Постанова

від 20.10.2022 по справі 826/8407/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №826/8407/18

касаційне провадження № К/9901/35029/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді Ганечко О.М., Василенко Я.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет Холдинг» (далі - Товариство, ТОВ «Сігнет Холдинг») до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ - 39439980, далі - ГУ ДФС у м. Києві, Управління), правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у м.Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011, далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ :

Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 №0012381406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи нерезидента у вигляді процентів в розмірі 31303934,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 адміністративний позов задоволено повністю.

18.07.2019 ГУ ДФС у м. Києві подало на це рішення апеляційну скаргу, яка згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (не надано доказів сплати судового збору) та встановлено строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Управлінням в межах строків, встановлених судом надано до суду клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2019 відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, поданого скаржником 28.08.2019, та у зв`язку із не виконанням скаржником вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 про усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернув заявнику.

30.09.2019 Управління вдруге звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яка згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження та не надано доказів сплати судового збору), встановлено строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно з ухвалою цього ж апеляційного суду від 12.11.2019 скаржникові відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 з тих підстав, що скаржник не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги та пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Управління оскаржило ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 до Верховного Суду, який ухвалою від 18.12.2019 касаційну скаргу Управління залишив без руху як таку, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, а клопотання про поновлення процесуального строку не заявлено, та встановив десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.

Верховний Суд ухвалою від 21.01.2020 поновив Управлінню строк на подання касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 та відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу від 12.11.2019, а справу направити до цього ж суду для розгляду по суті.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, які зазначені відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку. Управління вказує на порушення ним строку на апеляційне оскарження з підстав відсутності належних коштів на рахунку, призначених на сплату судового збору та зазначає, що судом не враховано, що неможливість сплатити судовий збір не залежить від відповідача, а таким рішенням суд позбавив скаржника можливості на захист порушених прав та не розглянув справу по суті.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу Управління просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 залишити без змін.

Управлінням 31.08.2021 у додаткових поясненнях заявлено клопотання про здійснення процесуальної заміни відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.10.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.10.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме: суд залишає апеляційну скаргу без руху та надає заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги (із зазначенням недоліків апеляційної скарги та способу їх усунення); в разі якщо недоліки апеляційної скарги не будуть усунуті в установлений судом строк, апеляційна скарга повертається заявнику.

Повернення апеляційної скарги у відповідності з нормою частини восьмої статті 169 КАС не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, тобто 18.07.2019.

Апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 на підставі частини другої статті 298 КАС України, у зв`язку із не виконанням приписів ухвали суду від 29.07.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме станом на 16.09.2019 не надано докази сплати судового збору у розмірі 704 338,52 грн.

30.09.2019 Управління повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019, зазначивши про відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 07.10.2019 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 298 КАС України, надав відповідачу строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги та звернення із вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин його пропуску з відповідними доказами.

25.10.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване, наряду з посиланням на обставини щодо першого звернення з апеляційною скаргою та щодо її повернення згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019, також і доводом про фінансову неспроможність сплатити судовий збір через відсутність належного бюджетного фінансування витрат відповідного призначення. Можливість сплатити судовий збір з врахуванням зазначених обставин на дату повторного звернення у скаржника так і не з`явилась.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на зазначене рішення відмовлено.

Висновок суду апеляційної інстанції вмотивований тим, що з урахуванням того, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку, а також тим, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обґрунтоване тими ж самими доводами, що і попереднє клопотання, інших підстав для поновлення строку відповідач не зазначив, а також станом на 12.11.2019 не усунув недоліки апеляційної скарги відповідно до ухвали від 07.10.2019, однак минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції є правомірними, оскільки Управління є територіальним органом Державної податкової служби України, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 - без змін.

Керуючись статтями 52, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Головне Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 394399980) його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк