Рішення

від 11.08.2022 по справі 333/7895/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/7895/21

Провадження №2/333/1433/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Косолап А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судову засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКА ТОВАРНА БІРЖА «СЛАВУТИЧ» (юридична адреса: 69055, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 23796616) про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, прізвище, ім`я та по батькові якої в свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_4 ».

Після її смерті залишилась спадщина, яку позивач фактично прийняла, оскільки в шестимісячний строк почала користуватись належним спадкодавцю майном, а саме: 1/2 частиною будинку за адресою: АДРЕСА_3 та її особистими речами.

На час реєстрації народження позивача її мати не змінила паспорт, у зв`язку з чим в свідоцтві про народження позивача прізвище, ім`я та по батькові її матері вказано на російській мові « ОСОБА_5 ».

З цихпідстав, ОСОБА_1 просить судвстановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.09.1997 року між матір`ю позивача та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначений договір був зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року. договір пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу від 02.10.1996 року за №1589.

У вказаному договорі зазначено прізвище покупця на російській мові « ОСОБА_6 ».

У зв`язку з різним написанням імені матері позивача в свідоцтві про смерть та договорі купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, позивач просить суд встановити факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року; встановити факт належності ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційного посвідчення Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.10.1997 року про реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640 та визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та їїпредставник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Крім того, позивач зазначила, що 30.09.1997 року її мати ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Мешкала в ньому, але через 9 місяців померла. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не має.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з дитинства, з 1962 року, проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Поряд з нею до 1997 року проживала ОСОБА_3 , яка продала частину будинку ОСОБА_4 . Остання до 1998 року проживала у придбаному будинку з донькою ОСОБА_8 (позивачем по справі) та онукою.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_9 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 , суд дійшов до такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з пп. 4.2 розділу 4 глави 10 Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Судом встановлено, що 25.04.1971 року між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №3511 (а.с. 16).

Згідно з свідоцтвом про народження від 27.04.1972 року серії НОМЕР_3 , актовий запис №1012, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

15.04.1989 року між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , актовий запис №328 (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 29.06.1998 року серії НОМЕР_5 , актовий запис №5520, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи відсутність інших відомостей, що спростовують родинні відносини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частинівстановлення факту, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року, суд дійшов до такого.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2).

Судом встановлено, що 30.09.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640 (а.с. 20).

Нотаріально зазначений договір купівлі-продажу не був посвідчений.

Частиною 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК України (у редакції 1963 року).

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, що була чинною станом на 30.09.1997 року), що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (ч. 1). Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 2). Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (ч. 4). Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам (ч. 5).

Таким чином, при розгляді справи по суті судом встановлено, що станом на день укладення спірного договору діяла правова колізія щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Із змісту договору купівлі-продажу від 30.09.1997 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 02.10.1997 року (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 54).

Зазначена заява зареєстрована за №159 та заведено спадкову справу №62/2021.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу від 29.06.2021 року №331/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на частку житлового будинку.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а також визнання відповідачем позову, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року, є обгрунтованими, підтвердженими письмовими докази, а тому задовольняються судом.

При розгляді позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, та реєстраційного посвідчення Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.10.1997 року про реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 30.09.1997 року, зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, суд дійшов до такого.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Верховного Суду України "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012 р., коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст.256ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, враховуючи, що договір купівлі-продажучастини житловогобудинку тареєстраційне посвідченняне відноситьсядо документів,які посвідчуютьособу,у зв`язкуз чим судможе встановитифакт їхналежності відповіднійособі, суд дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, та реєстраційне посвідчення Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.10.1997 року про реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат, судовий збір у розмірі 2724 грн. судом покладається на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 141, 223, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКА ТОВАРНА БІРЖА «СЛАВУТИЧ» (юридична адреса: 69055, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 10, кв. 1, код ЄДРПОУ 23796616) про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , є матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Встановити факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року.

Встановити факт належності ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційного посвідчення Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 02.10.1997 року про реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.1997 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований на Південно-українській товарній біржі у журналі реєстрації прав з нерухомістю від 30.09.1997 року, реєстраційний номер 001640, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу №7р. за №1589 від 02.10.1996 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.08.2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод