Постанова

від 19.09.2022 по справі 280/1803/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/1803/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/1803/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азет" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АЗЕТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.02.2021 №00022970706 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 412,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.02.2021 року №00022960706 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмір 17 640,00 грн. та визначено штрафні фінансові санкції у розмірі 4 410,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №00022970706 від 24.02.2021 та №00022960706 від 24.02.2021, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, ТОВ «АЗЕТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа 22.06.2020, та видами господарської діяльності підприємства є (за кодами КВЕД): 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ «АЗЕТ» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м.Запоріжжі) 22.06.2020 року та є платником податку на додану вартість від 01.08.2020 року.

На підставі наказу на проведення перевірки та відповідно до вимог пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 ПК України посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «АЗЕТ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.2021 №856/08-01-07-06/43673188 (далі Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірку встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до:

- завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2020 року (р.20.2.1), на 17 640 грн.;

- завищення від`ємного значення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за листопад 2020 року, на суму 3 412 грн.;

- відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН на загальну суму податку на додану вартість 18 525 грн., в тому числі за: серпень 2020 року у сумі 8434 грн.; вересень 2020 року у сумі 3578 грн.; жовтень 2020 року у сумі 3684 грн.; листопад 2020 року у сумі 2829 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №00022960706 від 24.02.2021, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмір 17 640,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 410,00 грн.;

- форми «В4» №00022970706 від 24.02.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 3 412,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими контролюючим органом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показник від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, та показник суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення віл 24.02.2021 року №00022960706 та №00022970706 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, у перевіряємому періоді позивач (Товариство) мав господарські відносини з Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» на підставі укладеного Договіру про спільну діяльність підприємств від 01 липня 2020 року (далі Договір про спільну діяльність), метою якого визначено надання послуг щодо вирощування молодняку великої рогатої худоби (ВРХ) (а.с.84-87).

Так, Договором про спільну діяльність визначено обов`язки Підприємства, яке задля досягнення спільної мети, у вигляді внеску, надає у строк до 13.07.2020 будівлю телятника (далі - Ферма), що підтверджується відповідним актом (п.2.1.1), а також залучає спецконтингент для виконання робіт за Договором (п.2.1.3).

Також визначено обов`язки Товариства, відповідно до яких Товариство задля досягнення спільної мети, у вигляді внеску забезпечує надходження ВРХ (п.2.2.1) та забезпечує проведення ветеринарного супроводу, годування, виконання необхідного комплексу робіт згідно технології вирощування худоби (п.2.2.2). Крім того, Товариство несе витрати, пов`язані із залученням спецконтингенту для вирощування ВРХ відповідно до наданих рахунків, які ґрунтуються на підставі табелів обліку відпрацьованого часу (п.2.2.5).

У розділі 2 Договору про спільну діяльність «Розподіл результатів спільної діяльності» сторони узгодили фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації Договору, яку має отримати Підприємство, що у вартісному вираженні становить 18 666,00 грн. за згодою сторін. Зазначені витрати визначені як витрати Товариства під час виконання умов даного Договору (п.3.3).

Додатковою угодою №1 від 01.07.2020 до Договору про спільну діяльність сторони виклали п.2.2.5 Договору у такій редакції: «Товариство задля досягнення спільної мети несе витрати пов`язані із залученням спецконтингенту для вирощування ВРХ та по утриманню Ферми у стані, придатному для експлуатації та використання згідно загальних умов Договору відповідно до наданих рахунків, які ґрунтуються на підставі табелів обліку відпрацьованого часу» (а.с.88).

На підтвердження виконання умов Договору про спільну діяльність складено та підписано акт приймання-передачі приміщення від 01.07.2020, відповідно до якого Підприємство передало, а Товариство прийняло для спільної діяльності нежитлове приміщення будівлю телятника (а.с.89).

