Постанова

від 20.10.2022 по справі 320/6824/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №320/6824/20

адміністративне провадження № К/9901/45129/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Жука А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №320/6824/20

за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної ради Київської області про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів - судді-доповідача: Бужак Н. П. суддів: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)

УСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володарської районної ради, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 14 вересня 2020 року:

- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), завдані бездіяльністю збитки у розмірі 1 700 000 гривень та збитки завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень;

- стягнути з Володарської районної ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04054760) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі: 16 187, 03 гривень та 10% від присудженої ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми в разі задоволення його позовних вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди у справі № 320/6824/20.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після укладання з Володарською районною радою 20 грудня 2003 року договору дарування нежитлового приміщення належного позивачу на праві власності, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 59,0 кв.м., а також подальшого укладання договору міни від 02 грудня 2012 року, на підставі якого сторони домовилися здійснити обмін майна: приміщення управління статистики по АДРЕСА_2 в кількості 1 штуки, власником якого є відповідач на приміщення з комп`ютерним обладнанням та меблями по АДРЕСА_3 в кількості 1 штуки, власником якого є позивач, всупереч прийнятої Київським окружним адміністративним судом постанови від 19 листопада 2017 року у справі № 810/2408/17, відповідач вчинив бездіяльність та не передав вказане майно за домовленістю по вищезазначеному договору міни.

2.1 Вказаною бездіяльністю відповідача, на думку позивача останньому завдано збитків в розмірі 1 700 000 гривень, а також моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень.

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року замінено відповідача - Володарську районну раду на правонаступника - Білоцерківську районну раду Київської області (далі - відповідач).

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

5. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної ради Київської області про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих бездіяльністю суб`єкта владних повноважень закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

7. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а тому даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

8. Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції позивач вказує на те, що в даному випадку спір виник між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а тому має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

ІV. УСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2017 року у справі № 810/2408/17 за позовом ОСОБА_1 до Володарської районної державної адміністрації Київської області та Володарської районної ради Київської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, а саме зобов`язано Володарську районну раду Київської області вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 .

11. Позивач вважає, що вказана бездіяльність відповідачів у межах справи № 810/2408/17 фактично призвела до порушення його права на отримання майна, на яке він розраховував під час дарування органу місцевого самоврядування належного йому на праві власності об`єкта нерухомості замість гарантованої рішенням Володарської районної ради Київської області від 09 серпня 2005 року № 140-21-ІV передачі позивачеві іншого майна.

12. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що завдала шкоду майнового та немайнового характеру, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

V ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

14. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

15. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

17. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

19. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

20. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

23. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

25. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

26. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

28. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

29. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

30. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

31. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

32. Суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

33. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

35. Частиною п`ятою статті 21 КАС України передбачено, що dимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства

36. У статті 19 ЦПК України визначено, що cуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

37. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

38. У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

39. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

40. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта.

41. Як убачається із матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала бездіяльність відповідача щодо не виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2017 року у справі № 810/2408/17, якою зобов`язано Володарську районну раду Київської області вчинити дії, направлені на передачу з державної власності у власність територіальних громад Володарського району Київської області приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого відчуження у власність ОСОБА_1 . Виходячи з бездіяльності відповідача, позивач вважає, що йому було завдано матеріальних збитків у розмірі вартості непереданого майна, а саме приміщення по АДРЕСА_2 та відповідно до висновку про ринкову вартість становить 1700 000 грн.

42. Окрім того, позивачу завдана моральна шкода із постійних переживань, погіршення здоров`я, настання інвалідності 2 групи.

43. Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

44. У відповідності до пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

45. Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

46. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

47. Таким чином, відносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є цивільними правовідносинами, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

48. Отже, Верховний Суд приходить до висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а тому даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

49. Отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для закриття провадження у справі оскільки, даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції.

50. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій ухвалено законно і обґрунтовано рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судового рішень відсутні.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська А.В. Жук