Постанова

від 20.10.2022 по справі 140/9055/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/9055/21 пров. № А/857/2995/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк) у справі №140/9055/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.08.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 березня 2021 року №63171-2405-0306.

Позов обґрунтовує тим, що 09 березня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області сформовано податкове повідомлення-рішення №63171-2405-0306, яким ОСОБА_1 за належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га, було визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2021 рік в розмірі 60919,19 грн. Вказує, що з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5% та протягом податкового періоду (2021 рік) зазначена вище земельна ділянка використовувалась та використовується ним у господарській діяльності. Так, протягом вказаного податкового періоду ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, яка полягає у здачі в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 , який займається вантажними перевезеннями, при цьому належні йому вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються саме на вказаній земельній ділянці, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів. Окрім того, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів та напівпричепів. Вказана діяльність також повністю відповідає цільовому призначенню нерухомого майна, що розташоване на вказаній території крита автостоянка. Вказує, що надання в оренду напівпричепів, а також надання послуг із зберігання транспортних засобів (автостоянки) є видами господарської діяльності, які відповідають переліку КВЕД (77.12 та 52.29), що наведені в реєстрі платників єдиного податку щодо позивача, як фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування. Позивачем було задекларовано дохід від здійснення вказаної вище діяльності згідно із податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2021 року та 1 півріччя 2021 року, а також згідно із квитанціями сплачено єдиний податок з такого доходу у передбаченому розмірі (5%).Вважає, що перебування його як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та використанням у 2021 році спірної земельної ділянки у своїй господарській діяльності за відповідними КВЕД обумовлюють звільнення від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за вказаний податковий період.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09 березня 2021 року №63171-2405-0306.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що повідомлення, за встановленою формою №20 ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» визначену Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, щодо земельних ділянок до контролюючих органів позивачем не подавались. В податкових деклараціях платника єдиного податку за 1 квартал 2021 року, 1 півріччя 2021 року відображено отримання доходу в сумі 175000,00 грн. (за 1 квартал 81100,00 грн.) лише по одному виду діяльності, а саме: КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту. Вказує, що договором про зберігання автотранспортних засобів, укладеним між ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник), а саме пунктом 1.1 визначено, що виконавець має здійснювати охорону за весь час перебування автотранспортних засобів, проте підприємницькій діяльності ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників. Зазначає, що позивач до податкового органу з питань проведення звірки не звертався та ніяких підтверджуючих оригіналів документів, щодо можливого права користування пільгою по земельному податку, не надавав. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач з 24 листопада 2008 року зареєстрований як фізична особа підприємець, є платником єдиного податку 3 групи та здійснює наступні види діяльності КВЕД: 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та витягом з електронного кабінету платника податків.

Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 квітня 2014 року №20739634, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га.

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення рішення 09 березня 2021 року №63171-2405-0306, яким визначено грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 60919,19 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами підпункту 270.1.1 пункту статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції з 01 січня 2020 року) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Разом з тим, платників єдиного податку першої - третьої груп з 1 липня 2020 року не діє звільнення від сплати земельного податку за ділянки, які надаються в оренду (найм, позичку), а також за ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що надаються в оренду (найм, позичку).

Оглядаючи матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно даних реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою податку 5%.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку). У даному випадку є достатні підстави стверджувати, що позивач використовує належну йому земельну ділянку у господарській діяльності, відтак звільняється від сплати земельного податку.

Зокрема, на спірній земельній ділянці позивач здійснює господарську діяльність із надання послуг щодо зберігання (стоянки) транспортних засобів, а саме платної стоянки вантажних автомобілів (тягачів) та/або напівпричепів, що підтверджується договором про надання послуг зберігання (стоянки) транспортних засобів № 1-М від 01 січня 2021 року з додатками, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 січня 2021 року №1-000004, від 26 лютого 2021 року №1-000009, від 31 березня 2021 року №1-000014, від 29 квітня 2021 року №1-000019, від 29 червня 2021 року №1-000029, від 29 липня 2021 року №1-000034, а також наданими суду фотоматеріалами.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що за цим договором виконавець зобов`язується на належній останньому території надати замовнику місця для стоянки транспортних засобів, а саме вантажних автомобілів (тягачів) та/або напівпричепів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Виконавець на виконання умов Договору зобов`язаний: здійснювати охорону вказаних вище транспортних засобів своїми силами і засобами за весь час їх знаходження на стоянці; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання транспортні засоби в період дії цього Договору; за весь час знаходження транспортних засобів на стоянці, що охороняється, Виконавець здійснює охорону вказаних автомобілів з метою недопущення псування, загибелі, розукомплектування, іншого заподіяння Замовнику майнового збитку; дозволити технічне обслуговування транспортного засобу в спеціально відведених і обладнаних на стоянці місцях; забезпечити безперешкодній в`їзд-виїзд на місце/з місця стоянки (пункт 2.1 Договору).

Також як вбачається із договорів оренди транспортних засобів від 15 вересня 2016 року №3, від 20 жовтня 2016 року №4, від 21 листопада 2016 року №5, від 10 грудня 2016 року №6, від 01 січня 2017 року №1, від 18 січня 2017 року №2, від 18 січня 2017 року №3, від 05 лютого 2017 року №4, від 16 лютого 2017 року №5, від 25 лютого 2017 року №6, від 29 березня 2017 року №7 та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач провадив господарську діяльність, яка полягає у здачу в оренду власних транспортних засобів, зокрема вантажних автомобілів та напівпричепів ФОП ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що належні позивачу вантажні автомобілі та причепи, що надаються в оренду в періоди між їх використанням в рейсах знаходяться та обслуговуються на належній йому земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, тобто фактично земельна ділянка слугує стоянкою цих автомобілів. Це підтверджується і поданими до податкового органу повідомленнями про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП від 29 вересня 2016 року, від 20 грудня 2016 року, від 06 лютого 2017 року, від 06 квітня 2017 року, в яких місцезнаходженням таких транспортних засобів вказано: місто Ковель вулиця Володимирська, 131 А. Разом з тим, ФОП ОСОБА_2 листом від 10 серпня 2021 року підтвердив ті обставини, що протягом 2021 року між ним та ФОП ОСОБА_1 дійсно існували та існують договірні правовідносин щодо надання позивачем в оренду транспортних засобів, нерухомого майна та надання послуг із збереження (стоянки) належних йому та орендованих транспортних засобів. Також повідомив, що надання ФОП ОСОБА_1 послуг із зберігання (стоянки) вказаних транспортних засобів відбувалось та відбувається протягом 2021 року на підставі укладеного договору зберігання транспортних засобів (стоянки) від 01 січня 2021 року, безпосередньо з використанням належної позивачу території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається із податкових декларацій платника єдиного податку за 2021 рік (1 квартал та 1 півріччя), за наслідками здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 задекларований дохід в загальній сумі 175500,00 грн. та згідно із наданими до матеріалів справи квитанціями сплачено єдиний податок з такого доходу.

Апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., кадастровий номер 0710400000:15:007:0030, загальною площею 0,6251 га позивач використовує у власній господарській діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) як суб`єкт господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 140/9055/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний