2 775, 00 грн - вартість 1 год.); розрахунок обсягу наданих послуг на суму 22 200,00 грн, в яку входить підготовка апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 24.12.2021, на що витрачено 8 год. (8 год.* 2 775, 00 грн); рахунки про оплату ТОВ «Зелко Груп» 8 325, 00 грн та 22 200,00 грн; платіжне доручення № 5615 від 04.02.2022 про оплату ТОВ «Зелко Груп» АО «Міжрегіональна колегія адвокатів» 8 325, 00 грн та платіжне доручення № 5614 від 04.02.2022 про оплату 22 200,00 грн.

Врахувавши результати розгляду спору у Верховному Суді, здійснивши аналіз наданих позивачем доказів, Верховний Суд вважає що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5 550, 00 грн витрат за підготовку апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 24.12.2021 та 2 775, 00 грн - за підготовку апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 11.01.2022, а всього у сумі 8 325,00 грн і цей розмір цих витрат відповідає критерію «необхідності і обґрунтованості» їх розміру.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України стягнути з КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ТОВ «Зелко Груп» 11 096, 42 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року у справі № 925/944/21 в частині вирішення зустрічного позову Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» про визнання недійсним договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору) та у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у зустрічному позові Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» про визнання недійсним договору надання послуг з монтажу обладнання та проведення пусконалагоджувальних робіт № НП 11/20-003-2 від 05.03.2021 в частині включення до загальної вартості робіт 473 025,00 грн як вартості блок-боксу (п. 1.3 договору, специфікація додаток № 1 та п. 2.1 договору) та у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» 218 547,57 грн 20% штрафу за некомплектність товару відмовити.

Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року в частині розподілу судового збору за подання первісної і зустрічної позовних заяв, зменшивши його стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» на користь Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» з 7 662,66 грн до 2 114, 45 грн та в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» з 16 789, 58 грн до 9 343, 40 грн.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року у справі № 925/944/21 в частині розподілу cудових витрат скасувати та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» 8 322,32 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 8 325,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року у справі № 925/944/21 залишити в силі.

Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 11 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року (ухвалену за результатами перегляду цього рішення) у справі № 925/944/21 скасувати.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» (18028, м. Черкаси, вул. Самійла Кішки, 210/1, код ЄДРПОУ 02004976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4а, код ЄДРПОУ 39536117) 23 037,50 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко Груп» 11 096, 42 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

В. Студенець