Рішення

від 20.10.2022 по справі 760/31439/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/31439/21

2/760/785/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 49565,66 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.09.2002 ОСОБА_1 прийнята на роботу до Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» на посаду вчителя української мови та літератури.

З 12 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19» (зі змінами) на всій території України встановлено карантин, який передбачає заборону відвідування закладів освіти.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 у період квітень-серпень 2020 року страхувальником за кодом ЄДРПОУ 24368087, яким є відповідач, не було здійснено нарахування та відповідно сплата страхових внесків за ОСОБА_2 .

У відповідь на адвокатські запити від 14.07.2021 та 21.10.2021 відповідач листом № 69 від 16.08.2021 повідомив, що у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_1 нарахований дохід в розмірі 72971,54 грн., сума ПДФО -13134,87 грн., військовий збір - 1094,58 грн., виплачено - 58742,09 грн.

Згідно довідки про доходи за 2020 рік, яка міститься у тексті листа відповідача № 69 від 16.08.2021, розмір нарахованої позивачу заробітної плати у березні 2020 року становить 2697,86 грн., у квітні-серпні 2020 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 становить 0 грн.

У наданій відповіді, жодної інформації про прийнятті керівництвом відповідача рішення щодо змін істотних умов праці, які стосуються ОСОБА_1 , у тому числі про переведення ОСОБА_1 на надомну (дистанційну) роботу у зв`язку з оголошенням Кабінетом Міністрів України карантину на території України через коронавірус «COVID-19», так само про підстави не нарахування та, відповідно, невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період квітень-серпень 2020 року, а також невиплату у повному розмірі заробітної плати у березні 2020 року, відповідач не надав.

Відповідач у період із квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року не нарахував та не здійснив жодних виплат по заробітній платі позивачу. У березні 2020 року відповідач не доплатив позивачу заробітну плату у розмірі 6153,22 грн.

Позивача не було ознайомлено з жодним актом відповідача, який би якимось чином погіршував умови оплати праці позивача у період з березня-серпень 2020 року, тому одностороннє зменшення (у березні 2020) невиплата (у квітні-серпні 2020) заробітної плати позивачу є грубим порушенням її прав на своєчасну та встановлену трудовим договором заробітну плату.

Загальний розмір заборгованості із виплати заробітної плати відповідачем на користь позивача становить 49565,66 грн.

На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 03.09.2002 ОСОБА_1 прийнята на роботу до Фінансово-правового ліцею, назву якого в подальшому було змінено на Приватний загальноосвітній навчальний заклад «Фінансово-правовий ліцей», на посаду вчителя української мови та літератури, що підтверджується копію трудової книги позивача.

З 12 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19» (зі змінами) на всій території України встановлено карантин, який передбачає заборону відвідування закладів освіти.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 у період квітень-серпень 2020 року страхувальником за кодом ЄДРПОУ 24368087, яким є відповідач, не було здійснено нарахування та відповідно сплата страхових внесків за ОСОБА_2 .

У відповідь на адвокатські запити від 14.07.2021 та 21.10.2021 відповідач листом № 69 від 16.08.2021 повідомив, що у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_1 нарахований дохід в розмірі 72971,54 грн., сума ПДФО -13134,87 грн., військовий збір - 1094,58 грн., виплачено - 58742,09 грн.

Згідно довідки про доходи за 2020 рік, яка міститься у тексті листа відповідача № 69 від 16.08.2021, розмір нарахованої позивачу заробітної плати у березні 2020 року становить 2697,86 грн., у квітні-серпні 2020 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 становить 0 грн.

Встановлено, що у наданій відповіді, жодної інформації про прийняття керівництвом відповідача рішення щодо змін істотних умов праці, які стосуються ОСОБА_1 , у тому числі, про переведення ОСОБА_1 на надомну (дистанційну) роботу у зв`язку з оголошенням Кабінетом Міністрів України карантину на території України через коронавірус «COVID-19», так само про підстави не нарахування та, відповідно, невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період квітень-серпень 2020 року, а також невиплату у повному розмірі заробітної плати у березні 2020 року, відповідач не надав.

Відповідач у період з квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року не нарахував та не здійснив жодних виплат по заробітній платі позивачу. У березні 2020 року відповідач не доплатив позивачу заробітну плату у розмірі 6153,22 грн.