Також, сторонами Договору про спільну діяльність складено та підписано:

- Акт прийому передачі виконаних робіт №1 від 03.08.2020, яким підтверджено отримання позивачем послуг спецконтингенту за липень 2020 року (підсобні роботи 632 години) вартістю 29 684,45 грн., у т.ч. ПДВ 4 947,41 грн. (а.с.93),

- Акт прийому передачі виконаних робіт №4 від 31.08.2020, яким підтверджено отримання позивачем послуг спецконтингенту за серпень 2020 року (підсобні роботи 406 годин) вартістю 20 918,59 грн., у т.ч. ПДВ 3 486,43 грн. (а.с.94),

- Акт прийому передачі виконаних робіт №1 від 30.09.2020, яким підтверджено отримання позивачем послуг спецконтингенту за вересень 2020 року (підсобні роботи 415 годин) вартістю 21 465,52 грн., у т.ч. ПДВ 3 577,59 грн. (а.с.98);

- Акт прийому передачі виконаних робіт №1 від 30.10.2020, яким підтверджено отримання позивачем послуг спецконтингенту за жовтень 2020 року (підсобні роботи 420 годин) вартістю 22 105,26 грн., у т.ч. ПДВ 3 684,21 грн. (а.с.97);

- Акт прийому передачі виконаних робіт №1 від 30.11.2020, яким підтверджено отримання позивачем послуг спецконтингенту за листопад 2020 року (підсобні роботи 315 годин) вартістю 16 976,05 грн., у т.ч.2 829,24 грн. (а.с.103).

При цьому вказані витрати робочого часу осіб, залучених контрагентом позивача до виконання робіт по Договору про спільну діяльність, узгоджуються з наданими до матеріалів справи табелями обліку використання робочого часу за серпень-листопад 2020 року (а.с.90, 95-96, 101, 104).

Крім того, на виконання умов Договору про спільну діяльність сторонами складено та підписано:

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 03.08.2020, яким підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг по Договору про спільну діяльність у вигляді фіксованої гарантованої частки доходу за липень 2020 року в сумі 1 166,00 грн., у тому числі ПДВ 194,33 грн (а.с.91);

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 03.08.2020, яким підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг по Договору про спільну діяльність у вигляді фіксованої гарантованої частки доходу за серпень 2020 року в сумі 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн (а.с.92);

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.09.2020, яким підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг по Договору про спільну діяльність у вигляді фіксованої гарантованої частки доходу за вересень 2020 року в сумі 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн (а.с.99);

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.10.2020, яким підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг по Договору про спільну діяльність у вигляді фіксованої гарантованої частки доходу за жовтень 2020 року в сумі 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн (а.с.100);

- Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 30.11.2020, яким підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг по Договору про спільну діяльність у вигляді фіксованої гарантованої частки доходу за листопад 2020 року в сумі 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн (а.с.102).

Розрахунки по Договору про спільну діяльність здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.105-115). Кредиторська заборгованість станом на 01.08.2020 становить 0,00 грн.

Також податковим органом у Акті перевірки зазначено, що позивачем у бухгалтерському обліку операції з Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» відображено наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»/Кт 311 «Розрахунковий рахунок» у сумі 118 605,36 грн.

Дт 84 «Інші операційні витрати»/Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 101 052,71 грн.

Дт 644 «Податковий кредит» 21 052,65 грн./Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 97 552,71 грн.

Кредиторська заборгованість станом на 30.11.2020 становить 3 500,00 грн.

Внаслідок проведених операцій позивачем складені податкові та зареєстровані ЄРПОН податкові накладні.

Позивачем сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість шляхом включення сум податку на додану вартість за даними операціями до податкового кредиту, які вплинули на формування від`ємного значення відповідного звітного періоду, та були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (фактично сплачені суми податку постачальнику послуг) на загальну суму 17 639,96 грн. (17 640,00 грн, як відображено в Акті перевірки), а саме: у серпні 2020 року в сумі 5 141,74 грн., у вересні 2020 року в сумі 4 069,76 грн., у жовтні 2020 року в сумі 4 160,92 грн., у листопаді 2020 року в сумі 4 267,54 грн. (а.с.67).

Крім того, дані операції вплинули на формування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного періоду за листопад 2020 року, на суму 3 412,00 грн, що встановлено актом перевірки, не заперечується позивачем.

При цьому зауважень або порушень щодо оформлення податкових накладних, як і первинних бухгалтерських документів, складених за результатом здійснених операцій, контролюючим органом не встановлено.

