Рішення

від 12.10.2007 по справі 5/248-07-5812

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/248-07-5812

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2007 р.Справа  № 5/248-07-5812

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С. К.

при секретарі судового засідання             Іванові О. О.

За участю представників сторін:

від позивача: Попова Н. О., на підставі довіреності.

від відповідача: не з'явився.

Під час розгляду справи у судових засіданнях оголошувались перерви з 15.08.2007 року до 27.08.2007 року, з 27.08.2007 року до 31.08.2007 року та з 01.10.2007 року до 12.10.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.                          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (м. Іллічівськ) до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс”, (м. Іллічівськ) про стягнення з відповідача 302 861, 34 грн. заборгованості за надані послуги, 2 180, 60 грн. індексу інфляції, 4 693, 85 грн. трьох відсотків річних та 26 551, 76 грн. пені,

В С Т А Н О В И В:

Між державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” (порт за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Метекс” (вантажовласник за договором) був укладений договір №281 від 30.12.2005 року.

У відповідності з умовами укладеного договору позивач взяв на себе зобов'язання відвантажити з ж/д вагонів і/або автотранспорту, прийняти на зберігання та погрузити на судна, а також провести документальне оформлення запроданої вантажовідправниками на експорт в різні держави світу металопродукції в кількості 250 000 тон, по 62 500 тон щоквартально, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги Порту в узгодженому договором порядку.

Розділом 3 договору були встановлені ціна та порядок проведення розрахунків за договором. Так, відповідно до пункту 3.13. договору вартість послуг Порту по даному договору оплачується попередньо в об'ємі планованої поставки не пізніше 5-ті календарних днів до її фактичного здійснення. Остаточний розрахунок Вантажовласник проводить строком 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до умов договору позивачем виконувались зобов'язання по наданню послуг за договором. Встановлені обставини підтверджуються наданими до суду розрахунками по кожній партії відвантаженої продукції, актами виконаних робіт з відповідними додатками, дорученнями відповідача на проведення вантажних та розвантажувальних робіт, копіями коносаментів та карго планів, але відповідач за надані послуги не розраховувався належним чином, що підтверджується наданими до суду рахунками позивача та відповідними відомостями до рахунків, які не були оплачені відповідачем. В зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг.

Незважаючи на отримані рахунки, для проведення оплати за отримані послуги, факт отримання яких відповідачем підтверджується реєстром пред'явлених рахунків відповідачу, який було надано позивачем до суду, відповідач оплати за отримані послуги проводив неналежним чином.  

На вимоги позивача про погашення заборгованості, відповідачем була надана відповідь. Так, у своєму листі №65 від 15.01.2007 року відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у розмірі 302 861, 34 грн., проте повідомив позивача про те, що зобов'язання ТОВ „Метекс” по сплаті цієї заборгованості є припиненими заліком зустрічної однорідної вимоги ТОВ „Метекс” до ДП „ІМТП” та після проведення заліку заборгованість ДП „ІМТП” перед ТОВ „Метекс” становить 474 688, 66 грн. Як на підставу своїх тверджень відповідач посилався на рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2006 року відповідно до якого ДП „ІМТП” повинен провести коригування даних податкового обліку, результатів спільної діяльності, за результатами якої доля ТОВ „Метекс” становить 777 550, 00 грн.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях про те, що між сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, а таким чином заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки не підтверджені документальними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2006 року було скасовано Вищим господарським судом України та справу було направлено на новий розгляд. Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2007 року у справі №6-16/459-05-10489 позов ТОВ „Метекс” було задоволено частково та з ДП „ІМТП” на користь ТОВ „Метекс” стягнуто 790 728, 75 грн., проте на даний час рішення суду не набрало законної сили, в зв'язку з його оскарженням до апеляційної інстанції ДП „ІМТП”. Тобто на даний час між сторонами по справі фактично не було здійснено припинення зобов'язань зустрічних вимог в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

Також слід зазначити, що одними з основних рис та особливостей зарахування вимог є їх зустрічність та ясність. Вказані ознаки означають те, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні та те, що між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, умов виконання та змісту.

На думку суду, якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування зустрічних вимог, а інша сторона заперечує характер цієї вимоги, термін, розмір виконання тощо, то в такому випадку проведення зарахування можливе лише за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП „ІМТП” категорично заперечує як характер вимоги так і розмір зустрічного зобов'язання.             

 У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заборгованість яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 302 861, 34 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 2 180, 60 грн. індексу інфляції, 4 693, 85 грн. трьох відсотків річних та 26 551, 76 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з договором.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати оговорених в п. 3.13 договору вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення.

У своєму відзиві на позов про стягнення пені, інфляційних та річних відповідач своїх заперечень не навів. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі за вимогами розрахованими позивачем, а саме: 2 180, 60 грн. індексу інфляції, 4 693, 85 грн. трьох відсотків річних.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункт 6.4 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 26 551, 76 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 302 861, 34 грн. основного боргу, 2 180, 60 грн. індексу інфляції, 4 693, 85 грн. трьох відсотків річних та 26 551, 76 грн. пені

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс”, код 20981508, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 4, р/р 2600731215 в АБ «Південний», МФО 328209 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, код 01125672, м. Іллічівськ, Одеська область, вул. пл. Праці, 6, р/р 26004964866723 в філії Першого українського міжнародного банку м. Одеса в м. Одеса, МФО 328191, а саме:

- 302 861 (триста дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 34 коп. боргу;

- 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 60 коп. індексу інфляції;

- 4 693 (чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 85 коп. 3 % річних;

- 26 551 (двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 76 коп. пені;

- 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) грн. 87 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 12.10.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.