12.03.2020 запроваджено карантинні обмеження, в зв`язку з чим Приватний загальноосвітній навчальний заклад «Фінансово-правовий ліцей» мав адаптувати навчальний процес під вимоги встановленні чинним законодавством України. Тобто, з 16.03.2020 весь викладацький склад навчального закладу мав підлаштувати свою роботу відповідно до методичних рекомендацій проведення дистанційного навчання, затверджених навчальним закладом.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно положень ст.602 КЗпП України, на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних мов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з Листом Міністерства освіти і науки України та ЦК Профспілка працівників освіти і науки України про умови та оплати праці працівників закладів освіти і науки в умовах карантину № 1/9-162, № 02-5/202 від 17.03.20 року, у зв`язку з ситуацією, пов`язаною з оголошенням карантину з 12 березня по 3 квітня 2020 року, терміни якого можуть змінитись залежно від епідеміологічної ситуації в Україні, своєчасним вжиттям та проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів відповідно до зазначеного закону та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», Міністерство освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України рекомендують: зберігати за працівниками на період карантину середню заробітну плату, розмір якої визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»; вважати працівників, які фактично не виходять на роботу під час карантину, такими, що не виходять на роботу у зв`язку з простоєм; згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане невідворотною силою або іншими обставинами; зберігати за працівниками середній заробіток за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 77 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 №102, встановлено, що у випадку, коли в окремі дні заняття не проводяться з незалежних від учителя причин, оплата його праці здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу. У випадку, якщо такої роботи немає, час простою оплачується в порядку і розмірах, визначених статтею 113 Кодексу законів про працю України.

Стаття 113 КЗпП України передбачає, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Таким чином, про початок простою працівник має особисто попередити власника або уповноважений ним орган або посадових осіб. Позивач у позові стверджує, що вона не попереджала відповідача про початок простою. Доказів зворотного відповідачем до суду надано не було.

Обчислення середньої заробітної плати працівникам органів освіти і науки, закладів та установ освіти (у тому числі, які працюють за сумісництвом), здійснюється з дотриманням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Судом встановлено, що у період із квітня 2020 року по 01 вересня 2020 року відповідач не зарахував та не здійснив жодних виплат по заробітній платі позивачу.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 сформулював юридичну позицію, за якою одним із заходів державного регулювання оплати праці є встановлення мінімальної заробітної плати, розмір якої відповідно до статті 9 Закону визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.

Таким чином, невиплата позивачу заробітної плати порушує її трудові права та встановлені державою соціальні гарантії у формі виплати мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на плату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вбачається, що позивача не було ознайомлено з жодним актом відповідача, який би якимось чином погіршував умови оплати її праці у період з березня-серпень 2020 року. Таким чином, одностороннє зменшення (у березні 2020 року) та невиплата (у квітні-серпні 2020 року) заробітної плати позивачу є грубим порушенням її прав на своєчасну та встановлену трудовим договором заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 27 ЗУ «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньо заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100 (далі - Порядок №100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 розділу II Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Як вбачається із Довідки про доходи за 2020 рік, виданої Приватним загальноосвітнім навчальним закладом «Фінансово-правовий ліцей» №69 від 16.08.2021, позивачу у березні 2020 року нараховано заробітну плату у розмірі 2 697,86 грн, у квітні-серпні 2020 року відповідач не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату.

Згідно розрахунку позивача загальний розмір заборгованості із виплати заробітної плати відповідачем на користь позивача становить 49 565,66 грн., що складається із такого: недоплачена заробітна плата у березні 2020 року в розмірі 6 153 грн. 22 коп., заробітна плата у квітні 2020 року в розмірі 8 851 грн. 08 коп., заробітна плата у травні 2020 року в розмірі 8 008 грн. 12 коп., заробітна плата в червні 2020 року в розмірі 8 429 грн. 60 коп., заробітна плата в липні 2020 року в розмірі 9694 грн. 04 коп., заробітна плата в серпні 2020 року в розмірі 8 429 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 49 565,66 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги на суму 8000,00 грн. до матеріалів справи було додано копії таких документів: договір №30062021 про надання правової допомоги від 30.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Дениса Писаного», в особі керуючого АБ Писаного Дениса Олександровича; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4912, видане на ім`я адвоката Писаного Д.О.; ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий 22.11.2021 адвокатом Писаним Д.О. на ім`я ОСОБА_1 ; меморіальний ордер від 19.09.2021 про оплату юридичних послуг на суму 8000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Заперечень стосовно стягнення судових витрат від відповідача не надходило.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №922/619/18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

З урахуванням задоволення позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтею 16 ЦК України, статтями 95, 97 КЗпП України, статтями 21, 27 ЗУ «Про оплату праці», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити.

Стягнути з Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» (03186, місто Київ, вул. Керченська, будинок 3, код ЄДРПОУ: 24368087) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 49 565,66 грн.

Стягнути з Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» (03186, місто Київ, вул. Керченська, будинок 3, код ЄДРПОУ: 24368087) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Стягнути з Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Фінансово-правовий ліцей» (03186, місто Київ, вул. Керченська, будинок 3, код ЄДРПОУ: 24368087) в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватний загальноосвітній навчальний заклад «Фінансово-правовий ліцей», місцезнаходження за адресою: 03186, місто Київ, вул. Керченська, будинок 3, код ЄДРПОУ: 24368087.

Суддя