Також, судом враховано, що вимогами Закону України «Про ветеринарну медицину», Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.12.2017 №642, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2018 р. за №166/31618, передбачено, що всі юридичні і фізичні особи, що займаються розведенням та утриманням великої рогатої худоби, здійснюють її продаж, забій, утилізацію, надають послуги зі штучного осіменіння та організовують виставки за участю великої рогатої худоби, повинні зареєструвати свої господарства, місця торгівлі, виставок, забою, утилізації та інших місць зосередження тварин в Реєстрі тварин перед прибуттям першої ідентифікованої та зареєстрованої в установленому законодавством порядку тварини. При цьому такі особи мають обов`язок забезпечити умови для здійснення доставки тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення та інших вимог.

Отже, при здійсненні діяльності з розведення великої рогатої худоби законодавство вимагає від суб`єкта господарювання забезпечити належні місця та умови для утримання тварин, що зумовлює необхідність використання у господарській діяльності спеціальних приміщень, які передбачені для цієї мети, оскільки без наявності таких приміщень здійснення відповідного виду діяльності неможливо.

Також, під час перевірки податковим органом підтверджено, що позивач 02.09.2020 зареєстрував потужності для здійснення операцій з великою рогатою худобою, які використовуються відповідно до Договору про спільну діяльність, про що також вказано в Акті перевірки.

Таким чином вищенаведене свідчить, що отримання від контрагента послуг, пов`язаних з використанням позивачем належної контрагенту будівлі телятника, а також послуг щодо залучення осіб для підтримання такої будівлі у стані, придатному для використання за призначенням, має безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, враховуючи відсутність у нього власних будівель.

При цьому з наданих доказів та акту перевірки вбачається, що в результаті господарських операцій з Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» за Договором про спільну діяльність у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, а також створено умови, які забезпечують можливість здійснення обраного виду господарської діяльності у відповідності з вимогами чинного законодавства, що спростовує висновки контролюючого органу про те, що такі операції не стосуються господарської діяльності позивача.

Доводи податкового органу з приводу того, що невиконання позивачем своїх зобов`язань за Договором про спільну діяльність не дає можливості контрагенту виконати свої зобов`язання, є неспроможними, з огляду на те, що наведене твердження не узгоджується з умовами самого Договору про спільну діяльність, яким передбачено, що оплата фіксованої гарантованої частки доходу та послуг із залучення спецконтингенту є обов`язковими витратами позивача, понесення яких не поставлено в залежність від надходження великої рогатої худоби.

Крім того, доводи контролюючого органу про те, що послуги, надані спецконтингентом, фактично були надані іншими контрагентами позивача в жовтні та листопаді 2020 року - TOB «МВК «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ» та ПП «ПЕРЕМОГА АВК» колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до договорів, укладених ТОВ «АЗЕТ» з TOB «МВК «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ» та ПП «ПЕРЕМОГА АВК», позивачем отримано послуги по утриманню, догляду та обслуговуванню великої рогатої худоби, яка була ним придбана у вказаних постачальників та залишена на потужностях контрагентів для виконання законодавчих умов карантинування перед реалізацією на експорт (а.с.115-172).

В той же час, Договором про спільну діяльність сторін передбачено домовленість, крім іншого, про оплату позивачем послуг із залученням спецконтингенту, у тому числі, по утриманню Ферми у стані, придатному для експлуатації та використання. Вказані обставини відповідач не врахував та не надав їм оцінку.

Оскільки податкові накладні по операціям з Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№1)» зареєстровані в ЄРПН після 01.07.2017 року тому до таких податкових накладних застосовуються правила, визначені пунктом 201.10 ст.201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач, заявляючи бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності факту здійснення операцій по реалізації товарів/надання послуг покупцям на митній території України, фактично здійснює погашення своїх витрат за рахунок Державного бюджету, колегія суддів розцінює критично з огляду на недоведеність наведеної інформації будь-якими доказами а також зазначає, що податкове законодавство ставить право на бюджетне відшкодування сум ПДВ в залежність від їх фактичної сплати постачальникам товарів/послуг, або до Державного бюджету України, що мало місце у спірному випадку.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене зазначає, що позивачем доведено первинними документами реальність господарських операцій за Договором про спільну діяльність, їх використання у власній господарській діяльності, що мало наслідком зміну майнового стану позивача, та цілком відповідали діловій меті з урахуванням особливостей здійснюваної позивачем господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №280/1803/21 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак

суддяІ.В. Юрко