Рішення

від 11.10.2007 по справі 5/259-07-6009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/259-07-6009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2007 р.Справа  № 5/259-07-6009

За позовом: Приватного підприємства „Хімагромаркетинг агро”, м. Київ.

До відповідача: Сільськогосподарського кооперативу „Україна”, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате.

Про стягнення 122 981, 19 грн.                          

                                                                               Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство „Хімагромаркетинг агро” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського кооперативу „Україна” про стягнення суми основного боргу у розмірі 91 420, 00 грн., пені у розмірі 12 901, 00 грн., 7% річних у розмірі 5 312, 38 грн., індексу інфляції у розмірі 8 776, 32 грн. та штрафу у розмірі 4 571, 00 грн.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 03.08.2007 року №565 відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі на підставі доводів та заперечень, які викладені у відзиві на позов.

В зв'язку з надходженням з боку відповідача клопотань про відкладення розгляду справи з підстав неможливості прибуття у судові засідання та в зв'язку із закінченням двомісячного строку розгляду справи встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2007 року строк розгляду справи було продовжено в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 11.10.2007 року.

З боку відповідача до суду був поданий додатковий відзив на позов від 25.09.2007 року №651 відповідно до якого відповідач також позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи у судові засідання не з'явився. Розглянув матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між приватним підприємством “Агропромхімснаб” (нині –приватне підприємство „Хімагромаркетинг агро”) та сільськогосподарським кооперативом „Україна” 02 березня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу №73-2006 за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, а саме:

- М-Ефект у кількості 28,5 кг за загальною ціною –29 070, 00 грн.;

- Кратос у кількості 1400 л за загальною ціною –58 800, 00 грн.;

- 2,4Д Актив у кількості 450 кг за загальною ціною –14 400, 00 грн.;

- Микодин у кількості 150 кг за загальною ціною –6 000, 00 грн.;

- Бизон у кількості 1250 кг за загальною ціною –40 000, 00 грн.;

- Вега у кількості 91 л за загальною ціною –3 640, 00 грн.

В наступному між сторонами по справі була укладена додаткова угода від 25 квітня 2006 року №1 до договору купівлі –продажу за якою сторони за правочином домовились про доповнення договору додатковими засобами захисту рослин, а саме: М-еффект у кількості 20 кг за загальною ціною 20 260, 00 грн.

Пунктом 2.2 укладеного договору відповідача зобов'язано здійснити оплату позивачу 30% вартості товару зазначеного у п. 1.3 договору, на протязі 1 дня з моменту фактичної поставки товару і залишок заборгованості у розмірі 70% вартості товару у строк до 01 вересня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу були поставлені засоби захисту рослин на загальну суму 132 170, 00 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями видаткових накладних №Ап-р 000037 від 06.03.2006 року на суму 3 640, 00 грн., №Ап-09-0022 від 06.04.2006 року на суму 108 270, 00 грн. та №Ап-09-0063 від 25.04.2006 року на суму 20 260, 00 грн.

Засоби захисту рослин, визначені у видаткових накладних, були отримані представником відповідача Винярчуком Йосипом Леонідовичем, що підтверджується копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей від 06.03.2006 року №ЯКС 489653, від 06.04.2006 року №ЯКС 489665 та від 25.04.2006 року №489683.

Матеріалами справи також підтверджено що частина отриманих засобів відповідачем була повернута позивачу на загальну суму 30 720, 00 грн. Вказані обставини підтверджуються копією прибуткової накладної від 19.09.2006 року №Ап-09-0002. Крім того, за твердженням позивача, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем від відповідача було отримано 10 030, 00 грн. Отже, можна зробити висновок про те, що борг відповідача перед позивачем складає 91 420, 00 грн. (132 170 –30 720 –10 030 = 91 420).

Доводи відповідача про неможливість ним виконати свої зобов'язання за договором в зв'язку з тим, що у нього відсутня інформація яка підтверджує правонаступництво приватного підприємства „Хімагромаркетинг агро” судом розглядаються критично та повністю відхиляються.

Як вбачається з матеріалів справи приватне підприємство „Хімагромаркетинг агро” продовжує свою діяльність шляхом лише зміни найменування приватного підприємства „Агропромхімснаб”, зареєстрованого 12 грудня 1999 року Дарницькою районною держаною адміністрацією м. Києва, ідентифікаційний код –30262667 (пункт 1.2 статуту підприємства позивача). Зміна назви підприємства позивача відбулась в зв'язку з рішення засновника приватного підприємства №1 від 12.12.2006 року. Слід зазначити, що з боку відповідача до суду не було надано жодного доказу який би підтвердив належне виконання своїх зобов'язань за договором, в частині проведення оплат за отриманий товар, як перед приватним підприємством „Агропромхімснаб” до 12.12.2006 року так і перед приватним підприємством „Хімагромаркетинг агро” після 12.12.2006 року.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору, проте, з боку відповідача до суду не наданого жодного документу який би підтвердив ці заперечення, або наведено свої розрахунки за договором.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставний та отриманий товар у розмірі 91 420, 00 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 12 901, 00 грн., 7% річних у розмірі 5 312, 38 грн., індексу інфляції у розмірі 8 776, 32 грн. та штрафу у розмірі 4 571, 00 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пунктами 5.2 –5.4 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, а також визначено розмір штрафу, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 12 901, 49 грн. та штраф відповідно до п. 5.4 договору у розмірі 4 571, 00 грн.

          Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми з зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку слід зазначити, що між сторонами за правочином у договорі був встановлений інший розмір процентів який підлягає стягненню у разі прострочення виконання зобов'язань, а саме 7% (пункт 5.5 договору). Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7% річних у розмірі 5 312, 38 грн. та індекс інфляції у розмірі 8 776, 32 грн.

Доводи відповідача про неможливість застосування до нього штрафних санкцій із посиланням на висновок торгово –промислової палати України про форс –мажорні обставини від 23 серпня 2007 року №3161/05-4 судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки є необґрунтованими.

Як вбачається з наданого до суду висновку він стосується лише виконання зобов'язань відповідача при сплаті податків та зборів, а також порядку застосування штрафних санкцій у разі неналежного дотримання податкового законодавства і ніяким чином не впливає на зобов'язання відповідача в частині виконання своїх зобов'язань за договором купівлі –продажу який укладено з самостійним господарюючим суб'єктом –позивачем по справі.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь – які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Натомість відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 69, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського кооперативу „Україна”, код 03769362, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Леніна, 28, р/р 26004010106625 в Укрексімбанку м. Ізмаїл, МФО 328629 на користь приватного підприємства „Хімагромаркетинг агро”, код 30262667, м. Київ, вул. Возз'єднання, 15, р/р 260010307001 в „Банк Фінанси та Кредит, ТОВ” Севастопольська філія, МФО 384812, а саме:

- 91 420 (дев'яносто одна тисяча чотириста двадцять) грн. основного боргу;

- 8 776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 32 коп. індексу інфляції;

- 5 312 (п'ять тисяч триста дванадцять) грн. 38 коп. 7 % річних;

- 12 901 (дванадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. пені;

- 4 571 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. штрафу;

- 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 81 держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 12.10.2007 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.