Рішення

від 21.10.2022 по справі 280/4646/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 року Справа № 280/4646/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 77-А, код ЄДРПОУ 24512839)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (далі відповідач, ТОВ «Електропривод»), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 32039,09грн.

Ухвалою суду від 09.08.2022 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.08.2022 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, відкрито провадження у справі №280/4646/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№30116 від 05.08.2022). Зокрема з посиланням на приписи частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ), Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 11 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого Законом України № 875-ХІІ, у ТОВ «Електропривод» повинна складати 1 особа. Вказано, що середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до статті 20 Закону України № 875-ХІІ відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 31659,09 грн. Крім того зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись у розмірі 0,03% з наступного дня граничного строку сплати. Зауважено, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у поданій до суду позовній заяві відповідно до пункту 3.7 Порядку позивачем розрахована на дату її подання, та становить 380,00 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ТОВ «Електропривод» заборгованість у розмірі 32039,09 грн.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву від 09.09.2022 (вх.№35684 від 13.09.2022). Зокрема зазначено, що відповідно до статті 18 Закону України №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми N-10ПОІ ТОВ «Електропривод» мало 11 осіб у штаті та могло працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. Разом з тим наголошено, що особи з інвалідністю до відповідача для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялись і самостійно не звертались. Так само позивачем не надано і документальних підтверджень фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу інвалідів. Враховуючи викладене просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно до наданого Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік за формою №10-ПОІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Електропривод» у 2021 році становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України №875-ХІІ, становила 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника 63313,19 грн. (а.с.2).

Листом від 28.04.2022 №03-265/495 позивач повідомив відповідача, що згідно зі звітом форми 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік», середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю менша, ніж установлена частиною 1 статті 19 Закону України №875-ХІІ. Отже, у рядку 06 звітної форми відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець, та має дорівнювати 31659,09 грн., які необхідно сплатити до 15.04.2022. Разом з тим роз`яснено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені (а.с.3).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ.

Частинами 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Електропривод» є юридичною особою та відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, який у відповідача повинен складати 1 робоче місце. Проте, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства протягом 2021 року склала 0 осіб, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю покладено обов`язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 якого роботодавці зобов`язані, зокрема своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Відповідно до п.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та Порядком № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, Закон № 875-ХІІ не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю. При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Так, протягом 2021 року у ТОВ «Електропривод» особи з інвалідністю не працювали, доказів протилежного відповідачем не представлено. Водночас, підприємством не надано будь-яких доказів того, що ним вживалися всі залежні від нього заходи щодо виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, не надано наказу по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіту форми №3-ПН, що подається у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не подання відповідачем звітів форми №3-ПН підтверджується також листом Запорізького міського центру зайнятості від 22.09.2022 №1709/04-19, відповідно до якого ТОВ «Електропривод» протягом 2021 року не приймало участь у заходах пов`язаних з працевлаштуванням осіб з інвалідністю та не надавало звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (а.с.31).

Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2021 року, а також створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році в кількості, визначеній нормативом.

Форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - форма) та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затверджено Наказом № 42 від 10.02.2007 Міністерства праці та соціальної політики України.

Так, згідно із пунктом 3.2 Інструкції у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до пункту 3.7 у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює:

рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів..

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 ГК України.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що чинне законодавство зобов`язує роботодавця вживати заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначені статтею 18 Закону № 875.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2018 у справі 802/707/17-а, передбачена частиною 1 статті 20 Закону №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування таких осіб, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частин 1, 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону №875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, які звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів того, що ним вживалися всі залежні від нього заходи щодо виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю та надання такої інформації державній службі зайнятості, зокрема, не надано наказу по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіту форми №3-ПН, що подається у відповідності до вимог чинного законодавства, тощо.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" визначено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінсоцполітики.

Так, пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Термін прострочення на дату першого подання позовної заяви становив 40 днів, таким чином, сума пені (з врахуванням ставки НБУ) становить 380,00 грн.

У даному випадку Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 31 659,09 грн. та пеню в сумі 380,00 грн. Загальна сума заборгованості склала 32032,09 грн.

На момент розгляду справи в суді вказана сума адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році відповідачем не сплачена, заборгованість перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю не погашена, доказів протилежного відповідачем не надано у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів з відповідача на користь позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 77-А, код ЄДРПОУ 24512839) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 77-А, код ЄДРПОУ 24512839) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 31659,09 грн. (тридцять одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 09 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 380,00 (триста вісімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21.10.2022.

Суддя І.В.Садовий